Ухвала

від 18.08.2015 по справі 2а/0470/3251/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/50430/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 у справі № 2а/0470/3251/12 за позовомПриватного акціонерного товариства «Енергомаш» доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112301 від 08.02.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №0000112301 від 08.02.2012.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 24.01.2012 №229/23-2-17/31951233;

- в названому акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевіркою не встановлено заниження або завищення позивачем показників декларування та сплати податку на прибуток;

- за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідач надав відповідь листом № 3007/10/23-2-21 від 06.02.2012, в якому було змінено зміст акту перевірки від 24.01.2012 №229/23-2-17/31951233, а саме - встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.15 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на сумі 1 279 744 грн.; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено за нікчемними правочинами витрати на придбання товарів та послуг на суму 1 491 122,65 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 08.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 820 119 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи своє рішення тим, що позивач оприбуткував товар від невстановлених осіб, а оскільки заборгованість за отримані товари відсутня, то такий товар є безкоштовно отриманим позивачем (безповоротною фінансовою допомогою в товарній формі) та підлягає оподаткуванню відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 №0000112301 прийнято відповідачем з порушенням порядку, встановленого Податковим кодексом України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (пп. 54.3.1); дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2); згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (54.3.3); рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (пп. 54.3.4); дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (пп. 54.3.5); результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп.54.3.6).

Отже, вищенаведеними положеннями податкового закону прямо передбачено випадки, наявність яких зобов'язує контролюючий орган самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За змістом п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

З огляду на зміст наведених положень податкового закону, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) мають визначатися лише грошові зобов'язання саме по тих податках, щодо яких незгода платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, і слугувала підставою для подання платником заперечень.

Однак, обставини справи щодо подання позивачем заперечень на акт перевірки в частині висновків про заниження або завищення позивачем показників декларування та сплати саме податку на прибуток судами попередніх інстанцій не встановлено.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що актом перевірки №229/23-2-17/31951233 від 24.01.2012 не виявлено заниження позивачем показників декларування та сплати податку на прибуток на суму 820 118 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанцією про те, що положеннями Податкового кодексу України (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено внесення змін до акту перевірки листом податкового органу та прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі цих змін.

Враховуючи, що акт перевірки, складений контролюючим органом, не містить висновків щодо заниження або завищення позивачем показників декларування та сплати податку на прибуток, а інших підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання в порядку, передбаченому пунктом 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідачем не наведено, а матеріалами справи не підтверджено, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням порядку, визначеного Податковим кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених судами обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний