Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а/0470/3251/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/3251/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача представника відповідача Самойленко Т.В. Науменко О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ПАТ "Енергомаш" до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000112301

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Енергомаш» до державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2012 року № 0000112301 про нарахування податкового зобов'язання на податок прибуток на загальну суму 820 119,00 грн. по відношенню до приватного акціонерного товариства «Енергомаш».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства ПрАТ «Енергомаш», за результатами якої складено акт від 24.01.2012 року № 229/23-2-17/3195233. Вказаним актом встановлено, що за перевіряємий період податковим органом не було виявлено фактів заниження або завищення валового доходу, валових витрат, амортизаційних відрахувань та як наслідок показників повноти декларування податку на прибуток. Проте, в подальшому, всупереч вимогам Податкового кодексу України, відповідачем своїм листом від 06.02.2012 року № 3007/10/23-2-21 до акту перевірки були внесені зміни, внаслідок чого Акт перевірки було викладено в новій редакції, а саме: «перевіркою встановлено заниження валових доходів на суму 1 789 348 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року, та завищення валових витрат у розмірі 1 491 123 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток до сплати у сумі 820 118 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 820 118 грн.». Як підставу вказаного висновку відповідачем зазначено нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Інтехно 77».

У зв'язку з цим податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 року № 0000112301, яким ПрАТ «Енергомаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 820 119 грн.

Позивач вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення безпідставним та незаконним, оскільки не було встановлено жодного факту завищення чи заниження показника по сплаті податку на прибуток приватних підприємств, а також твердження відповідача щодо нікчемності договору є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, що перевіркою було встановлено, що ПрАТ «Енергомаш» мав взаємовідносини з ТОВ «Інтехно 77», засновником та директором якого обліковується громадянин ОСОБА_5 Водночас відділом податкової міліції службовою запискою було надано пояснення громадянина ОСОБА_5, в яких зазначено, що він ніколи не був та не є засновником і директором ТОВ «Інтехно 77» та жодних документів від імені вказаного підприємства він не підписував та довіреностей не видавав. Таким чином, документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Інтехно 77» по взаємовідносинам з позивачем складалися невідомими особами.

Таким чином, фактичного здійснення господарської операції між вказаними особами не відбулося, а позивач в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищив витрати на придбання товарів за нікчемними правочинами та фактично занизив показники валових доходів на суму безкоштовно отриманих товарів. Отже, висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними.

До суду були надані письмові заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано громадянина ОСОБА_5, якого було доставлено приводом через органи внутрішніх справ.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази та показання свідка, зазначає наступне.

Порядок проведення податковими органами перевірок платників податків, оформлення їх результатів та підстави прийняття рішень за вказаними перевірками визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, діючим податковим законодавством прямо визначено, що підставою для визначення податковим органом суми грошового зобов'язання є дані перевірок.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України, яка визначає оформлення результатів перевірок, встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Також, вказаною статтею встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, з зазначеної норми можна прийти до висновку, що для прийняття податкового повідомлення-рішення податковий орган повинен саме перевіркою встановити факти порушень податкового законодавства платником податку та вказані порушення відобразити тільки в Акті перевірки. Якщо платник податків не згоден з висновками Акту він має право надати свої заперечення на факти, які викладені в Акті, та за результатами розгляду цих заперечень податковий орган приймає рішення щодо визначення суми грошового зобов'язання. Тобто у податкового органу відсутні інші джерела встановлення порушень податкового законодавства, окрім зазначених в Акті перевірки.

Судом з'ясовано та підтверджується матеріалами справи, що з 05.12.2011 року по 17.01.2012 року державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено виїзну планову перевірку ПрАТ «Енергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 24.01.2012 року № 229/23-2-17/31951233.

В акті перевірки перевіряючими було зазначено, що перевіркою не встановлено заниження або завищення показників декларування та сплати податку на прибуток.

06.02.2012 року державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, за результатами розгляду заперечень позивача від 30.01.2012 року, було надано відповідь № 3007/10/23-2-21, якою було змінено зміст акту перевірки від 24.01.2012 року. Згідно вказаних змін податковим органом були встановлені факти завищення валових витрат за нікчемними правочинами та зменшення валових доходів у зв'язку з безкоштовним отриманням товарів.

08.02.2012 року державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 820 119 грн.

Тобто, фактично державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не було встановлено під час перевірки, яка тривала з 05.12.2011 року по 17.01.2012 року, фактів завищення чи заниження показника по сплаті податку на прибуток приватних підприємств, а рішення про визначення грошового зобов'язання фактично прийнято на підставі відповіді на заперечення, що суперечить положенням статтей 54 та 86 Податкового кодексу України.

