Постанова

від 04.09.2012 по справі 2а/0570/9141/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року справа №2а/0570/9141/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Яманко В. Г., суддів Васильєвої І. А., Казначеєва Е. Г.,

розглянувши в письмовому провадженні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 2 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9141/2012 (суддя Дмитрієв В. С.)

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправної відмови в наданні інформації на адвокатський запит, зобов'язання надати відомості, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року адвокат ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 4-6) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про: 1) визнання протиправною відмови ДПІ в наданні відомостей адвокату на адвокатські запити від 18 червня 2012 року за № 01-18/06/2012, від 4 липня 2012 року за № 01-04/07/12; 2) зобов'язання ДПІ надати адвокату ОСОБА_2 відомості про те, чи була ОСОБА_3 працівником ПП «Континент» у м. Донецьку у період з червня 2007 року по теперішній час згідно з податковою звітністю підприємства, стосовно яких були надані адвокатські запити від 18 червня 2012 року за № 01-18/06/2012, від 4 липня 2012 року за № 01-04/07/12.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року (арк. спр. 26-30) позов ОСОБА_2 був задоволений, визнана протиправною відмова ДПІ у Київському районі м. Донецька в наданні відомостей адвокату на адвокатські запити від 18 червня 2012 року за № 01-18/06/2012, від 4 липня 2012 року за № 01-04/07/12, зобов'язано ДПІ у Київському районі м. Донецька надати адвокату ОСОБА_2 відомості стосовно ОСОБА_3 на адвокатські запити від 18 червня 2012 року за № 01-18/06/2012, від 4 липня 2012 року за № 01-04/07/12.

Відповідач не погодився з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу (арк. спр. 32), в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені, що підтверджено поштовими повідомленнями (арк. спр. 37-38), та обумовило розгляд справи в письмовому провадженні.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу встановила наступне.

ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджено свідоцтвом № 1726 виданим 25 червня 2004 року (арк. спр. 7).

15 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір про надання правових послуг адвоката у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності від 10 липня 2007 року та договору купівлі-продажу квартири від 11 липня 2007 року (арк. спр. 8), що додатково підтверджено нотаріально посвідченою довіреністю (арк. спр. 9).

18 червня 2012 року ОСОБА_2 надав до ДПІ у Київському районі м. Донецька адвокатський запит № 01-18/06/12 (арк. спр. 10) на підставі статті 6 Закону України «Про адвокатуру», в інтересах захисту клієнта ОСОБА_4, про надання інформації: чи була ОСОБА_3 працівником ПП «Континент» у період з червня 2007 року по теперішній час згідно з податковою звітністю підприємства.

Листом № 6387/10/17-4 від 3 липня 2012 року (арк. спр. 11-12) ДПІ у Київському районі м. Донецька відмовило в надані інформації про ОСОБА_3 з посиланням на те, що за статтею 31 Закону України «Про інформацію» забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами, а відповідно до вимог статей 11, 14 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

4 липня 2012 року ОСОБА_2 повторно надав до ДПІ у Київському районі м. Донецька адвокатський запит № 01-04/07/12 (арк. спр. 13) про надання інформації: чи була ОСОБА_3 працівником ПП «Континент» у період з червня 2007 року по теперішній час згідно з податковою звітністю підприємства.

Листом № 6954/10/17-4 від 14 липня 2012 року (арк. спр. 14-15) ДПІ у Київському районі м. Донецька відмовило в наданні інформації про ОСОБА_3 з посиланням на те, що за Податковим кодексом України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди.

Суд першої інстанції при задоволенні позову ОСОБА_2 виходив з того, що відомості стосовно місця роботи фізичної особи статтею 11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації не віднесено, тому видання її на адвокатський запит без згоди фізичної особи, в даному випадку ОСОБА_3, відносно якої ця інформація збирається, законом не заборонено.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга

статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI).

За статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 з огляду на наведені норми Конституції та законів зазначено, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" від 30 жовтня 1997 року № 5-зп/1997, частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним, про що зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012. Конституційний Суд України у вказаній справі, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В резолютивній частині рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 вказано, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

За частиною 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI, який набув чинності з 1 січня 2011 року, надано визначення наступних термінів: згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки; персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних. Частинами 1, 2 статті 5 вказаного закону об'єктами захисту є персональні дані, які обробляються в базах персональних даних. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

З врахуванням наведених норм статті 32 Конституції України, рішень Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 та від 30 жовтня 1997 року № 5-зп/1997, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про захист персональних даних» інформація про особисті майнові та немайнові відносини фізичної особи з іншими особами, майновий стан, відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у професійному, діловому та інших сферах життя фізичної особи є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, розповсюдження якої державним органом потребує згоди фізичної особи.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Як свідчать адвокатські запити ОСОБА_2, здійснені в інтересах клієнта в цивільній справі, то за його даними фізична особа ОСОБА_3 працювала у приватному підприємстві «Континент» у період з червня 2007 року по теперішній час, що потребує за його запитом письмового підтвердження податкового органу, виходячи з податкової звітності ПП «Континент».

ОСОБА_3 є фізичною особою, яка не надавала згоди податковому агенту - ПП «Континент» та ДПІ у Київському районі м. Донецька на розповсюдження інформації щодо її місця роботи та майнового стану, які зазначаються податковим агентом при поданні відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, за формою 1-ДФ та становлять конфіденційну інформацію з обмеженим доступом.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру» № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 року, який діяв станом на час надання адвокатських запитів та відповідей на них у червні-липні 2012 року, при здійсненні професійної діяльності адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Проте, збір відомостей повинен здійснюватися з дотриманням норм Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та інших нормативно-правових актів, оскільки за частиною 1 статті 7 Закону України «Про адвокатуру» при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства. Згідно частини 1 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача задовольняється, постанова суду першої інстанції скасовується з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про: 1) визнання протиправною відмови ДПІ в наданні відомостей адвокату на адвокатські запити від 18 червня 2012 року за № 01-18/06/2012, від 4 липня 2012 року за № 01-04/07/12; 2) зобов'язання ДПІ надати адвокату ОСОБА_2 відомості про те, чи була ОСОБА_3 працівником ПП «Континент» у м. Донецьку у період з червня 2007 року по теперішній час згідно з податковою звітністю підприємства, стосовно яких були надані адвокатські запити від 18 червня 2012 року за № 01-18/06/2012, від 4 липня 2012 року за № 01-04/07/12.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва