Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-6150/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6150/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Літньої Людини та Реабілітації»до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Літньої Людини та Реабілітації»(далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської регіональної митниці (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №51 та №52 від 13.03.2012 року про визначення суми податкового зобов»язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб»єктами підприємницької діяльності» в розмірі 13 506,63 грн. за основним платежем та 3 376,66 грн. за штрафними санкціями та визначення суми податкового зобов»язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб»єктами підприємницької діяльності»в розмірі 29 714,58 грн. за основним платежем та 37 143,23 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати необґрунтоване, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.02.2012 року Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Позивачем законодавства з питань митної справи, за результатами якої складено акт №н/6/12/100000000/34182067 від 20.12.2012 року. Як зазначено в Акті перевірки, вона проведена на підставі ст.69 МК України, постанови КМ України від 02.02.2011 р. № 71.

Вказана перевірка проводилася щодо дотримання Позивачем вимог законодавства з питань митної справи при декларуванні товарів за кодом УКТ ЗЕД 9021 10 10 00 за вантажно-митними деклараціями від 24.04.2009 року № 100000007/2009/107886 (товарна позиція -1), від 23.09.2009 року №100000007/2009/122279 (товарна позиція -1), від 22.01.2010 року № 100000016/2010/606647 (товарна позиція -4).

Згідно акту Позивач проводив декларування товару - палиці спеціально сконструйовані для інвалідів і людей літнього віку за кодом УКТ ЗЕД 9021 10 10 00. На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 9021 10 10 Законом України «Про Митний тариф України» встановлено ставка ввізного мита 0%.

Вищевказана перевірка проводилася в напрямку правильності декларування кодів товарів згідно з УКТЗЕД, на підставі заявлених відомостей гр. 31 вантажно-митної декларації та наявної інформації із каталогу виробника, в якому містились зображення із зазначенням конструкційних особливостей товарів.

Перевіркою встановлено, що товари, які мають артикули GCW7930L, GCW79206L, GCW7920L, GCW7939L, GCW7929L, GCW79306L, GCW792L є палицями, спеціально сконструйовані для інвалідів і людей літнього віку.

Відповідно до вимог УКТЗЕД в товарній позиції 9021 класифікуються «пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці…». Милиці, як зазначено в акті перевірки, це пристосування для підтримки ваги тіла пацієнта в стоячому положенні та при ходьбі. Вони можуть бути опорою під пахва або опорою під лікоть (тростина-милиця).

Товари вказаних артикулів являють собою палиці, які за конструкцією не можна вважати милицями (відсутня опора під пахва або під лікоть), а тому не можуть розглядатися в товарній позиції 9021 УКТЗЕД.

В товарній позиції УКТЗЕД 6602, як зазначає відповідач, класифікуються «палиці, палиці-сидіння, батоги, хлисти та подібні вироби», зокрема, палиці, спеціально сконструйовані для інвалідів і людей літнього віку.

Згідно положень ст.313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Вказаною нормою закріплений обов»язок митного органу здійснити перевірку правильності класифікації товару, та, відповідно, визначення суми мита, збору, податку на додану вартість.

Відповідно до ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Із змісту наказу про проведення перевірки від 03.02.2012 року та акту перевірки не вбачається наявність обставин, які можуть бути підставою для здійснення митного контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 16.01.2012 року №21-267а11, яка прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах та яка відповідно до вимог ст.244-2 КАС України є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

За правилами п.2.4 ст.2, пп."б" п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару якщо вони, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України.

Отже, в діях Відповідача щодо винесення ним податкових повідомлень-рішень №51 та №52 від 13.03.2012 року вбачаються порушення податкового та митного законодавства.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано достатніх доказів у підтвердження правомірності винесених ним рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.