Також, суд звернув увагу, що положеннями Податкового кодексу України передбачено, що за результатами перевірки платник податків має право надати свої заперечення на факти, встановлені перевіряючими, або на висновки за результатами перевірки, проте вносячи зміни до існуючого акту перевірки шляхом надання відповіді на заперечення, податковий орган фактично позбавив позивача надати з приводу викладених обставин свої пояснення та заперечення, як то передбачено законом.

За таких умов суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

Водночас, вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією ПрАТ «Енергомаш» грошового зобов'язання з податку на прибуток суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції повинен ретельно перевірити доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «» та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

01.10.2010 року ЗАТ «Енергомаш» (правонаступником якого є ПрАТ «Енергомаш») уклало з ТОВ «Інтехно 77» договір поставки № 34/10, згідно якого ТОВ «Інтехно 77» зобов'язується поставити та передати у власність ЗАТ «Енергомаш» соняшник, а ЗАТ «Енергомаш» зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених вказаним договором.

Того ж дня між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої товар, який є предметом поставки по вказаному договору, повинен бути поставлений покупцю за ціною, якістю, асортименту, кількості, погоджених сторонами заздалегідь в кожному окремому випадку поставки та/або відповідно до специфікацій ДГ-12, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем, з метою підтвердження своїх господарських операцій з ТОВ «Інтехно 77» було надано до суду дві копії специфікацій ДГ-12 до договору поставки № 34/10 від 01.10.2010 року, датованих 17.01.2011 року та 17.02.2011 року, згідно яких ТОВ «ІнТехно 77» продає, а ЗАТ «Енергомаш» покупає товар: путасу 18 гр., путасу 25 гр., тунець 25 гр., кальмар 25 гр. на загальну суму 7 785,60 грн. та пута су 18 гр., тунець 25 гр. на загальну суму 1 641,60 грн. відповідно, тобто товар, який не є предметом договору.

Також позивачем було надано до суду наступні документи: копії податкових накладних від 03.01.2011 року № 3 на суму 223 400,00 грн., від 10.01.2011 року № 25 на суму 276 545,00 грн., від 20.01.2011 року № 83 на суму 7 785,60 грн., від 21.01.2011 року № 84 на суму 208 810,00 грн., від 22.01.2011 року № 85 на суму 278 255,00 грн., від 08.02.2011 року № 115 на суму 241 965,00 грн., від 17.02.2011 року № 151 на суму 255 740,00 грн., від 18.02.2011 року № 154 на суму 1 641,60 грн., від 22.02.2011 року № 159 на суму 259 540,00 грн., від 27.02.2011 року № 166 на суму 259 065,00 грн., та копії видаткових накладних: від 03.01.2011 року № РН-0000003 на суму 223 400,00 грн., від 10.01.2011 року № РН-0000025 на суму 276 545,00 грн., від 20.01.2011 року № РН-0000083 на суму 7 785,00 грн., від 21.01.2011 року № РН-0000084 на суму 208 810,00 грн., від 22.01.2011 року № РН-0000085 на суму 278 255,00 грн., від 08.02.2011 року № РН-0000115 на суму 241 965,00 грн., від 17.02.2011 року № РН-0000151 на суму 255 740,00 грн., від 18.02.2011 року № РН-0000154 на суму 1 641,60 грн., від 22.02.2011 року № РН-0000159 на суму 259 540,00 грн., від 27.02.2011 року № РН-0000166 на суму 259 065,00 грн.

При цьому податкові накладні: від 20.01.2011 року № 83 на суму 7 785,60 грн. та від 18.02.2011 року № 154 на суму 1 641,60 грн. виписані не на товар соняшник, а інший товар, а самі податкові та видаткові накладні мітять дані, що їх виписано по договору поставки від 01.10.2010 року № ДГ-12, який не було надано суду, а не по договору поставки № 34/10 від 01.10.2010 року, який залучено до матеріалів справи.

Всі первинні документи, окрім податкової та видаткової накладних від 03.01.2011 року № 3 та відповідно № РН-0000003, підписані директором ТОВ «Інтехно 77» ОСОБА_5 Податкова та видаткова накладні від 03.01.2011 року підписані громадянином ОСОБА_7, який до 03.01.2011 року був засновником та директором ТОВ «Інтехно 77».

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем, з метою підтвердження реального здійснення господарської операції з ТОВ «Інтехно 77» та відповідного переміщення товару, було надано до суду копію договору перевезення вантажу від 01.01.2011 року, згідно якого позивач уклав договір з ТОВ «ВАЙЛ ТРАНС» на перевезення вантажу, а також копії товарно-транспортних накладних: № 6 від 03.01.2011 року, № 10 від 10.01.2011 року, № 49 від 21.01.2011 року, № 52 від 22.01.2011 року, № 102 від 08.02.2011 року, № 126 від 17.02.2011 року, № 138 від 22.02.2011 року, № 153 від 27.02.2011 року.

07.08.2012 року в судовому засіданні був допитаний свідок, громадянин ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, який відповідно до матеріалів справи на момент проведення господарської операції та проведення перевірки був директором та засновником ТОВ «Інтехно 77». Особу свідка було встановлено на підставі заяви за формою № 1, копія якої було засвідчено черговою частиною Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та яку залучено до матеріалів справи.

Свідок пояснив суду, що він ніколи не був та не є засновником і директором ТОВ «Інтехно 77», жодних документів від імені вказаного підприємства він не підписував та довіреностей не видавав. Вперше почув про зазначену компанію у судовому засіданні.

Також, свідок зазначив, що постійної роботи він не має, існував раніше та існує на теперішній час за рахунок випадкових заробітків та кошти, що йому надає його мама.

Крім того, свідок повідомив, що приблизно три роки тому назад його паспорт згорів та до цього часу він його не відновлював, громадянин ОСОБА_7 йому не відомий і він його не знає. Жодних угод свідок з ним не укладав.

Таким чином, зважаючи на свідчення свідка суд дійшов висновку, що ПрАТ «Енергомаш» отримало товар, зазначений у наведених вище первинних документах не від товариства - ТОВ «Інтехно 77», а від невстановлених осіб.

Крім того, суд звернув увагу, що згідно наданих копій товарно-транспортних накладних товар доставлявся від ТОВ «Інтехно 77» до ПрАТ «Енергомаш» автомобілем КАМАЗ 55111, держ. номер НОМЕР_2, в наступних розмірах: товарно-транспортна накладна від 03.01.2011 року № 6 - перевезено 23 000 кг соняшника та ядра соняшника, товарно-транспортна накладна від 10.01.2011 року № 10 - перевезено 29 100 кг соняшника, товарно-транспортна накладна від 21.01.2011 року № 49 - перевезено 21 980 кг соняшника, товарно-транспортна накладна від 17.02.2011 року № 126 - перевезено 26 920 кг соняшника, товарно-транспортна накладна від 22.02.2011 року № 138 - перевезено 27 320 кг соняшника.

Водночас, відповідно до інформації, отриманої з офіційного сайту групи компаній «КАМАЗ», судом з'ясовано, що автомобіль КАМАЗ 55111 виробляється в двох видах - самохвали для перевезення різних сипучих будівельних та промислових вантажів загальною вагою 13 000 кг та шасі для розміщення на них автокранів різних виробників, бетонозмішувачів та іншої спеціальної техніки, маса вантажу, що переміщується, 15 400 кг. Таким чином, у суду з'явилися обґрунтовані підозри щодо можливості перевезення вантажів, вагою понад 22 000 кг, вказаним транспортом.

Вказане питання було обговорене в судовому засіданні, проте представник позивача зазначив, що не є фахівцем в цьому питання та не може надати необхідні суду відповіді.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 зазначеного Закону, встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки судом вище було встановлено факт невідповідності документів шляхом дослідження наданих первинних документів виписаних ТОВ «Інтехно 77» та свідчень свідка громадянина ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що позивач не отримував від ТОВ «Інтехно 77» в 1 кварталі 2011 року товарів на суму 1 491 122,65 грн., а отже безпідставно завищив валові витрати на їх придбання.

Виходячи із вищевикладеного ПрАТ «Енергомаш» оприбутковано товари від невстановлених осіб. Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість за отримані товари відсутня, таким чином товар є безкоштовно отриманим (безповоротною фінансовою допомогою в товарній формі)

Відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

З огляду на зазначене ПрАТ «Енергомаш» порушило п.п. 4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занизило валові доходи на суму 1 789 347,18 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з завищенням валових витрат на суму 1 491 122,65 грн. та заниженням валових доходів на суму 1 789 347,18 грн., позивачем було занижено податок на прибуток в розмірі 820 118,00 грн.

Згідно пункту 7 розділу 10. Інші перехідні положення розділу ХХ. Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 0000112301 від 08.02.2012 року про нарахування податкового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 820 119,00 грн. (820 118,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) лише якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Енергомаш» до державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 20.08.2012 року.

Суддя В.В. Горбалінський