Постанова

від 13.10.2006 по справі 29/380-06-9369а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/380-06-9369А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 год. 50 хв.                                                                              м. Одеса

"13" жовтня 2006 р. Справа  № 29/380-06-9369А

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                                  Аленіна О.Ю.

при секретарі                                     Кирплюк Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ганчев І.В. за довіреністю

                    Бутник І.М. за довіреністю

Від відповідача: Марченко Н.М. за довіреністю

                    Ковачов О.М. за довіреністю

                    Радченко І.Г. за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Брокерська компанія” до ДПІ у Приморському районі м. Одеса про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена виїзна планова перевірка ПП „Брокерська компанія” з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства з 02.03.2005р. по 01.04.2006 р., про що був складений Акт №2891 від 14.08.2006р.  «Про результати виїзної планової перевірки ПП «Брокерська компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства з 02.03.2005 по 01.04.2006 роки».

Згідно вказаного акту перевіркою встановлені порушення законодавства, зокрема:

- пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період на 1681,3 тис грн..;

- п. 17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»в результаті чого ПП «Брокерська компанія»не сплачено суми недоплати та штрафу у розмірі 5% при наданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок  за жовтень 2005 р. (сума податку додатково визначена платником склала 39148 грн.), а також не збільшено суму недоплати на суму штрафу у розмірі 5% при відображені сум недоплати в податкових деклараціях з податку на додану вартість за наступні податкові періоди  ( сума податку додатково визначена платником за грудень 2005 р. склала 51345 грн., сума податку додатково визначена платником за вересень 2005 р. склала 11654 грн.).

За результатами перевірки на підставі акту перевірки  ДПІ в Приморському районі м. Одеси року були прийняті податкове повідомлення –рішення № 0008192301/0  від 30.08.2006 р. яким визначено податкове зобов'язання  ПП «Брокерська компанія»з податку на прибуток в сумі 1681308 грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 407651,60 грн., всього  на суму 2 088 959,60 грн.  та податкове повідомлення –рішення № 0008182301/0 від 30.08.2006 р.  яким визначено податкове зобов'язання ПП «Брокерська компанія»з штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 51 073,50 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеса про визнання їх нечинними, оскільки за твердженням позивача оскарженні рішення винесені з порушенням діючого податкового законодавства України.

Обґрунтовуючи вимоги за позовом щодо визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0008192301/0  від 30.08.2006 р. позивач зазначає, що ПП „Брокерська компанія” здійснювало придбання продовольчих і непродовольчих товарів по імпортним контрактам з нерезидентами. Частина з цих контрактів була сплачена шляхом перерахування іноземної валюти безпосередньо постачальникам вищезгаданих товарів, а частина - унаслідок переводу боргу на інших резидентів України - шляхом оплати цим резидентам вартості імпортного товару у валюті України. Частина поставленого нерезидентами товару була сплачена за рахунок валютних овердрафтів, після погашення яких також укладались договори про перевід боргу: заборгованість по овердрафту перераховувалася не банку, а іншому резиденту України (і, відповідно, в національній валюті України). Оскільки збір, встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», сплачується з операцій купівлі-продажу валют, а, як стверджує позивач, в діяльності ПП „Брокерська компанія” таких операцій не було, тобто зобов'язань по нарахуванню і сплаті вищезгаданого збору у підприємства не виникало. Відповідно, у підприємства не було зобов'язань по нарахуванню цього збору, списання яких могло б привести до зменшення зобов'язань, як і не було ніякого додаткового надходження активів в зв'язку з цим.

Також позивач зазначив, що не можуть бути віднесені до валових доходів суми, не сплачені нерезиденту. У обліку ПП „Брокерська компанія” відсутня заборгованість по імпортних контрактах, про яку йде мова в акті перевірки, оскільки зобов'язання ПП „Брокерська компанія” перед нерезидентом в повній відповідності з чинним цивільним законодавством були замінені шляхом укладення договорів про перевід боргу і припинені сплатою відповідної компенсації новому боржнику. Позивач вважає, що оскільки підприємство у зв'язку з даною операцією мало не збільшення активів, а їх зменшення  внаслідок  перерахування  грошових  коштів  новому  боржнику,  то  привести  до збільшення активів така операція також не могла. Відповідно, наслідком даної операції не є ні збільшення доходів в бухгалтерському обліку, ні збільшення валових доходів в податковому і обліку.

