Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а/1270/3978/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року справа №2а/1270/3978/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервис" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/3978/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервис" до Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000222342,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервис" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000222342 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 076, 00 грн., з яких 91 075, 00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновки суду не відповідають обставинами справи та чинному законодавству України. Позивач не погоджується з висновком суд першої інстанції, що ТОВ "Енергосервис" повинно було переконатися у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій та вести листування або обмінюватися комерційними пропозиціями з ТОВ «Компанія «Квік Дан». Жодний нормативно-правовий акт України не встановлює обов'язку покупця здійснювати перевірку даних можливого контрагенту. Таким чином, вирішення даної справи залежить, зокрема, від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що укладений між ТОВ "Енергосервис" та ТОВ «Компанія «Квік Дан» правочин укладено формально та його оформлено документально без здійснення реальних господарських операцій.

Судом першої інстанції не вірно вказано у судовому рішенні про те, що позивачем бухгалтерські документи було отримано вже після звернення до суду з позовною заявою.

Жодного акту, що засвідчує факт відмови ТОВ "Енергосервис" надати копії документів посадовими особами податкового органу не складалися та відповідно не відображалося у акті перевірки від 19.04.2012 року № 190/22-24801472.

Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що у податковому повідомлені - рішенні від 07.05.2012 року № 0000222342, яким ТОВ "Енергосервис" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 076, 00 грн., вказано що зазначене повідомлення - рішення прийнято на підставі акту перевірки № 00190/2342/24801472, всупереч тому, що відносно ТОВ "Енергосервис" було складено акт перевірки №№ 190/22-24801472.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку у Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби.

У період з 18.04.2012 р. по 19.04.2012 р. відповідачем, згідно із наказом від № 98 від 18.04.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Квік Дан» за результатами якої складено акт від 19.04.2012 року № 190/22-24801472.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялися, на загальну суму 91075 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 91075 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджуються документально, оскільки на ТОВ „Компанія Квік Дан", яке відсутнє за своїм місцезнаходженням, у податкових зобов'язаннях за відповідний період не відображені взаєморозрахунки з позивачем, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначений висновок зроблений з урахуванням висновків акту перевірки ТОВ „Компанія Квік Дан" від 2 грудня 2011 року № 2005/236-37288477 Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, згідно яких ТОВ „Компанія Квік Дан" не здійснювало ніякої фінансово-господарської діяльності.

Наведені обставини в своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ „Компанія Квік Дан", які відображені в податковому обліку позивача за червень 2011 року фактично не відбулись.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0000222342, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91076.00 грн., з яких: 91075.00 грн. - за основним платежем; 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Квік Дан», позивачем надані лише до суду, а тому у відповідності до ст.ст. 11, 71 КАС України ним доведена наявність доданої до позовної заяви податкової накладної саме на момент перевірки його відповідачем з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВИС» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» 01.06.2011 року було укладено договір купівлі-продажу №2106-1, за умовами якого «Продавець» (ТОВ «Компанія «Квік Дан») продає, а «Покупець» (ТОВ «ЕНЕРГОСЕРВИС») покупає: трансформатор ТМЗ 4000 МО, трансформатор ТМФ 400/6, токарний станок ІД95, бортовий редуктор, турбокомпресор, ТНВД (п.1.1. Договору купівлі-продажу №2106-1 від 01.06.2011 р.).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджено видатковою накладною № 1037 від 2 червня 2011 року, рахунком-фактурою № 1037 від 2 червня 2011 року, податковою накладною № 1037 від 02.06.2011 року та товарно-транспортною накладною від 2 червня 2011 року, випискою ПАТ «УКРСОЦБАНК» Краснолуцького відділення №585 по особовому рахунку №26003000110745 за 23.06.2011 року (а.с.37-44).

Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту ґрунтується на даних про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а також на аналітичній інформації, одержаній з інформаційних ресурсів державної податкової служби про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Квік Дан» не відобразило у повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість за відповідний податковий період.

Крім того, за основу перевірки позивача та складання акту від 19.04.2012 року №190/22-24801472 відповідачем взято акт від 02.12.2011 року №2005А236-37288477 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Квік Дан» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року».

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Квік Дан» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Компанія «Квік Дан» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Висновок відповідача про нікчемність правочину між позивачем та «Компанія «Квік Дан» суперечить положенням статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Первинні бухгалтерські документи (договір, видаткова та податкова накладні, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактура), відповідачем під час перевірки не вимагались від позивача.

ТОВ «Компанія «Квік Дан» станом на час вчинення господарської операцій була юридичною особою, платником ПДВ, перебувало на обліку в Алчевській ОДПІ.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91076.00 грн., з яких: 91075.00 грн. - за основним платежем; 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195-196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервис"- задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/3978/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервис" до Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000222342 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервис" до Державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000222342 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 07 травня 2012 року № 0000222342 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 076, 00 грн., з яких 91 075, 00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Білак

Судді: М.Г.Сухарьок

Т.Г.Гаврищук