Постанова

від 06.09.2012 по справі 26/042-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2012 № 26/042-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 06.09.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» на рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року

у справі № 26/042-12 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Медікал»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет»

про стягнення 55 517,03 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2012 року у справі №26/042-12 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Медікал» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» про стягнення 55 517,03 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Медікал» 23 917,00 грн. основного боргу, 30 892,89 грн. неустойки.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 06.07.2012 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №26/042-12 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Медікал» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року у справі № 26/042-12 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Інфопаритет» - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

11.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Медікал» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» (підрядник) укладено договір підряду №15/06-2011 на проведення проектних та пошукових робіт по об'єкту: «Телефонізація приміщення (офісний центр) по вул. Дорогожицька, 8, м. Київ», згідно п. 1.1 якого підрядник зобов'язався виконати пошукові роботи та розробити за завданням замовника проектну документацію по об'єкту: «Телефонізація приміщення (офісний центр) по вул. Дорогожицька, 8, м. Київ», а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 7.1 договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у цьому пункті договору та закінчується 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За умовами п. 7.3 договору, якщо інше прямо не передбачено договором або чинним законодавством України, договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, договорі або у чинному законодавстві України.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору договірна ціна робіт відповідно до зведеного кошторису (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, визначається загальною вартістю робіт, виконаних по договору. Ціна робіт по договору становить 33 218,16 грн., крім того ПДВ 20% - 6 643,63 грн. Загальна ціна робіт - 39 861,79 грн., та є динамічною ціною.

Пунктами 2.3, 2.4 договору сторонами визначено, що замовник за 10 календарних днів до початку робіт перераховує підряднику передоплату в розмірі 60% від договірної ціни по договору, зазначеної в п. 2.2 договору. Замовник здійснює остаточний розрахунок по договору шляхом безготівкового перерахування 40% від договірної ціни на поточний рахунок підрядника, протягом 10 календарних днів від дати підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін акта здачі-приймання проектної документації (акт).

Згідно з п. 3.1 договору термін виконання робіт - 80 календарних днів від дати перерахування передоплати згідно п. 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.4 договору підрядник зобов'язався не пізніше наступного дня після виконання всього об'єму робіт за договором, передати замовникові результати виконаних проектних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт приймання-передачі.

На виконання умов договору, позивач в якості попередньої оплати перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму 23 917,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1542 від 11.07.2011 року.

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконав роботи в термін передбачений п. 3.1 договору, та всупереч п. 3.4 договору не передав позивачу результати виконаних робіт та підписаний зі свого боку акт приймання-передачі.

01.11.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих.№378 від 31.10.2011 року з вимогою повернення 23 917,00 грн. сплачених ним в якості попередньої оплати та розірвання договору, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» з позовом про стягнення 23 917,00 грн. попередньої оплати, 30 892,89 грн. неустойки.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 23 917,00 грн., 30 892,89 грн. неустойки є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у решті позовних вимог слід відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та заперечень на позов, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того скаржник зазначає, що договір підряду №15/06-2011 від 11.07.2011 року сторони не припинили, а тому згідно ч. 4 ст. 653 ЦК України у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача повернення суми авансового платежу в розмірі 23 917,00 грн., а також у зв'язку із ненаданням позивачем завдання відсутні підстави для стягнення неустойки.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

При цьому слід зазначити, що судом першої інстанції невірно було застосовано норми матеріального права, а саме положення статті 538 цього Кодексу, оскільки судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що відносини, які виникли між сторонами за договором підряду №15/06-2011 від 11.07.2011 року, регулюються безпосередньо цим договором та відповідними статтями глави 61 ЦК України (підряд).

Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Доказів припинення договору в установленому порядку сторонами ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем свого зобов'язання, не містять їх і матеріали справи.

Отже, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо виконання робіт в термін передбачений п. 3.1 договору, та всупереч п. 3.4 договору не передав позивачу результати виконаних робіт та підписаний зі свого боку акт приймання-передачі.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім грошових коштів як попередньої оплати в сумі 23 917,00 грн., оскільки договір підряду №15/06-2011 від 11.07.2011 року не містить умов щодо повернення суми авансового платежу підрядником на користь замовника в будь-якому випадку.

Крім того, за умовами п. 7.1 договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у цьому пункті договору та закінчується 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Отже, виходячи із умов договору, колегія суддів вважає, що договірні відносини між сторонами продовжують існувати.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 7.1 договору).

Якщо інше прямо не передбачено договором або чинним законодавством України, договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, договорі або у чинному законодавстві України (п. 7.3 договору).

Натомість, сторонами не надано доказів укладення додаткової угоди про розірвання договору та матеріали справи не містять таких доказів.

Також, в матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від договору в порядку ст. 849 ЦК України, яка передбачає, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім грошових коштів як попередньої оплати в сумі 23 917,00 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними посилання відповідача щодо ненадання позивачем завдання на проектування, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, погодженим між сторонами кошторисом, який є додатками №№ 1, 2, 3, 4 до договору. Із тексту вказаного кошторису вбачається, що сторонами визначені та погоджені види робіт, які покладаються на відповідача. Отже, відповідачу було надано завдання на проектування та інших вихідних даних необхідних для належного виконання договору.

На переконання судової колегії факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку є доведеним, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у випадку порушення погоджених строків здачі робіт, несвоєчасного усунення недоробок, що виникли з вини підрядника, виявлених при прийманні проектно-пошукових робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5 % від суми невиконаних робіт, несвоєчасно усунених недоробок за кожен день прострочення.

Тобто, сторонами спору при укладенні договору передбачено правові наслідки порушення відповідачем строків з виготовлення та передачі робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 30 892,89 грн. грн. за період з 30.09.2011 року по 01.03.2012 року за порушення договірного зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Як вже зазначалось, при укладені договору (п. 6.3 договору) сторони дійшли згоди щодо стягнення пені у разі невиконання відповідачем умов договору щодо строків з виготовлення та передачі робіт.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім цього, Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено позивачем є арифметично невірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму пені за несвоєчасне виконання робіт слід задовольнити частково в розмірі 30 494,26 грн. (39 861,79 х 0,5% х 153 = 30 494,26).

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» на рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року у справі № 26/042-12 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.06.2012 року у справі № 26/042-12 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфопаритет» (08171, Київська область, с. Хотів, вул. Гайова, 1, код ЄДРПОУ 34232788) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Медікал» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 14, код ЄДРПОУ 21642777) 30 494,26 грн. неустойки, 903,71 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 451,85 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 26/042-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Мальченко А.О.