Ухвала

від 14.08.2012 по справі 2а-14366/11/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14366/11/0170/12

14.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар"- Харченко Дмитро Олександрович, довіреність № б/н від 05.12.11,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим- Добридень Ольга Володимирівна, довіреність № 125/10/10-0124 від 05.03.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-14366/11/0170/12 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 30.01.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" (вул. Кленовая, 4/6,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97416)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим 31.08.11 № 0000112304 про донарахування податку на додану вартість у сумі 23528,80 грн. та за штрафних санкцій у розмірі 4430,15 грн. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 28.07.11 по 10.08.11 відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Кримспецтехнолоджі»та ТОВ «Кримпрофі», з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 31.01.11, отриманих від особи, мала правові відносини з платником, за результатами якої 17.08.11 складено акт №1878/23-4/19185775.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.11 №0000112304, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 23528,80грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4430,15грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З акту перевірки вбачається, що відповідач вказує, що у контрагентів-постачальників, ПП «Кримспецтехнолоджі»та ТОВ «Кримпрофі»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу надані податкові накладні, виписані ПП «Кримспецтехнолоджі»та ТОВ «Кримпрофі», договори на виконання робіт, платіжні доручення про сплату вартості товару та послуг, акти приймання виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт, які свідчать про прийняття робіт від контрагентів позивачем (а.с. 28-77).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної -вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників -ПП «Кримспецтехнолоджі»та ТОВ «Кримпрофі», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Товар та роботи від ПП «Кримспецтехнолоджі»та ТОВ «Кримпрофі», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Зокрема, від ТОВ «Кримпрофі»прийняті роботи з монтажу і пуск-наладженню ліфтів на об'єкті у будинку в м. Євпаторія, зазначений будинок готовий до експлуатації (а.с. 56-61) та від ПП «Кримспецтехнолоджі»прийняти товар за договором №15, про що свідчать видаткові накладні (а.с. 149-152).

Таким чином, формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

В акті перевірки ДПІ в м. Євпаторія АР Крим зроблені посилання на нікчемність правочину позивача внаслідок недійсності правочинів між ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «Кримпрофі»та іншими контрагентами.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, адже відносини між ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «Кримпрофі»та іншими учасниками господарських операцій за відповідними окремими правочинами не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «Кримпрофі»та ТОВ «Кодар».

Колегія суддів зазначає, що у висновках акту перевірки відсутні посилання відповідача на порушення ТОВ «Кодар»норм Податкового кодексу України, тоді як у оскаржуваному рішенні, в тому числі, вказується про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування норм ст. 11 КАС України, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.11 №0000112304.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 у справі № 2а-14366/11/0170/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 у справі № 2а-14366/11/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко