Ухвала

від 05.09.2012 по справі 2а/1570/6225/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/6225/2011

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Жука С.І. судді -Шевчук О.А. за участю секретаря Ісько Я.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлей»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європлей»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби та просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.07.2011 року № 0001432350 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 10479619,00 грн., в тому числі за основним платежем -10479618,00 грн., за штрафними санкціями -1 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року позов був задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в яких вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 14.03.2011 року ДПІ у м. Іллічівську звернувся із запитом № 5868/1502 до ТОВ «Європлей»про надання пояснення та їх документальних підтверджень щодо здійснених господарських операцій з постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов'язань/правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ з контрагентами.

На вказаний запит ТОВ «Європлей»надано інформацію та документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «Старгейт»та з ТОВ «Спільне інвестування»за січень 2011 року, які отримано відповідачем 18.03.2011 року.

12.05.2011 року ДПА в Одеській області звернулась до ТОВ «Європлей»із запитом № 16548/10/26-4005 щодо надання письмових пояснень та оригіналів підтверджуючих документів у повному обсязі на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Старгейт»та ТОВ «Примторг».

24.05.2011 року ТОВ «Європлей»надана відповідь № 24/05-11-01 , яку отримано ДПА в Одеській області 25.05.2011 року .

З 27.05.2011 року по 24.06.2011 року, на підставі направлень від 26.05.2011 року № 01-045/513 ;№ 01-045/514 , від 10.06.2011 року № 01-045/596 , виданих ДПІ у м. Іллічівську, службовими особами ДПІ у м. Іллічівську, на підставі п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу ДПІ у м. Іллічівську від 26.05.2011 року № 555 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Європлей»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Термін проведення перевірки продовжувався з 10.06.2011 року по 24.06.2011 року на підставі наказів ДПІ у м. Іллічівську від 09.06.2011 року № 608 та від 17.06.2011 року № 629.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.07.2011 року № 1502/23-0302/33923995 ,згідно з яким , встановлено порушення :

- ч. 1 ст. 203 , ч. 1 ст. 207 , ст. 215 , п. 1 ст. 216 , ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з нижчепереліченими контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВРзанижено дохід від продажу товарів на 14593869 грн. В результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 10479618 грн.

- п.п.5.3.9 п.5.3 п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України ""Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями включено до складу валових витрат витрати в загальній сумі 27324601грн., обчислені з вартості товарів, придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено, у тому числі: у сумі 827075 1 грн. по ТОВ «Спільне інвестування»; у сумі 8627480грн. по ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД»; у сумі 10426370грн. по ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД».

- п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 завищено податкове зобов'язання на 5464920грн.. у т. ч. :

- ПП «Антошка»на суму ПДВ 487974,19грн.; - ПП «Торгівельна фірма «Антошка»на суму ПДВ 4636190грн. - ТОВ «Мега-7»на суму ПДВ 340754,96грн.

- п.198.1, п.198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) ТОВ «ЄВРОПЛЕЙ» завищено податковий кредит на 5464920грн. у т. ч. : ТОВ «Спільне інвестування»- 1654150грн., ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД»на суму ПДВ 1725496грн. ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД»на суму ПДВ 2085274грн.

Акт перевірки отриманий позивачем та підписаний директором ТОВ «Європлей»Філяніним С.М. та головним бухгалтером ТОВ «Європлей» Савченко Р.О. із запереченнями .

08.07.2011 року ТОВ «Європлей»до ДПІ у м. Іллічівську надіслані письмові заперечення до акту перевірки , які отримані відповідачем 11.07.2011 року .

18.07.2011 року ДПІ у м. Іллічівську надано відповідь № 14919/10/23-0404 на заперечення до акту, відповідно до якої висновки акта вважаються обґрунтованими, а заперечення ТОВ «Європлей»до акту від 04.07.2011 року № 1502/23-0302/33923995 не суттєвими та такими , що не можуть бути враховані при винесені рішення за вищевказаним актом.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Іллічівську від 21 липня 2011 року № 0001432350,прийнятим на підставі акта перевірки № 1502/23-0302/33923995 від 04.07.2011 року , за порушення пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР , п. 7 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI , збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, у загальному розмірі 10479619 грн., в тому числі за основним платежем -10479618, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( в редакції Закону на момент виникнення правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях , уточнюючих розрахунках.

Згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу , - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Податковий кодекс України не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що формування податкового зобов'язання здійснювалось ТОВ "Європлей" по розрахункам з: ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД»і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», за поставленими товарно - матеріальними цінностями.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до вимог ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД»та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД»були належним чином зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності та мали свідоцтва платників податків.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі -Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Судом 1-ої інстанції встановлено , що в обвинувальному висновку по кримінальній справі № 12011003060023 по обвинуваченню ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3 - ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3 - ст. 358 ч. 2 та ч. 3, ст. 27 ч. 5, ст. 28 ч. 3 - ст. 366 ч. 1 КК України , а також по обвинуваченню ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12,ОСОБА_13,ОСОБА_14,ОСОБА_15,ОСОБА_16,ОСОБА_17 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України , яка знаходилася у провадженні слідчого управління ГУМВС України в Автономній Республіці Крим - є посилання на ТОВ «Спільне інвестування», зокрема, як на підприємство, на поточні рахунки якого перераховувались грошові кошти за фіктивними операціями , але без участі ТОВ «Європлей».

Але на момент розгляду судом 1-ої інстанції вказаної адміністративної справи відсутній вирок суду , який набув законної сили, та встановлював факт фіктивності створення жодного з контрагентів позивача .

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 року по справі № 2а/1570/6982/2011 залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську № 0001582350 від 19.08.2011 року та встановлено факт виконання умов договору поставки від 03.01.2011 року № 185/1 між ТОВ «Спільне інвестування»та ТОВ «Європлей» на суму 9924900 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини щодо відсутності у контрагентів виробничих потужностей , автотранспорту та складських приміщень не підтверджені допустимими та достатніми доказами , є тільки припущеннями податкового органу,вказаними в актах перевірки контрагентів , яких взагалі не знайдено за останнім місцем знаходження , що унеможливлює подальші вищевказані висновки , та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що виникнення у позивача податкового зобов'язання є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем -ТОВ „Європлей" та його контрагентами: ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Консалтингова компанія «Оверест Компані ЛТД»і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», які на момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Фактично Державна податкова інспекція у м. Іллічівську в порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по збільшенню грошового зобов'язання , оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, постачальниками сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками до теперішнього ніким не оскаржені та не визнавалися недійсними у судовому порядку, «товарність»операцій щодо зберігання, переміщення товарів від постачальників к ТОВ „Європлей " також підтверджено видатковими накладними, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції ; позивачем правомірно визначений податковий кредит за період з 01.01. 2011 року по 31.03.2011 р.,тобто виконані всі вимоги Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Слід зазначити, що Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (в редакції, діючої на момент укладання угод з контрагентами) для платників податків не передбачає обов'язку (стаття 9) та не надає права (стаття 10) вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 21.07.2011 року № 0001432350 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на суму 10479619,00 грн., в тому числі за основним платежем -10479618,00 грн., за штрафними санкціями -1 грн.є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагентів позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.09. 2012 року.

Головуючий суддя пис/

Судді: