Рішення

від 04.09.2012 по справі 21/025-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 21/025-12

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого - Яреми В.А., суддів Бабкіної В.М., Горбасенка П.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», Київська обл., с. Кашперівка

до Приватного підприємства «Кристалон-плюс», Київська обл., с. Теліжинці

про визнання договору недійсним, вилучення майна та стягнення 141 950,00 гривень

за участю представників:

від позивача: Сидоренко В.А. (довіреність б/н від 03.11.2011р.)

від відповідача: Арланова Л.М. (довіреність б/н від 10.04.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.03.2012р. Відкрите акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп»(далі-ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Кристалон-плюс»(далі-ПП «Кристалон-плюс»/відповідач) про визнання недійсним договору оренди №1 від 10.06.2011р., витребування у відповідача орендованого майна та стягнення 141 950,00 грн. збитків.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2012р. порушено провадження у справі №21/025-12 та призначено справу до розгляду на 26.03.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 26.03.2012р., 09.04.2012р. та 07.05.2012р. розгляд даної справи відкладався на 09.04.2012р., 23.04.2012р. та 14.05.2012р. відповідно.

В судових засіданнях 23.04.2012р. та 14.05.2012р. оголошувалась перерва до 07.05.2012р. та 28.05.2012р. відповідно.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.05.2012р. та 24.07.2012р. Тетіївську районну державну адміністрацію Київської області було зобов'язано надати суду інформацію щодо керівників ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»за період з травня по липень 2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012р. призначено колегіальний розгляд даної справи в порядку ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2012р. на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 02.08.2012р. №85-АР, дану справи прийнято до розгляду колегією суддів господарського суду Київської області у складі: головуючого судді -Яреми В.А., суддів Бабкіної В.М. та Лилака Т.Д., розгляд справи призначено на 04.07.2012р.

В судових засіданнях 04.07.2012р., 24.07.2012р. та 21.08.2012р. оголошувалась перерва до 24.07.2012р., 21.08.2012р. та 04.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2012р. на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області від 20.07.2012р. №124а-ар, дану справи прийнято до розгляду колегією суддів господарського суду Київської області у складі: головуючого судді -Яреми В.А., суддів Бабкіної В.М. та Горбасенка П.В.

23.08.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про накладення на відповідача штрафу в порядку п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України за невиконання вимог ухвал господарського суду Київської області та винесення окремої ухвали, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

До того ж, стягнення в доход Державного бюджету України з винної сторони штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, передбачене ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не обов'язком.

В судовому засіданні 04.09.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2011р. між ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»в особі Романенка І.М., який діяв на підстав статуту (далі-орендодавець), та ПП «Кристалон-плюс», в особі Волинця О.М., який діяв на підставі статуту (далі-орендар) укладено договір оренди автомобіля №1 (далі-Договір), відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування автомобіль «КАМАЗ 55102», державний реєстраційний номер КХД 92-06, 1994 року випуску.

На виконання умов Договору, 10.06.2011р. сторонами підписано акт прийому-передачі орендованого майна.

Посилаючись, зокрема, на те, що на момент підписання Договору у Романенка І.М. були відсутні повноваження на вчинення правочинів від імені ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»з огляду на визнання недійсним рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2012р. у справі №6/026-12 рішення наглядової ради ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»від 27.04.2011р. про призначення Романенка І.М. в.о. голови правління Товариства, позивач просить суд визнати Договір недійсним з підстав ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами статей 80, 92 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, судом встановлено, що спірний Договір від імені ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»був підписаний Романенком І.М., який діяв на підставі статуту.

Повноваженнями щодо підписання від імені ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»правочинів Романенка І.М. було наділено рішенням наглядової ради ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»(квітень 2011р.), яким, зокрема, останнього призначено в.о. голови правління Товариства.

На виконання зазначеного рішення наглядової ради, наказом голови правління ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»№4 від 27.04.2011р. Романенка І.М. було призначено в.о. голови правління Товариства з 27.04.2011р. з правом першого підпису всіх товарно-матеріальних та банківських документів.

Водночас, рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2012р. у справі №6/026-12 за позовом Петришина О.Г. до ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»про визнання недійсним та скасування рішення, рішення наглядової ради ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп», яким Романенка І.М. було призначено в.о. голови правління Товариства визнано недійсним та скасовано. Доказів скасування зазначеного рішення суду не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, рішенням наглядової ради ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»від 02.10.2011р. рішення наглядової ради Товариства в частині призначення Романенка І.М. в.о. голови правління Товариства визнано нечинним.

Приписами статей 236, 216 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

За таких обставин, підписання Договору Романенком І.М. від імені ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп» здійснювалось на підставі недійсного рішення наглядової ради Товариства, яке є недійсним з моменту його прийняття.

Крім того, при винесенні даного рішення судом враховані положення ст. 241 ЦК України, якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Натомість, доказів, що підтверджують факт наступного схвалення ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»спірного договору, укладеного від його імені Романенком І.М. суду не надано.

Покладені ж в основу заперечень проти позову посилання відповідача на схвалення позивачем спірного договору, що, на його думку, полягає у прийняті останнім сплаченої 21.03.2012р. орендної плати за Договором у сумі 1 000,00 грн. судом оцінюється критично, оскільки у відповідності до довідки ПАТ «Креді Агріколь банк»від 04.05.2012р. поточний рахунок позивача, на який були сплачені відповідачем кошти заблоковано з 27.08.2008р. Копія зазначеної довідки міститься в матеріалах справи.

Відтак, виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи той факт, що на момент підписання договору оренди №1 від 10.06.2011р. Романенко І.М. діяв на підставі недійсного правочину -рішення наглядової ради ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»(квітень 2011р.), і не мав повноважень щодо укладання від імені Товариства (позивача) спірного договору, у той час як доказів наступного схвалення ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»спірного договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання Договору недійсним з підстав ст. 203, 215 ЦК України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про визнання Договору недійсним з підстав ст. 232 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Приписами ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, в порушення вищезазначених норм Закону позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України ані наявності умислу в діях Романенка І.М., тобто усвідомлення останнім вчинення правочину всупереч інтересам довірителя (ВАТ «Кашперівський бурякорадгосп»), ані наявності домовленості останнього з ПП «Кристалон-плюс» при укладенні Договору, і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (позивача), що свідчить про відсутність підстав для визнання Договору недійсним в порядку ст. 232 ЦК України.

У зв'язку з заявленою вимогою про визнання Договору недійсним позивач просить суд витребувати у відповідача орендоване майно, а саме: автомобіль «КАМАЗ 55102», державний реєстраційний номер КХД 92-06, 1994 року випуску, шасі №1070128 з підстав ст. 1212 ЦК України.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи задоволення вимоги про визнання Договору недійсним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про витребування у відповідача орендованого майна, а саме: автомобілю «КАМАЗ 55102», державний реєстраційний номер КХД 92-06, 1994 року випуску, шасі №1070128 підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2012р. у справі №35/17-4293-2011.

Крім того, посилаючись на те, що умовами спірного договору передбачено сплату орендної плати лише у розмірі 100,00 грн., у той час, як протягом 2011 року позивачу надходили пропозиції щодо оренди автомобіля «КАМАЗ 55102», державний реєстраційний номер КХД 92-06 зі щомісячною сплатою орендної плати у розмірі 16 800,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 141 950,00 грн. збитків (упущеної вигоди) з підстав ст. 216 ЦК України.

Приписами ст. 216 ЦК України встановлено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Порядок такого відшкодування здійснюється за правилами статті 22 ЦК України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.03.2012р. у справі №5020-843/2011.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, в порушення вищезазначених норм Закону позивачем не доведено наявності усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, як-то: протиправної поведінки відповідача (дію або бездіяльність), шкідливого результату такої поведінки, завдання відповідачем позивачу 141 950,00 грн. збитків, вини відповідача; а також не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та майновою шкодою (збитками) позивача.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 141 950,00 грн. збитків з є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, 14.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача, з урахуванням доповнень, поданих 04.07.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області, 6 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, а також 57,14 грн. витрат, понесених у зв'язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- договір про надання послуг адвоката №1КБР/12-ап, укладений 28.02.2012р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв»;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Євстігнєєва А.С. №227/н;

- акти приймання-передачі наданих послуг від 10.05.2012р. та 03.07.2012р. на суму 5 000,00 грн. та 1 000,00 грн. відповідно,

- квитанції від 28.02.2012р. та 03.07.2012р. про сплату 5000,00 грн. та 1 000,00 грн. відповідно за зазначеним договором;

- квитанцію №3715 від 23.03.2012р. про сплату 57,14 грн. державного мита за надання відомостей з ЄДРПОУ. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Приписами статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2012р. у справі №5008/1127/2011.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 094,00 грн.

Вимога ж позивача про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем у зв'язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ у розмірі 57,14 грн., у відповідності до ст. 44 ГПК України підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 98, 202, 203, 207, 215, 216, 232, 241, 1212 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди автомобіля №1, укладений 10.06.2011р. між Відкритим акціонерним товариством «Кашперівський бурякорадгосп» (ідентифікаційний код 00385879) та Приватним підприємством «Кристалон-плюс»(ідентифікаційний код 33159367).

3. Витребувати у Приватного підприємства «Кристалон-плюс»(09822, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 1, ідентифікаційний код 33159367) майно: автомобіль «КАМАЗ 55102», державний реєстраційний номер КХД 92-06, 1994 року випуску, шасі №1070128 та передати його Відкритому акціонерному товариству «Кашперівський бурякорадгосп»(09812, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Кашперівка, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 00385879).

4. Стягнути з Приватного підприємства «Кристалон-плюс»(09822, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 1, ідентифікаційний код 33159367) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп»(09812, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Кашперівка, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 00385879) 1 938 (одну тисячу дев'ятсот тридцять вісім) грн. 14 коп. судового збору, 1 094 (одну тисячу дев'яносто чотири) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 57 (п'ятдесят сім) грн. 14 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.09.2012р.

Головуючий суддя В.А. Ярема

Судді В.М. Бабкіна

П.В. Горбасенко