Додатково позивач зазначає, що відповідач під час перевірки дійшов суперечливих висновків щодо правильності визначення валових витрат в зв'язку з чим відповідачем зменшені валові витрати на суму 1300 грн. за понаднормативну стоянку автотранспорту.

Щодо неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення –рішення № 0008182301/0  від 30.08.2006 р. позивач з посилання на положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», листа Державної податкової адміністрація України «Про податок на додану вартість»№ 17174/7/11-1216 від 04.11.2003 р. вказує що корегування, за яким збільшено раніше нараховані суми ПДВ, не приводили до недоплати по податку, що виходить як з самого Акту перевірки, так і з відповіді в.о. начальника ДПІ в Приморському районі м. Одеси № 20553/10/23-20 від 28.08.2006р. Таким чином, на думку позивача, нарахування штрафу по ПДВ суперечать як Закону, так і прямим вказівкам ДПА України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав обґрунтованості  та відповідності вимогам закону  оскаржуваних рішень та зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що підприємство у періоді, що перевірявся здійснювало реалізацію продовольчих та непродовольчих товарів, які придбавалися ПП „Брокерська компанія" майже виключно за імпортними поставками. Оплата імпортних поставок товарів на підприємстві здійснювалась частково перерахуванням валютних коштів на рахунки нерезидентів, частково - шляхом переводу боргу на іншого боржника.

Так, перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді ПП „Брокерська компанія" складалися угоди переводу боргу, згідно яких боржник (ПП „Брокерська компанія") за згодою із кредитором (фірма "А1 Wasmi Perfumes Со, Ltd", фірма “JAM ATLAS CHARB PJS co.") переводить, а новий боржник (ПП "Композит Сервіс", ПП "Експо - контракт", ПП "Профтехснабіс") приймає на себе виконання зобов'язань за імпортними контрактами ПП „Брокерська компанія", оплата здійснюється на адресу фірм —партнерів TRADEBRIDGE PROJECTS INC (ПАНАМА), АRОМА СКОU'Р LLC (США), ін. На виконання зобов'язань за угодами переводу боргу ПП „Брокерська компанія" перераховувало грошові кошти в національній валюті України на розрахункові рахунки нових боржників, які в свою чергу повинні були розрахуватися з кредитором нерезидентом шляхом перерахування на рахунок фірми партнера - іноземної валюти в доларах США (згідно конкретної ВМД та фактурної вартості товару за цією ГТД). Крім того, на виконання п.4 типових угод про перевід боргу, боржник (ПП „Брокерська компанія") відшкодовує новому боржнику „вартість фактично понесених новим боржником витрат в зв'язку з виконанням угоди у вигляді банківської комісії при перерахуванні коштів кредитору"

Таким чином, на думку відповідача, при погашенні кредиторської заборгованості за отриманий імпортний товар ПП „Брокерська компанія" фактично оплачувала фактурну вартість товару (за ВМД) та банківську комісію за перерахування коштів.

Відповідач зазначив, що в перевіреному періоді ПП „Брокерська компанія" за угодами переводу боргу по оплаті імпортних контрактів було перераховано: ПП „Композит Сервіс" (код за СДРПОУ 33216000) - 5898,4 тис.грн.; ПП „Експо - контракт" (код за СДРПОУ 33216037) - 6486,1 тис.грн.; ПП „Профтехснабіс" (код за СДРПОУ 33220174) - 1495,3 тис.грн.

В перевіреному періоді ПП „Брокерська компанія" для здійснення фінансово - господарської діяльності залучало додаткові оборотні кошти у вигляді валютних овердрафтів, наданих АБ „Південний". Повернення отриманих валютних овердрафтів ПП „Брокерська компанія" здійснювало як шляхом перерахування валютних коштів АБ „Південний", так і шляхом переводу боргу на нового боржника із наступним погашенням боргу новому боржнику з урахуванням сплачених відсотків за користування кредитними коштами. Так, в перевіреному періоді ПП „Брокерська компанія" за угодами переводу боргу по оплаті валютних овердрафтів були перераховані грошові кошти в національній валюті в розмірі 1971,8 тис.грн., в тому числі: ВАТ "Азот" (код за ЄДРПОУ 00203826) - 306,2 тис.грн., ПП "Транссервіс" (код за ЄДРПОУ 30658972) - 275,2 тис.грн., ДП "Антрацитвуглезбуд" (код за ЄДРПОУ 32581561) - 215,3 тис.грн., ВАТ "Стальканат" (код за ЄДРПОУ 26209430) - 381,7 тис.грн., ЗАТ "Корпорація Енерготрансінвест"    (код за ЄДРПОУ 32209097) - 448,6 тис.грн., ТОВ "Мелком" (код за ЄДРПОУ 30748039) - 344,8 тис.грн.

Посилаючись на положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №188,  відповідач зазначає, що таким чином, перевіркою встановлено, що ПП „Брокерська компанія" при розрахунках за угодами переводу боргу (як за імпортними контрактами так і за валютними овердрафтами) розраховувалась грошовими коштами в національній валюті із додатковою сплатою банківської комісії за перерахування коштів та відсотків за користування кредитними коштами без сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак, підприємством ПП „Брокерська компанія" в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в перевіреному періоді не включено до складу валового доходу доходи, які отримані у вигляді сум не сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями переводу боргу всього у розмірі 237,7 тис.грн..

Також відповідач вважає що на підставі проведеної перевірки та здійснених дій неможливо зробити висновок про проведення розрахунків за імпортними контрактами з нерезидентами, від яких отримано ПП „Брокерська компанія" імпортний товар, а саме, факт розрахунків ПП „Брокерська компанія" з нерезидентами за отриманий імпортний товар за угодами переводу боргу із залученням до схеми розрахунків ПП,, Експо - контракт ", не підтверджено.

А тому, враховуючи, що за даними бухгалтерського обліку ПП „Брокерська компанія" станом на 01.04.06р. у ПП „Брокерська компанія" відсутня кредиторська заборгованість за отриманий імпортний товар, вартість якого була оплачено грошовими коштами в національній валюті Україні за угодами переводу боргу на розрахунковий рахунок ПП „Експо - контракт",  на підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97 - ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, валовий доход ПП „Брокерська компанія" за результатами перевірки збільшено на суму коштів в розмірі 6486098,75 грн., перерахованих ПП „Експо - контракт" за угодами переводу боргу для розрахунків з нерезидентами за імпортними контрактами.

Також відповідач вказав, що перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями згідно якого не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, ПП „Брокерська компанія" в перевіреному періоді до складу валових витрат віднесено витрати за понаднормативну стоянку автотранспорту при перевезенні вантажу (імпортний товар), сплачені СПД Леонтьєву А.С. за рахунком №121-07/10 від 13.10.05р. на суму 1040 грн. та за рахунком Х«119-10/10 від 19.10.05р. на суму 7077,5 грн., в тому числі за понаднормативну стоянку 260 грн.; всього 1300,0 грн. Тому за результатами перевірки валові витрати підприємства за період з 02.03.05р. по 01.4.06р. зменшено на 1,3 тис.грн.

Також відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено порушення ПП „Брокерська компанія" п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»в результаті чого ПП «Брокерська компанія»не сплачено суми недоплати та штрафу у розмірі 5% при наданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок  за жовтень 2005 р. (сума податку додатково визначена платником склала 39148 грн.), а також не збільшено суму недоплати на суму штрафу у розмірі 5% при відображені сум недоплати в податкових деклараціях з податку на додану вартість за наступні податкові періоди  ( сума податку додатково визначена платником за грудень 2005 р. склала 51345 грн., сума податку додатково визначена платником за вересень 2005 р. склала 11654 грн.). Крім того відповідач вказав, що до додаткових нарахування податку на додану вартість вказані  порушення не призвели.

Під час розгляду справи представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків директором ПП «Брокерська компанія»Блинковськім С.А.. Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач виходив з мети запобігання судових помилок та  всебічного і об'єктивного розгляду справи. Підстав неможливості розгляду господарським судом справи до вирішення вказаної кримінальної справи відповідач суду не навів.

Позивач проти задоволення клопотання заперечував з підстав його необґрунтованості.

Судом в задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено з огляду на його необґрунтованість та невідповідність положенням ст. 156 КАС України.  

Досліджуючи матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:    суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход –це загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За приписами п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються  на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку  1"Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87  доходи - це  збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

 Пункт 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) –як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 4.1.1 -4.1.6 п 4.1. ст. 4 та пп. 5.2.1 –5.2.19 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»визначаються відповідно доходи та витрати які включаються до валового доходу та валових витрат.

Відповідач приймаючи податкове повідомлення –рішення № 0008192301/0  від 30.08.2006 р., яким визначено податкове зобов'язання  ПП «Брокерська компанія»з податку на прибуток в сумі 1681308 грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 407651,60 грн., виходив з того, що позивачем в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.5 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»:

- не включено до складу валового доходу доходи, які отримані у вигляді сум не сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями переводу боргу всього у розмірі 237,7 тис.грн..

- не включено до складу валового доходу суму коштів в розмірі 6486098,75 грн., перерахованих ПП „Експо - контракт" за угодами переводу боргу для розрахунків з нерезидентами за імпортними контрактами.

- до складу валових витрат, віднесено витрати за понаднормативну стоянку автотранспорту при перевезенні вантажу (імпортний товар), сплачені СПД Леонтьєву А.С. всього на суму 1300,0 грн.

З такими висновками суд не може погодитись виходячи з такого.

Як встановлено розглядом справи, та проти чого не заперечують сторони, ПП „Брокерська компанія” здійснювало придбання продовольчих і непродовольчих товарів за імпортними контрактами з нерезидентами. Оплата товарів, що надходили за цими контрактами частково здійснювалась шляхом перерахування іноземної валюти безпосередньо постачальникам товарів, а частина на підставі угод про перевід  боргу на інших резидентів України  шляхом оплати цим резидентам вартості імпортного товару у валюті України. Частина поставленого нерезидентами товару була сплачена за рахунок валютних овердрафтів, після погашення яких, також укладались договори про перевід боргу: заборгованість по овердрафту перераховувалася не банку, а іншому резиденту України (і, відповідно, в національній валюті України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема юридичні та фізичні особи,  що здійснюють операції з купівлі-продажу валют (п.5).

Згідно ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, є сума операції з  купівлі-продажу валют (п.4).

Згідно п.2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740 збір  на  обов'язкове  державне  пенсійне  страхування  з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти сплачують юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Згідно п. 3. Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій банки та їх установи (далі - банки) нараховують, утримують та  одночасно з поданням заявки на купівлю іноземної валюти, що здійснюється ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачують до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 відсотка суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти, зазначеної у такій заявці.     Юридична або фізична особа - клієнт банку в заяві на купівлю іноземної валюти зазначає, що він доручає банку утримати із суми в гривнях, перерахованої для купівлі іноземної валюти, суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та перерахувати її до спеціального фонду державного бюджету.

Таким чином, виходячи з наведених положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740 зобов'язання платника збору виникає з моменту  здійснення особою операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

А тому, оскільки позивач здійснював розрахунки за договорами про перевід боргу в валюті України, тобто без здійснення операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти, зобов'язань по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у ПП «Брокерська компанія»не виникло, в зв'язку з чим суд погоджується з твердженням позивача, відповідно до якого зобов'язань по нарахуванню цього збору, списання яких могло б привести до зменшення зобов'язань, у позивач не виникло, як і не було ніякого додаткового надходження активів в зв'язку з цим.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи,

Між тим, відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що позивач розраховуючись грошовими коштами в національній валюті із додатковою сплатою банківської комісії за перерахування коштів та відсотків за користування кредитними коштами без сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включив до складу валового доходу доходи, які отримані у вигляді сум не сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями переводу боргу всього у розмірі 237,7 тис.грн..

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення в цій частині, відповідач не довів суду з яких підстав позивач мав сплатити збір  на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями переводу боргу, з якого моменту у позивача виникло зобов'язання по сплаті цього збору, та з яких підстав позивач мав включити до складу валового доходу суму цього збору, зобов'язання по сплаті якого, як встановлено розглядом справи, у позивача  не виникало.

Також є безпідставним та необґрунтованим висновок відповідача щодо збільшення валового доходу ПП «Брокерська компанія»на суму коштів в розмірі 6486098,75 грн., перерахованих ПП „Експо - контракт" за угодами переводу боргу для розрахунків з нерезидентами за імпортними контрактами. При цьому суд виходить з такого.

Розглядом справи встановлено, що між нерезидентами та ПП „Експо - контракт" і ПП «Брокерська компанія»укладені договори про перевід боргу. Умовами вказаних договорів визначено, що боржник (ПП «Брокерська компанія») переводить на нового боржника (ПП „Експо - контракт") свої зобов'язання в обсязі та на умовах, діючих на дату укладення договорів про перевід боргу. Боржник зобов'язується перерахувати новому боржнику відповідну суму в гривнях, та відшкодувати новому боржнику вартість фактично понесених витрат в зв'язку з виконанням цих угод у вигляді  банківської комісії при перерахуванні коштів кредитору (пп. 3, 4, 5 договорів про перевід боргу). Пунктами 7, 8 договорів передбачено, що з моменту набрання їх чинності новий боржник приймає на себе обов'язки боржника, що виходять з відповідних контрактів та ВМД. Згода кредитора на перевід боргу отримана без буд-яких додаткових умов, крім зазначених в договорах. Згідно п.11 договорів договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Отже, виходячи з наведених умов договорів боржник - ПП «Брокерська компанія»за контрактами, згідно яких здійснювалось постачання товарів, замінений на нового боржника - ПП „Експо - контракт"

Позивач, виконуючи зобов'язання за договорами про перевід боргу, перерахував на рахунок ПП «Експо-контракт» 6486098,75 грн.

А тому суд також погоджується з твердженнями позивача щодо неможливості віднесення до валових доходів сум, несплачених нерезидентам, оскільки зобов'язання ПП „Брокерська компанія” перед нерезидентами у відповідності до чинного цивільного  законодавства були замінені на зобов'язання ПП „Експо - контракт" шляхом укладення договорів про перевід боргу, та про те, що в даному випадку у зв'язку з переведенням боргу та сплатою новому боржнику вартості товарів у ПП „Брокерська компанія”  мало місце не збільшення активів, а їх зменшення  внаслідок  перерахування  грошових  коштів  новому  боржнику,  а відтак,  привести  до збільшення активів така операція також не могла.

Втім, відповідач посилаючись на те,  що неможливо зробити висновок про проведення розрахунків за імпортними контрактами з нерезидентами, від яких отримано ПП „Брокерська компанія" імпортний товар,  та те , що факт розрахунків ПП „Брокерська компанія" з нерезидентами за отриманий імпортний товар за угодами переводу боргу із залученням до схеми розрахунків ПП,, Експо - контракт ", не підтверджено, а також на те, що за даними бухгалтерського обліку ПП „Брокерська компанія" станом на 01.04.06р. у ПП „Брокерська компанія" відсутня кредиторська заборгованість за отриманий імпортний товар, вартість якого була оплачено грошовими коштами в національній валюті Україні за угодами переводу боргу на розрахунковий рахунок ПП „Експо - контракт",  на підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97 - ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, валовий доход ПП „Брокерська компанія" за результатами перевірки збільшено на суму коштів в розмірі 6486098,75 грн., перерахованих ПП „Експо - контракт" за угодами переводу боргу для розрахунків з нерезидентами за імпортними контрактами.

