Постанова

від 21.12.2006 по справі 29/380-06-9369а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/380-06-9369А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р. Справа № 29/380-06-9369А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Л.І. Бандури

суддів  Л.В.Поліщук, В.Б.Туренко                           

при секретарі судового засідання  Г.В. Селіховій

за участю представників сторін:

від позивача –О.В Батранюк

від відповідача –О.М.Ковачов

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 13.10.06 р.

у справі № 29/380-06-9369А

за позовом ПП „Брокерська компанія” м. Одеси

до ДПІ у Приморському р –ні м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                         встановив:

ПП „Брокерська компанія” звернулась до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 30.08.06 р. №0008192301/0, №0008182301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 681308 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 407651,6 грн., штрафним санкціям по ПДВ в сумі 51073,5 грн., з тих підстав, що вони не відповідають чинному законодавству.

Постановою господарського суду Одеської області від 13.10.06 р. (суддя О.Ю. Аленін) позов задоволено в повному обсязі, названі податкові повідомлення-рішення визнані не чинними, оскільки позивачем не допущено порушень податкового законодавства.

ДПІ у Приморському р –ні м. Одеси не погодившись з постановою суду, після подання заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

14.08.06 р. ДПІ у Приморському р –ні м. Одеси здійснила виїзну планову перевірку ПП ”Брокерська компанія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.03.05 р. по 01.04.06 р. і за її результатами склала акт №2891.

В ході перевірки виявлено, що ПП „Брокерська компанія” укладено договори переводу боргу, за умовами яких, боржник –ПП „Брокерська компанія” за згодою кредиторів –фірм „AI Wasmi Pefumes Co., Ltd , „JAM ATLAS GHARB PJS co” переводить, а нові боржники –ПП „Композит сервіс”, ПП „Експо-контракт”, ПП „Профтехснабіс” приймають на себе зобов'язання за імпортними контрактами  ПП „Брокерська компанія”, оплата здійснюється на адресу фірм –партнерів „TRADEBRIDGE PROJECTS” Панама, „AROMA GROUP LLC” США. ПП „Брокерська компанія” на виконання зобов'язань за угодами переводу боргу перерахувала грошові кошти в національній валюті на розрахункові рахунки нових боржників, які в свою чергу, повинні були розрахуватись з кредитором –нерезидентом шляхом перерахування на рахунок фірми партнера –іноземної валюти в доларах США і крім того, відшкодувала новому боржнику вартість фактично понесених новим боржником витрат в зв'язку з виконанням угоди у вигляді банківської комісії при перерахуванні коштів кредитору. Тобто, при погашенні кредиторської заборгованості за отриманий імпортний товар позивач фактично сплачував фактурну вартість товару та банківську комісію.

Для здійснення фінансово-господарської діяльності, позивач залучав додаткові оборотні кошти у вигляді валютних овердрафтів, наданих АБ ”Південний”. Повернення отриманих валютних овердрафтів здійснювалось як шляхом перерахування валютних коштів так і шляхом переводу боргу на нового боржника із наступним погашенням боргу новому боржнику з урахуванням сплачених відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, позивач при розрахунках за угодами переводу боргу, як за імпортними контрактами так і за валютними овердрафтами розрахувався грошовими коштами в національній валюті із додатковою оплатою банківської комісії без сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включив до складу валового доходу доходи, отримані у вигляді сум не сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями переводу боргу на 237,7 тис.грн.

В порушення п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесено витрати за понаднормативну стоянку автотранспорту при перевезенні вантажу, сплачені СПД Леонтьєву А.С. на загальну суму 1300 грн.

В порушення п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем не сплачено суми недоплати та штраф у розмірі 5% при надані уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень, грудень 2005 р.

На підставі акту перевірки, 30.08.06 р. ДПІ у Приморському р –ні м. Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення:

№0008192301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 681308 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 407651,6 грн.;

№0008182301/0 про визначення податкового зобов'язання по штрафним санкціям з ПДВ на 51073,5 грн.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платниками збору є, зокрема,  юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют, а об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, є сума операції з купівлі-продажу валют.

Згідно з п.2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України від 03.11.98 р. №1740 з подальшими змінами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти сплачують юридичні особи – резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи – нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки –члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової валюти.

Аналіз названих норм свідчить, що зобов'язання платника збору виникає з моменту здійснення особою операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Із акту перевірки вбачається, що позивач за угодами переводу боргу розраховувався грошовими коштами в національній валюті із додатковою сплатою банківської комісії за перерахування коштів та відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, у позивача за цими операціями не виникло зобов'язання по сплаті названого збору.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній(морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4 ст.4 названого Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів(робіт, послуг), в тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 названого Закону валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у т.ч., але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям, згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Із названих норм випливає, що доходи платника податків повинні бути отримані(нараховані).

Актом перевірки податкова служба встановила, що позивач за договорами переводу боргу перерахував грошові кошти в сумі 6 486098,75 грн. ПП „Експо-контракт”, тобто, в даному випадку не мало місця отримання доходу, а навпаки, підприємство понесло витрати.

Таким чином, висновок податкової служби про порушення п.п.4.1.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в зв'язку з не включенням до складу валового доходу доходів, отриманих у вигляді сум несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за операціями переводу боргу на 237,7 тис. грн. є необґрунтованим.

Неправомірним є також висновок ДПІ про порушення п.п. 5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки витрати за понаднормативну стоянку автотранспорту при перевезенні вантажу в сумі 1300 грн. не включались підприємством до валових витрат, а акт перевірки не містить відомостей, які б свідчили про зворотнє.

Доводи податкової служби про порушення п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при надані уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень, грудень 2005 р. є помилковими, оскільки, здійснені підприємством коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту не вплинули на загальну суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за перевіряємий період і до додаткових нарахувань податку на додану вартість вказані порушення не призвели, що встановлено і актом перевірки.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов правильних висновків про необґрунтованість визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 681308 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 407651,6 грн., штрафним санкціям по ПДВ на 51073,5 грн., в зв'язку з чим, підстави для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

         Постанову господарського суду Одеської області від 13.10.2006р. у справі № 29/380-06-9369А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

   Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                     Л. І. Бандура   

Суддя                                                                                         Л. В. Поліщук

Суддя                                                                                         В. Б. Туренко