Рішення

від 03.09.2012 по справі 5011-53/8408-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8408-2012 03.09.12 Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Рент»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»

про стягнення 107 050.69 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Пожайрибко О. Б. - представник за довіреністю

від відповідача: Кулинич В.П. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Рент»(позивач) заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»(відповідач) заборгованості за Договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03-10/11 ТР від 03.10.2011 року в розмірі 107 050,69 грн., в тому числі 96149,10 грн. основною боргу, 8401,97 грн. пені, 837,96 грн. збитки від інфляції, 1661,66 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року порушено провадження по справі № 5011-53/848-2012, розгляд справи призначено на 20.07.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 20.07.2012 року з'явився, надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та надав пояснення по сулі заявленого позову.

Також представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

У відповідності до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як па п'ятнадцять днів.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання 20.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, відповідно до ухвали суду від 20.07.2012 року термін вирішення спору було продовжено та відкладено розгляд справи до 03.09.2012 року.

В судовому засіданні 03.09.2012 року позивач позовні вимоги підтримав повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.09.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Рент»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхо-будівельне управління № 41»(відповідач) було укладено Договір №03-10/11 ТР про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2011 року (далі-Договір).

На виконання умов вказаного Договору, позивачем було виконано перевезення на загальну суму 154234,90 грн., що підтверджується відповідними Товарно-транспортними накладними з відмітками відповідача. Оригінали відповідних документів оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи.

Послуги відповідачем прийняті у повному обсязі за двостороннім актом виконаних робіт №9/20 від 17.12.2011 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Відповідач у відзиві визнав укладення з позивачем Договору №03-10/11ТР від 03.10.2011 року, та не заперечує факту його виконання позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були проведені часткові розрахунки, а саме 07.12.2012 року шляхом укладання Угоди про проведення взаємозаліку у сумі 34799,52 грн. погашено заборгованість відповідача на суму поставленого останнім палива та 31.05.2012 року шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок позивача на загальну суму 23286,28грн. Неоплаченими залишились послуги з перевезення на суму 96149,10 грн., що відповідачем також по суті не заперечується та не спростовується.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, зокрема, за твердженням позивача строк оплати робіт настав 26.12.2011 року.

Відповідач у відзиві зазначив, що оскільки умовами Договору перевезення не передбачено строк оплати наданих послуг, з огляду на ст. 530 Цивільного кодексу України строк оплати не вважається таким, що настав, відтак підстави для стягнення заборгованості відсутні, що також виключає застосування відповідальності за прострочення платежу.

Дослідивши викладені у відзиві відповідача обставини та надані сторонами докази, судом встановлено, що позивачем надсилалась відповідачу Претензія № 03 від 30.01.2012 року, на якій стоїть відмітка про отримання 30.01.2012 року секретарем Тихомировою В. та штамп відповідача.

Суд не приймає посилання позивача на строк оплати, визначений в рахунку-фактурі від 17.12.2011 року, оскільки такий рахунок є одностороннім документом і суду не надано доказів його надіслання відповідачу та дати отримання такого рахунку відповідачем.

Таким чином, строк оплати наданих послуг рахується з дати отримання відповідачем претензії 30.01.2012 року у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України через сім днів, тобто з 07.02.2012 року

За наслідками розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 96149,10 грн. основного боргу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить стягнути 8401,97 грн. пені за період з 26.12.2011 року по 13.06.2012 року.

Також, позивач просить в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 837,96 грн. за період з січня по березень 2012 року та 3% річних в сумі 1661,66 грн. за період з 26.12.2011 року по 13.06.2012 року (з врахуванням в розрахунку часткових сплат).

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки відсутній письмовий правочин щодо забезпечення зобов'язання, в Договорі перевезення умова про стягнення пені та про її розмір, відсутні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, інфляційні та річні підлягають задоволенню за період фактичного прострочення платежу з 07.02.2102 року, що за розрахунком суду складає 597,18 грн. інфляційних та 935,26 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»(03039, м. Київ, п-т 40 р.Жовтня, 32, код 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Рент»(03148, м.Київ, вул.Жмеринська, 26, код 34753304) 96146,10 (дев'яносто шість тисяч сто сорок шість) грн. боргу, 597,18 (п'ятсот дев'яносто сім) грн. інфляційних, 935,26 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 3% річних та 1953,56 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Дата підписання: 07.09.2012

Суддя Грєхова О.А.