Правомірність прийняття рішення в цій частині відповідачем також не доведено, доказів його обґрунтованості суду не надано.

Не є обґрунтованим і віднесення відповідачем до складу валових витрат позивача, витрат за понаднормативну стоянку автотранспорту при перевезенні вантажу (імпортний товар), сплачені СПД Леонтьєву А.С. всього на суму 1300,0 грн.

Згідно пп.. 5.3. п.5 ст. 5 Закону  України «Про оподаткування  прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи  пені  за  рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Визначаючи сплачену позивачем суму 1300 грн., як штраф/пеня, відповідач відповідних доказів цього суду не надав.

Не відповідає вимогам закону  і податкове повідомлення –рішення № 0008182301/0 від 30.08.2006 р.  яким визначено податкове зобов'язання ПП «Брокерська компанія»з штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 51 073,50 грн.

Обґрунтовуючи прийняте рішення відповідач виходив з того, що  ПП «Брокерська компанія»в порушено п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»не сплачено суми недоплати та штрафу у розмірі 5% при наданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок  за жовтень 2005 р. (сума податку додатково визначена платником склала 39148 грн.), а також не збільшено суму недоплати на суму штрафу у розмірі 5% при відображені сум недоплати в податкових деклараціях з податку на додану вартість за наступні податкові періоди  ( сума податку додатково визначена платником за грудень 2005 р. склала 51345 грн., сума податку додатково визначена платником за вересень 2005 р. склала 11654 грн.). В зв'язку з чим відповідачем на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»нараховані штрафні санкції.

Згідно п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»платник  податків,  який  до  початку  його  перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:  а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з  відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з  цього  податку.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 6960 від 16.02.2006 р. за жовтень 2005 р. позивачем збільшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на 11499 грн., та зменшено податковий кредит на 27649 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість (з додатком «Розрахунок коригування сум ПДВ»)  за січень 2006 р. від 16.02.2006 р. позивачем збільшено  податкові зобов'язання за грудень 2005 р. на 51345 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість (з додатком «Розрахунок коригування сум ПДВ»)  за лютий 2006 р. від 20.03.2006 р. позивачем збільшено  податкові зобов'язання за вересень 2005 р. на 11654 грн.

Згідно п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»штрафні санкції за порушення податкового  законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Підпунктом 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Згідно п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема  у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі положення, обов'язок платника податку сплатити штраф, передбачений  пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», виникає у разі самостійного визначення (донарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Між тим, як встановлено судом,  факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів виявлений саме позивачем, а здійсненні ним коригування  податкових зобов'язань та податкового кредиту не вплинули на загальну суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет, що зокрема доводиться актом перевірки, складеним відповідачем та іншими матеріалами справи. До того ж відповідач в акті перевірки зазначає, що до додаткових нарахувань податку на додану вартість  дії позивача, визначені відповідачем як порушення, не призвели.

Відповідно до вимог п. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладений законодавцем на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердивши свої доводи фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу податкових зобов'язань  з податку на прибуток в сумі 1681308 грн.,  штрафних санкцій з цього податку на суму 407651,60 грн., всього  на суму 2 088 959,60 грн.  та  з штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 51 073,50 грн. ., а тому оскаржувані податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Приморському  районі м. Одеси №№ 0008192301/0  від 30.08.2006 р. та 0008182301/0 від 30.08.2006 р. від 04.08.2006 р. № 0030832301/0 прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПП „Брокерська компанія” є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню  в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158 –163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса № 0008182301/0 від 30.08.2006 року.

3.          Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса № 0008192301/0 від 30.08.2006 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 03.11.2006р.

Суддя                                                                                                     Аленін О.Ю.