Ухвала

від 05.09.2012 по справі 2а-7490/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р. Справа № 20554/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Юнарс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства фірми «Юнарс» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

03.12.2009р. позивач Приватне підприємство фірма /ППФ/ «Юнарс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне № 0000552342/0/23-121 від 20.02.2009р. та № 0000542342/0/23-121 від 20.02.2009р. (а.с.3-4, 103).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.158-163).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ППФ «Юнарс», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.164-167).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та нормам діючого законодавства; фактично встановити факт фіктивного підприємництва може лише відповідний вирок суду, а не акт перевірки податкового органу; будь-якого судового рішення про визнання недійсним договору № 69/12 від 10.12.2007р. відповідачем не надано; також факт заниження позивачем податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту можна вважати доведеним лише після закінчення досудового слідства по кримінальній справі і винесення судом відповідного вироку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 29.01.2009р.-04.02.2009р. ревізорами ДПІ у м.Рівне за постановою слідчого проведено виїзну позапланову документальну перевірку ППФ «Юнарс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.08.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 96/23-400/30681411 від 10.02.2009р. (а.с.5-25).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 447170 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року - в сумі 114734 грн. та за І квартал 2008 року - в сумі 61124 грн., за ІІ квартал 2008 року - в сумі 271312 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.2.1, 7.2.4, 7.2.6, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ за рахунок завищення податкового кредиту в сумі 372906 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000552342/0/23-121 від 20.02.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 559359 грн., з яких 372906 грн. за основним платежем та 186453 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.26).

№ 0000542342/0/23-121 від 20.02.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 610381 грн., з яких 447170 грн. за основним платежем та 163211 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.121).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про відсутність підтвердження первинними документами сум сформованих валових витрат та податкового кредиту, а також про відсутність фактичного та реального здійснення господарських операцій зі сторони контрагента позивача ТзОВ «ГРВ-Синтез», оскільки останній перебуває в стані ліквідації, у такого були відсутні реальні можливості для виконання взятих на себе договірних зобов'язань, керівник вказаного підприємства заперечив укладення та виконання з позивачем правочину.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про втрату первинних документів, у зв'язку з чим він звертався із відповідною заявою до правоохоронних органів, не відповідають дійсності, оскільки платник податків про втрату вказаних документів не повідомляв податковий орган та у встановлені законом терміни не поновив останні; матеріалами справи стверджується нереальність господарських операцій по укладеному між позивачем та ТзОВ «ГРВ-Синтез» договору підряду № 69/12 від 10.12.2007р., а видана податкова накладна від 17.12.2007р. підписана не уповноваженою особою зі сторони постачальника товарів (виконавця робіт).

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також його доводи про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ГРВ-Синтез», з огляду на наступне.

У частині непідтвердження первинними бухгалтерськими документами валових витрат на суму 1778683 грн. та податкового кредиту в розмірі 372906 грн. колегія суддів враховує, що на запит податкового органу про надання для перевірки документів позивачем були частково надані документи про фінансово-господарську діяльність, при цьому повідомлено про вилучення частини документів прокуратурою Тернопільської обл., а також про втрату частини останніх, з приводу чого платник податків звертався до органів внутрішніх справ (а.с.133).

Відповідно до довідки Рівненського МВ УМВС України в Рівненській обл. № 50/5-2154 від 06.02.2009р. звернення позивача щодо втрати документів в червні 2005 року мало місце лише 13.10.2008р.; за результатами перевірки в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.185 КК України, відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.41).

Доказів письмового повідомлення платником податків ДПІ у м.Рівне про втрату первинних документів позивач не надав, а також не вжив відповідних заходів для їх відновлення у встановлені строки.

За таких обставин, висновки податкового органу в частині непідтвердження первинними документами валових витрат і податкового кредиту у вищеназваних розмірах відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «ГРВ-Синтез» колегія суддів виходить з того, що відповідно до результатів перевірки між ППФ «Юнарс» (в договорі ТзОВ «Юнарс») та ТзОВ «Рівнеукрбуд-реставрація» укладено договір підряду б/н від 06.12.2007р.

Відповідно до умов цього договору підрядник ТОВ «Юнарс» зобов'язався за дорученням замовника ТзОВ «Рівнеекобуд-реставрація» в межах договірної ціни виконати оздоблювальні роботи по дзвіниці Почаївської Лаври в м.Почаїв Кременецького району Тернопільської обл. за проектно-кошторисною документацією, погодженою сторонами, а замовник прийняв на себе зобов'язання прийняти такі роботи та оплатити їх вартість.

В підтвердження правомірності формування валових витрат та сум податкового кредиту по господарськими операціям з виконання ремонтно-реставраційних робіт позивачем представлено договір підряду № 69/12 від 10.12.2007р. (а.с.115), укладений між ним та ТзОВ «ГРВ-Синтез»; згідно умов цього договору ТзОВ «ГРВ-Синтез» (підрядник) зобов'язався виконати опоряджувальні роботи по дзвіниці Почаївської Лаври в м.Почаїв Кременецького району Тернопільської обл.

З приводу виконання названого договору позивачем надані довідка про вартість виконаних робіт (а.с.116), акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (а.с.117-118), відповідно до яких обумовлені в договорі роботи виконано ТзОВ «ГРВ-Синтез». Названі документи (договір, акт та довідка) містять відомості щодо їх підписання від імені ТзОВ «ГРВ-Синтез» керівником підприємства ОСОБА_4 При цьому вони скріплені печаткою, на якій містяться наступні реквізити: «ТОВ- Синтез», код ЄДРПОУ 33996754».

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «ГРВ-Синтез» зареєстроване як юридична особа 07.02.2006р., ідентифікаційний номер підприємства 33996754 (а.с.145); керівником вказаного значиться ОСОБА_4 (а.с.146).

В ході проведення слідчих дій прокуратурою Тернопільської обл. відібрано покази директора ТзОВ «ГРВ-Синтез» ОСОБА_4, з яких вбачається, що товариство існувало до літа 2008 року, після чого було прийнято рішення про ліквідацію. Для ліквідації підприємства скористалися послугами адвоката ОСОБА_5, якому були передані всі документи та печатку товариства. Ліквідація товариства завершена. Також він ствердив, що не укладав договору підряду № 69/12 від 10.12.2007р.; коштів по квитанціях до прибуткового касового ордера від ППФ «Юнарс» не отримував; відтиск печатки товариству не належить (а.с.125-128).

З письмових показів адвоката ОСОБА_5, який обслуговував ТзОВ «ГРВ-Синтез», вбачається, що вказане підприємство не виконувало роботи на території Тернопільської обл., не укладало в 2006-2008 роках господарські договори з ППФ «Юнарс», зокрема договору № 69/12 від 10.12.2007р. У вказаному договорі зазначені реквізити ТзОВ «ГРВ-Синтез», але відтиск печатки підприємству не належить, підпис навпроти прізвища ОСОБА_4 не належить ОСОБА_4; печатки з назвою «ТОВ-Синтез» підприємство не виготовляло (а.с. 120-123).

Крім того, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ТзОВ «ГРВ-Синтез» печатки з відтиском «ТОВ-Синтез» не виготовляло.

Відповідно до ст.92 ЦК України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., ст.ст.9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені особою, яка наділена цивільною правоздатністю та обов'язками. У свою чергу, юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону.

З наведених доказів вбачається, що договір підряду, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2007 року, акти приймання виконаних робіт за грудень 2007 року, податкова накладна від 17.12.2007р., які були використані при формуванні позивачем валових витрат та податкового кредиту, підписані від імені ТзОВ «ГРВ-Синтез» невідомою особою, яка не була уповноваженою від імені вказаного товариства на складання первинних документів та набуття від імені названого товариства цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п.5 вказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Пункт 18 наведеного Порядку передбачає, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За таких обставин податкова накладна від 17.12.2007р. від імені ТзОВ «ГРВ-Синтез» складена та підписана особою, яка не наділена правом на складання податкових накладних, через що не має юридичної сили.

Оскільки договір підряду від 10.12.2007р., акти виконаних робіт за грудень 2007 року, податкова накладна від 17.12.2007р. уповноваженими особами ТзОВ «ГРВ-Синтез» не підписувалися та його дійсною печаткою не скріплювалися, а також враховуючи показання директора ТзОВ «ГРВ-Синтез» ОСОБА_4, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ТзОВ «ГРВ-Синтез» не виконувало робіт, відображених в договорі підряду від 10.12.2007р., акті виконаних робіт, довідці та податковій накладній.

А відтак, наданий позивачем договір про виконання робіт вищевказаним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, через що він укладений лише в цілях безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також підлягають врахуванню в своїй сукупності інші надані податковим органом докази, а саме факт наявності порушеної кримінальної справи щодо директора ППФ «Юнарс» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України (а.с.105).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Юнарс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2010р. в адміністративній справі № 2а-7490/09/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: О.І.Довга

Н.В.Савицька