Ухвала

від 18.06.2012 по справі 2-1670/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1803/12Головуючий по 1 інстанції Категорія : 27 Корман О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоГончар Н.І. суддівКорнієнко Н.В., Пономаренка В.В. при секретаріЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та 3% річних від простроченої до сплати суми,

в с т а н о в и л а :

23.08.2011 р. ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та 3% річних від простроченої до сплати суми. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 01.04.2010 р. між ним та відповідачами був укладений договір позики на суму 20 000 євро, що відповідно до курсу Національного банку України станом на час його укладання становило 213 642,16 грн. строком до 1 жовтня 2010 року. Однак, станом на 01.10.2010 р., борг повернутий не був, сума боргу становила 215 911,36 грн., згідно курсу НБУ. Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачі повинні сплатити йому 3 % річних від простроченої суми, що становить 6 477,34 грн. В наступний період відповідачі періодично частково погасили борг, а саме: 26.04.2011 року 13 773,228 євро; 28.04.2011 року - 2 567,69 євро; 29.04.2011 року - 848,61 євро. Невиплачена сума боргу становить 2 810,47 євро, що за курсом НБУ на час пред'явлення позову становить 32 261,02 грн.

Просив суд стягнути за договором позики з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на його користь по 16 130,51 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по 3 238,67 грн. з кожного, а всього 38 738,36 грн. та понесені судові витрати.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зменшити суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання до 4 243,54 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суму боргу, що становить 15064,99 грн., 3 % річних від простроченої суми, що становить 2 102,94 грн., а всього 17 167,93 грн. та судові витрати в сумі 231,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суму боргу, що становить 15064,99 грн., 3 % річних від простроченої суми, що становить 2 102,94 грн., а всього 17 167,93 грн. та судові витрати в сумі 231,68 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм процесуального права та з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що відповідачі отримали від позивача позику в сумі 20 000 (двадцять тисяч) євро, які зобов'язалася повернути позикодавцеві до 01.10.2010 р. На підтвердження факту отримання грошей відповідачами складено розписку від 01 квітня 2010 року в якій зазначено сторони зобов'язання, грошова сума, яка передається, строк її повернення. Також розписка утримує особисті підписи відповідачів.

Надана розписка є належним доказом того, що грошові кошти надавалися саме в іноземній валюті, оскільки з неї вбачається, що кошти надавались в позику саме в євро.

За ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Розписка про позичені гроші ніким не оскаржувалась, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики й розписка свідчить про його укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що у визначений угодою строк, а саме 01.10.2010 р., кошти повернуті не були.

Відповідно до наданих розписок, відповідачі частково погасили борг, а саме: 26.04.2011 року 160 000 грн., що становить 13 773,228 євро; 28.04.2011 року 30 000 грн. - 2 567,69 євро; 29.04.2011 року 10 000 грн. - 848,61 євро. Невиплачена сума боргу становить 2 810,47 євро, що за курсом НБУ на час пред'явлення позову становить 32 261,02 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження відповідачів про повне повернення боргу в сумі 200 000 гривень, так як в розписці є посилання на те, що сума боргу складає саме 200 000 гривень, оскільки із тексту розписки вбачається, що в борг були дані кошти в сумі 20 000 євро, їх переведення в національну валюту проведено відповідно до курсу Національного Банку, а вказана сума в розписці 200 000 гривень не є сумою боргу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги відхиляє як непереконливі і не вбачає підстав для скасування достатньо обґрунтованого, законного та справедливого рішення районного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та 3% річних від простроченої до сплати суми - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :