Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а-10852/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2012 року № 2а-10852/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін: представника позивача Даниленко В.І, Чорнобривець О.О., представника відповідача Чарковської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Ніка-1»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 25.07.2012р. №0000482205, №0000492205.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Приватне підприємство «Ніка-1»з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.07.2012р. №0000482205, №0000492205.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток приватного підприємства «Ніка-1»(код ЄДРПОУ 23717551) при взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто»(код ЄДРПОУ 36791493) за період з 01.01.20009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 390/22-507/23717551 від 09.07.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний на момент виникнення правовідносин), та п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 124555 грн., у тому числі за І кв. 2008р. на суму 14247 грн., ІІІ кв. 2008р. на суму 791 859,23 грн., в т.ч. по періодам, а саме з ІІ квартал 2010 року в сумі 30 625,00 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 71 657,08 грн., за І квартал 2011року в сумі 150 333,33 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 283 368,82 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 131 291,67 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 124 583,33 грн.;

- п. 3.1. ст.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинний на момент виникнення правовідносин), та п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 465 333,31 грн., у тому числі по періодах червень 2010р. -24 500,00 грн., жовтень 2010р.-7 500,00грн., лютий 2011р. -60 000,00 грн., березень 2011р. -79 166,67 грн., травень 2011р. -65 833,33 грн., червень 2011 р.- 75 833,33 грн., липень 2011р. - 54 999,99 грн., серпень 2011р. -17 500,00 грн., вересень 2011р. -41 666,66 грн., жовтень 2011р. - 38 33,33 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення -рішення від 25.07.2012р.:

- № 0000482205, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 817 430,75 грн., в т.ч. 791859,23 грн. -основного платежу, 25571,52 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0000492205, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 511 459,31 грн., в т.ч. 465333,31 грн. - основний платіж, 46126,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приватне підприємство «Ніка-1», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Оболонському районі м.Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що між ПП «Ніка-1»(Замовник) в особі директора Кустової В.В. та ТОВ «Дормашавто»(Виконавець) в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір №109 від 01.06.2010р. про надання автотранспортних і експедиційних послуг, послуг з навантаження та розвантаження. За умовами даного договору Виконавець зобов'язується перевозити автомобільним транспортом вантажі, що належать Замовнику, до пункту призначення, надавати експедиційні послуги, навантажувати, розвантажувати та видавати вантажі Вантажоодержувачу або особі, уповноваженій на їх одержання, а Замовник зобов'язується оплачувати за перевезення, навантаження, розвантажування вантажів та надання експедиційнх послуг встановлену Договором плату.

На виконання даного договору були оформлені первинні документи, а саме: акти здачі - прийняття виконаних робіт, які зазначені в акті перевірки, платіжні доручення від 16.08.2010р. №648, від 13.10.2010р. №1047, від 13.10.2010р. №1048, від 01.12.2010 №230, від 21.12.2010р. №1494, від 02.02.2011 №326, від 14.02.2011р. №602, від 23.02.2011р. №659, від 14.02.2011р. №601, від 01.03.2011р. №708, від 01.03.2011р. №709, від 15.03.2011р. №793, від 15.03.2011р. №794, від 01.04.2011р. №414, від 04.04.2011р. №937, від 12.04.2011р. №429, від 12.04.2011р. №430, від 26.04.2011р. №456, від 26.04.2011р. №457, від 13.05.2011р. №1164, від 13.05.2011р. №1165, від 01.06.2011р. №1286, від 30.05.2011р. №1250, від 01.06.2011р. №1285, від 15.06.2011р. №1346, від 15.06.2011р. №518, від 04.07.2011р. №540, від 08.07.2011р. №544, від 13.07.2011р. №551, від 04.07.2011р. №1442, від 21.07.2011р. №1520, від 09.08.2011р. №588, від 01.09.2011р. №627, від 07.09.2011р. №636, від 14.09.2011р. №648, від 26.09.2011р. №669, від 03.10.2011р. №677, від 17.10.2011р. №270, від 28.09.2011р. №1826, від 19.10.2011р. №714, від 01.11.2011р. №731, від 07.11.2011 №735, від 16.11.2011р. №754, та податкові накладні від 20.10.10р. №201001, від 20.10.2010р. №201010, від 28.02.2011р. №145, від 28.02.2011р. №146, від 31.03.2011р. №173, від 31.03.2011р. №174, від 31.05.2011р. №238, від 31.05.2011р. №239, від 01.06.2011р. №22, від 15.06.2011р. №121, від 15.06.2011р. №122, від 04.07.2011р. №32, від 04.07.2011р. №33, від 13.07.2011р. №121, від 21.07.2011р. №172, від 09.08.2011р. №81, від 01.09.2011р. №17, від 07.09.2011р. №87, від 14.09.2011р. №176, від 26.09.2011р. №295, від 28.09.2011р. №319, від 17.10.2011р. №175, від 19.10.2011р. №208. Суму витрат за експедиційні послуги, навантажувально-розвантажувальні роботи, була віднесена позивачем до складу валових витрат, та суми податку на додану вартість по зазначеним накладним включена позивачем до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що актом від 13.03.2012р. №30/3-22-80 ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальниками за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 встановлено, що ТОВ «Дормашавто»має ознаки «фіктивності», а саме: кількість працюючих -особа, наявність основних засобів - відсутні, місцезнаходження не встановлено.

Також, відповідно до постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києві Т.О. Братко від 10.01.2012р. та Пояснення від 14.12.2011р. гр. Російської Федерації ОСОБА_5 «ОСОБА_5 згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ТОВ «Дормашавто»пояснив, що засновником та директором цього підприємства він не являється, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства йому не відомо, майно та грошові до статутного фонду ТОВ «Дормашавто»він не вносив, будь-які документи цього підприємства, включаючи статутні, він не складав та не підписував, розрахункові рахунки підприємства в будь-яких банківських установах він не відкривав.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що договірні відносини між ПП «Ніка-1»та ТОВ «Дормашавто» , носять характер нікчемного, оскільки дані правочини не відповідають ч. 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ПП «Ніка-1»та ТОВ «Дормашавто», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаним підприємствам, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 20.01.2012р. витребувати у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявність кримінальних справ. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «Дормашавто»має стан -«відсутність за місцезнаходженням».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості щодо доведення факту відсутності ТОВ «Дормашавто»та їх посадових осіб за місцем реєстрації за період, який перевірявся (з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.) та факт несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість даними контрагентами за вказаний період.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт та відповідними розрахунковими документами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПП «Ніка-1»з ТОВ «Дормашавто»зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Дормашавто», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання отриманих послуг у контрагента у власній господарській діяльності, оскільки основним видом діяльності підприємства є оптовий продаж (постачання за договорами про закупівлю) продукції харчової промисловості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Ніка-1»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекцій у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.07.2012р. №0000482205 та №0000492205.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян