Рішення

від 19.07.2012 по справі 18/2720/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2012 р. Справа №18/2720/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", вул.Заболотного,152, м.Київ, 03680

до Селянського (фермерського) господарства "Сіріус", смт.Чутове, Чутівський район, Полтавська область,38800

про стягнення 153985,46грн

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Карасенко О.О.. дов. від 01.02.2012р.

від відповідача: Мельничук Д.О, дов. від 13.08.2010р.

У судовому засіданні 19.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №49-8276/22 від 12.02.2008р. у розмірі 153985,46грн., у т.ч. 60418,59грн. сума основного боргу, 48434,19грн. відсотки за неправомірне користування коштами, 18548,50грн. - інфляційні нарахування, 26584,18грн. збитки.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив

27.04.2010 року загальними зборами акціонерів ЗАТ компанії «Райз» було затверджено внесення змін до Статуту та внутрішніх положень компанії з метою приведення їх у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», а саме зміна назви ЗАТ компанія «Райз» на ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ».

Між ЗАТ компанія «Райз» (Позивач) та СФГ «Сіріус» (Відповідач) 12.02.2008 року був укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту № 49-8276/22 та додатки до нього (Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Відповідач прийняти та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати товару, а також нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Позивач свої зобов'язання виконав у наступній кількості та асортименті, а саме поставив товару на загальну суму 758 185,25 грн. ( накладні в матеріалах справи ).

Згідно п. 2.1. Договору та додатку до нього, сторони встановили ціну договору в гривнях, а також визначили її еквівалент в іноземній валюті (долар - згідно додатку до Договору). Ціна договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до п.2.9 Договору розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлено в додатках до договору ( 8% ). Сума відсотків становить - 21 649,68 грн.

Відповідач розрахувався з Позивачем частково на загальну суму 758 484,65 грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи додається), 299,40 грн. - зарахований залишок коштів, перенесений з іншого договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, чинне законодавство визначає, що грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України -гривні. Це правило кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. З Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути визначені в гривнях. Разом з тим, положення цивільного законодавства дозволяє сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Така дія вчиняється сторонами зобов'язання за обоюдною згодою та на власний ризик, а отже валютні коливання та зміна суми грошового зобов'язання в гривневому еквіваленті в даному випадку не є мірою відповідальності сторін, а узгодженою умовою їх діяльності.

П. 2.2. Договору передбачено, що сума у гривні, що підлягає до сплати Відповідачем на виконання ним зобов'язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний був провести оплату вартості товару шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до п. 2.2, на банківський рахунок позивача.

А тому оскільки згідно п. 2.1. та додатків сторони встановили ціну договору в гривнях та визначили її еквівалент в USD, то розрахунок з врахуванням п.2.2 Договору та ч.2 ст. 533 ЦК України є саме способом розрахунку основного боргу.

Так, при отриманні товару курс валюти еквіваленту договору USD становив 5,05 грн. за 1 USD згідно курсу НБУ, а при розрахунку Відповідачем 13.11.2008 року курс валюти еквіваленту договору становив 5,78 грн. за USD згідно курсу НБУ.

В зв'язку із затримкою в оплаті вартості поставленого товару та збільшення курсу USD Позивачем відповідно до умов п. 2.2. договору та ст. 533 ЦК України було вирахувано додатковий розмір гривневої суми ціни товару у розмірі 39068,31грн. ( 13.11.2008 року згідно банківської виписки № 77 від 13.11.2008 року на погашення Відповідачем заборгованості по Договору було зараховано 280 000,00 грн., різниця становить - 35363,33грн. та 24.11.2008 року згідно банківської виписки № 230 від 24.11.2008 року на погашення Відповідачем заборгованості по Договору було зараховано 20 385,25 грн., де різниця становить - 3704,98грн .

Таким чином, заборгованість Відповідача за Договором становить 60418,59 грн., у т.ч. сума поставленого товару 758 185.25 грн. + 21 649.68 грн. відсотки за користування товарним кредитом - 758 484,65 грн. оплата Відповідача + 35 363,33 грн. додатковий розмір гривневої суми ціни товару + 3 704.98 грн. додатковий розмір гривневої суми ціни товару.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293, «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»- відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, п. 67 Положення про поставки продукції та п. 57 Положення про поставки товарів.

У відповідача відповідно до п. 1.1 Договору поставки існують грошові зобов'язання, а саме зобов'язання сплатити вартість товару. Строки оплати вже минули, фактично Відповідач неправомірно користується чужими грошовими коштами, коштами, які Відповідач мав сплатити Позивачу в встановлені строки.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 692 ЦКУ - у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно п.5 ст. 694 ЦКУ - якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно ч.2 ст. 536 ЦКУ - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Згідно п. 74 Положення про поставки продукції та п. 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.

Крім того, у п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 (далі по тексту - Роз'яснення), зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст. 224, 225, ч.2 ст. 232 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України «боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки».

Так, відповідно до умов п. 7.4. Договору Відповідач відшкодовує збитки, завдані Позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по Договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання Відповідачем в розмірі: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості.(ціни) Товару за перший (повний чи не повний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць просторочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф) 26584,18грн.

Відповідно до умов п.7.5 Договору Відповідач у випадку прострочення виконання грошових зобов"язань по оплаті вартості Товару, сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 28 (двадцять вісім) відсотків річних з простроченої суми. Сума нарахованих відсотків становить - 48434,19грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встанов леного індексу інфляції за весь час прострочення. Сума інфляційних нарахувань в період з грудня 2008р. по червень 2011р. становить - 18548,50грн.

Отже, заборгованість Відповідача становить 153985,46грн., у т.ч. 60418,59грн. сума основного боргу, 48434,19грн. відсотки за неправомірне користування коштами, 18548,50грн. - інфляційні нарахування, 26584,18грн. збитки.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Сіріус" (смт.Чутове, Чутівський район, Полтавська область,38800, код 21050640, р/р 26001560121 в АБ "Полтава банк", МФО 331489) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" ( вул.Заболотного,152, м.Київ, 03680, код 13980201, р/р 26001890016675 в ВАТ "Укрексімбанк", м.Київ., МФО 322313) заборгованість у розмірі 153985,46грн., у т.ч. 60418,59грн. сума основного боргу, 48434,19грн. відсотки за неправомірне користування коштами, 18548,50грн. - інфляційні нарахування, 26584,18грн. збитки; 1539,86грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Кльопов І.Г.

Повний текст рішення складено: 25.07.2012р.