Рішення

від 04.09.2012 по справі 18/5007/47/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/5007/47/12 УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ від "04" вересня 2012 р.                                                     Справа № 18/5007/47/12 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А., за участю представників сторін: від позивача:       не з'явився; від відповідача:  не з'явився, розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи (с.Андрушки Попільнянського району)   до Приватного підприємства "Шамраївський цукровий завод" (м.Біла Церква, Київська область) про визнання права користування земельними ділянками. Позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство ім.Цюрупи звернулось до господарського суду з  позовом до Приватного підприємства “Шамраївський цукровий завод”, в якому просить визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством ім.Цюрупи право користування земельними ділянками, що розташовані на території Верхівнянської та Ягнятинської сільських рад Ружинського району Житомирської області, на підставі договорів оренди, укладених ПСП ім.Цюрупи з власниками земельних ділянок — фізичними особами - орендодавцями. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, що йому стало відомо про те, що  відповідач, незважаючи на наявність у позивача належним чином зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та фізичними особами, та додаткових угод до них, подає до відділу Держкомзему у Ружинському районі на державну реєстрацію договори оренди орендованих позивачем земельних ділянок, датовані 2012 року, обставини підписання яких позивачу невідомі. Позивач вважає, що такими діями  відповідач не визнає за позивачем права користування вищезазначеними земельними ділянками та чинить перешкоди у користуванні позивачем орендованими землями. Представник позивача, присутній в судових засіданнях 29.05.2012р., 31.05.2012р. та 19.07.2012р., підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. В судовому засіданні  19.07.2012р. представник позивача також підтримав подане позивачем клопотання про зупинення провадження у справі (т.10, а.с.102-103). Присутній в судових засіданнях  29.05.2012р., 31.05.2012р. та  19.06.2012р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (т.10, а.с.53), в якому відповідач зазначає, що договори оренди були укладені на п'ять років, тобто по Верхівні ці договори були зареєстровані в грудні 2006р., отже їх закінчення — грудень 2011 року; по Ягнятину договори зареєстровані в січні 2007 року, отже їх закінчення — січень 2012 рік. Вказує, що договори оренди,  на які посилається позивач, на теперішній час припинені, оскільки продовження (поновлення) договір не відбулося, так як п.8 договорів (як у попередній редакції, так і в наступній) мав один і той же строк — 5 років;  і в основному договорі і в додатковій угоді зазначено, що договір укладено на п'ять років, тому й рахувати необхідно з моменту реєстрації договору, а не з моменту реєстрації додаткової угоди. В судовому засіданні 19.06.2012р., в порядку ст.30 ГПК України прийняв участь представник  відділу Держкомзему в Ружинському районі (т.10, а.с.87, 89), який на  виконання вимог ухвали господарського суду від 31.05.2012р. надав письмові пояснення (т.10, а.с.83-86), в яких, зокрема, зазначає, що відділ Держкомзему в Ружинському районі не проводить реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачем та громадянами-орендодавцями, переліченими в позовній заяві. Представники сторін в судове засідання 04.09.2012р. не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи (т.10, а.с.112, 115). В адресованому суду клопотанні позивач просить відкласти розгляд справи з посиланням на неможливість представника прибути в судове засідання (т.10, а.с.116). Також на адресу господарського суду надійшла телеграма від 04.09.2012р., в якій зазначено, що відповідач не має можливості забезпечити явку представника в засідання (т.10, а.с.117). Розглянувши клопотання сторін про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також  той факт, що сторони не були позбавлені права направити в судове засідання інших  представників,  приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи (про що сторін було попереджено в ухвалах господарського суду від 19.06.2012р. та  19.07.2012р.), та те, ще розгляд справи з часу порушення провадження у справі неодноразово відкладався (ухвали від 31.05.2012р. 19.06.2012р. та  19.07.2012р., т.10, а.с.77-78, 89, 113), чим учасникам судового процесу забезпечувалась можливість подати або надіслати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів, суд  відхиляє клопотання сторін про відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що сторони мали процесуальну можливість довести ті обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до  ст.75 ГПК України. Також, суд відхиляє клопотання позивача за №04/07-2 від 04.07.2012р.  про зупинення провадження у справі (т.10, а.с.102-103) як необґрунтоване, оскільки справи, на які посилається позивач як на підставу зупинення даної господарської справи (т.10, а.с.104-107), не є пов'язаними з даною справою, у точу числі з огляду на суб'єктний склад учасників. Дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в 2005 році між позивачем та фізичними особами — орендодавцями  укладено договори оренди землі, за умовами яких орендодавці (фізичні особи — власники паїв) надають, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, які знаходяться  в с.Верхівня та с.Ягнятин Ружинського району Житомирської області.  Зазначені угоди є аналогічними за змістом. Пунктом 8  вищевказаних договорів сторони визначили, що "договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Зазначені  договори зареєстровані в установленому законом порядку в березні 2005 року,  лютому 2006 року, липні 2006 року, грудні 2006 року - січні 2007 року. Земельні ділянки передані позивачу за відповідними актами приймання-передачі, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Разом з тим, до закінчення дії зареєстрованих у грудні 2006 року договорі оренди землі, позивачем укладено з частиною фізичних осіб — орендодавців  додаткові угоди, пунктом 1 яких внесено зміни, зокрема,  до п.8 вищевказаних договорів оренди землі, а саме: “1. Пункт 8 викласти у наступній редакції: Договір укладено на 5 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва — з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен  не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Попередню редакцію п.8 визнати такою, що втратила чинність”. Звернувшись з позовом до суду, позивач вважає, що додатковими угодами продовжено строк дії основних угод на п'ять років. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню виходячи з наступного: Як вже зазначалось, згідно додаткових угод, яким внесено  зміни до п.8 договорів оренди землі,  зміни внесено лише щодо уточнення умов та порядку укладення договорів оренди землі (а саме добавлено умову, під якою укладено договір - "у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва — з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою"); сам же строк дії договорів оренди землі  залишився незмінним і становив п'ять років. Згідно ст.2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 18 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має  неминуче настати. Враховуючи наведене, а також той факт, що державна реєстрація договорів оренди відбулась 10.03.2005р.,  06.02.2006 року, 04.07.2006 року, 28.12.2006 року — по Верхівнянської сільської ради та 23.01.2007 року — по Ягнятинській сільській раді, саме з цих дат розпочалось відрахування строку дії договорів оренди, укладених між позивачем та власниками земельних ділянок (паїв) на території Верхівнянської та Ягнятинської сільських рад Ружинського району, який  мав закінчитись відповідно 10.03.2010 року, 06.02.2011 року, 04.07.2011 року, 28.12.2011 року та 23.01.2012 року. Судом встановлено, що позивач до збігу вказаних термінів  мав право користування земельними ділянками, що розташовані на території Верхівнянської та Ягнятинської сільських рад Ружинського району на підставі договорів  оренди, які укладені та зареєстровані в установленому порядку. У силу приписів ч.2 ст.792 ЦК України щодо найму (оренди) земельної ділянки як специфічного виду майна регулюються спеціальним законом. Відтак, до відносин оренди земельної ділянки підлягають пріоритетному застосуванню норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі". Відповідно до ст.31 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. З огляду на вищевказане,  договори оренди землі   по Верхівнянській та Ягнятинській сільській  раді припинились відповідно 10.03.2010 року, 06.02.2011 року, 04.07.2011 року,  28.12.2011 року та  23.01.2012 року. Разом з тим,  механізм продовження договору оренди землі на новий строк чітко визначений статтею  ст.33 Закону України “Про оренду землі”,  змістом якої (в редакції, яка діяла   на момент закінчення договорів оренди землі) було також  передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Цією ж нормою передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Судом не встановлено,  а позивачем не доведено вчинення останнім дій, передбачених умовами п.8 договорів оренди та ст.33 Закону України “Про оренду землі” та  спрямованих на поновлення договорів оренди землі. Також судом не встановлено наявності будь-яких судових спорів щодо укладення додаткових угод між орендарем та орендодавцями. Таким чином позивачем не доведено наявності у нього права користування спірними земельними ділянками станом на час розгляду справи в суді, а тому, відповідно, й не доведено порушення його права  з боку відповідача,  отже позов задоволенню не підлягає. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне: Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Посилання позивача про невизнання відповідачем за позивачем права користування вищевказаними земельними ділянками  за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання права користування земельними ділянками в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Однак, звертаючись до суду із даним позовом, позивач всупереч наведених вище вимог, не наводить в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, для захисту яких він звернувся до суду, а лише стверджує про те, що відповідач у справі подає до відділу Держкомзему на державну реєстрацію договори оренди земельних ділянок, датовані березнем 2012 року, обставини підписання яких позивачу невідомі. В порушення ст.ст.32-34 ГПК України припущення позивача щодо укладення відповідачем договорів на ці ж земельні ділянки (паї) не підтверджується належними доказами. Так само як і не встановлено факту ведення відповідачем сільськогосподарських робіт  на орендованих позивачем ділянках. Невизнання відповідачем позову є немотивованим, тому не можна вважати, що відповідач заперечує право позивача на користування земельними  ділянками. З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову  з тих підстав, які позивач зазначає у своїй позовній заяві, а тому відмовляє в задоволенні  позову. Судові витрати покладаються на позивача.    Ухвалою від 31.05.2012 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову. Згідно  ст.68 ГПК України,  питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Рішення по справі прийнято, в позові відмовлено, тому зникли обставини, які зумовили вжиття заходів до забезпечення позову. З огляду на вказане,  суд скасовує вищевказані заходи забезпечення позову. Керуючись   ст.ст. 32,33, 43, 44, 49, 68,  82-85 ГПК України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. В задоволенні позову відмовити. 2. Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті господарським судом  Житомирської області  ухвалою  від 31.05.2012р. у справі №18/5007/47/12. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.                                                                     Повне рішення складено  10.09.2012 року Суддя                                                                     Соловей Л.А.   Віддрукувати 3прим: 1 - до справи; 2, 3 - сторонам (рекомендованою з повідомленням).