Постанова

від 06.09.2012 по справі 5011-72/5964-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2012 № 5011-72/5964-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2012, а саме:

від позивача - Вагін А.В., представник за довіреністю № б/н від 01.02.2012;

від відповідача: Смірнов С.В., представник за довіреністю № б/н від 17.08.2012 Федечко Д.Ю., представник за довіреністю № б/н від 23.04.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012,

у справі № 5011-72/5964-2012 (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного підприємства «Продагродім» до Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна»про стягнення 5 197 483 грн. 34 коп.

встановив наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Приватне підприємство "Продагродім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" про стягнення 5 149 528,83 грн. неустойки (у вигляді штрафу), 24 751,11 грн. - 3% річних, 23 203,40 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором надання послуг (аутсорсингу) № С2010006599 від 01.07.2010 р., а саме простроченням оплати послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" 5 149 528,83 (п'ять мільйонів сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 83 коп. - неустойки, 20 108 (двадцять тисяч сто вісім) грн. 12 коп. - 3% річних, 6 446 (шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 06 коп. - інфляційних збитків та 64 114 (шістдесят чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 92 коп. - судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення про задоволення наведених позовних вимог суд виходив з того, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг. Заявлена до стягнення неустойка розрахована як штраф у розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочки.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга з урахуванням доповнення до неї мотивована наступним. Так, апелянт зазначає, що положеннями п. 5.2. договору передбачена відповідальність у вигляді пені, оскільки вона передбачає розрахунок за кожен день прострочення. При цьому, апелянт вказує на необхідність обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою відповідно до умов Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань».

Крім того, апелянт зазначає, що виходячи з аналізу умов договору він не допустив прострочення оплати через ненадання позивачем необхідних документів, у зв'язку з чим відсутні правові підстави застосування до нього штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних нарахувань.

Представники апелянта в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

При цьому, представником позивача надано ґрунтовний відзив на апеляційну скаргу.

Також, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що він вчора приїхав з відпустки та хотів би додатково вивчити апеляційну скаргу.

Дане усне клопотання судом відхилено як необґрунтоване.

Наведена представником причина не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

Перебування одного представника у відпустці не є перешкодою для реалізації правомочностей іншим представником юридичної особи.

Крім того, слід зазначити, що представником позивача було надано ґрунтовний відзив на апеляційну скаргу та усні пояснення.

Це свідчить про те, що даний представник достатньою мірою володіє інформацією по справі для належного представництва юридичної особи в суді.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки, розрахованої у розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення (тобто як штраф) з прийняттям нового рішення про часткове задоволення даної позовної вимоги виходячи з розрахунку у вигляді пені з обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою, з наступних підстав.

Судом першої інстанції були правильно встановлені фактичні обставини справи, зокрема, в частині: надання послуг, настання строку виконання грошового зобов'язання відповідачем, здійснених відповідачем оплат, періодів прострочення.

Так, 01.06.2010 р. між Приватним підприємством «Продагродім» (позивач) та Підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» (відповідач) укладено договір надання послуг (аутсорсингу) № С2010006599.

Предметом даного договору є правовідносини за якими позивач приймає на себе зобов'язання надавати по заявці відповідача послуги по наданню відповідачу працівників позивача для участі у господарському процесі або для виконання інших функцій безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю відповідача, на умовах, визначених даним договором.

Також, за положеннями п. 1.2. договору позивач прийняв на себе зобов'язання надавати послуги по забезпеченню господарської діяльності відповідача, а саме після узгодження з відповідачем заключати від свого імені і за рахунок відповідача договори з третіми особами по придбанню послуг (оренди, охорони, послуги зв'язку, інші послуги, пов'язані з господарською діяльністю відповідача).

Відповідач у свою чергу зобов'язався оплатити надані позивачем послуги в повному обсязі і в строки, передбачені даним договором (п. 2.4.6. договору).

У п. 4.1. договору зазначено, що вартість послуг, вказаних у п.1.1. договору, складає: - узгоджений з відповідачем розмір заробітної плати (включаючи інші виплати) працівників, направлених позивачу згідно умов даного договору; - сума сплачених податків і зборів на заробітну плату працівників, направлених позивачу згідно умов даного договору; - сума в еквіваленті 50 доларів США по курсу НБУ, на момент складання рахунку за кожного працівника.

Згідно п. 4.2. договору сторони погодили, що за виконання послуг, вказаних в п.1.2. договору, відповідач виплачує позивачу винагороду в розмірі 10% від суми витрат, понесених у зв'язку із забезпеченням господарської діяльності відповідача.

Положенням п. 4.5. договору передбачено, що відповідач щомісячно оплачує позивачеві суму винагороди за послуги по наданню працівників, винагороду за забезпечення господарської діяльності відповідача і компенсацію понесених позивачем витрат, у зв'язку з виконанням обов'язків передбачених п. 1.2. даного договору, не пізніше 5 числа поточного місяця, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочки перерахування позивачу узгоджених грошових сум в рахунок винагороди, останній має право стягнути з відповідача неустойку в розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочки. Відповідач не несе відповідальності за прострочку платежу у випадку, якщо позивач не підтвердить документально понесені витрати в повному об'ємі в строки, передбачені даним договором.

Строк дії договору встановлено у п.8.1. за яким даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 01.05.2011 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення, з подальшою його пролонгацією на рік, якщо жодна із сторін до закінчення указаного строку не заявила про його розірвання.

Згідно п. 1.2. договору відповідач оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці-договорі, в суму доручення включено витрати позивача на виконання доручення відповідача і винагорода позивача.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Приватним підприємством "Продагродім" були надані Підприємству з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" послуги:

- в квітні 2011р. на суму 4 449 050,3 грн.,

- в травні 2011 р. на суму 4 292 279,87 грн.,

- в червні 2011 р. на суму 4 459 232,39 грн.,

- в липні 2011 р. на суму 4 485 488,63 грн.,

- в серпні 2011 р. на суму 4 976 062,37 грн.,

- в вересні 2011 р. на суму 4 067 763,40 грн.,

- в жовтні 2011 р. на суму 3 414 150,53 грн.,

- в листопаді 2011 р. на суму 3 532461,24 грн.,

- в грудні 2011 р. на суму 4 891 276,43 грн.,

- в січні 2012 р. на суму 2 952 118,87 грн.,

- в лютому 2012 р. на суму 3 371 029,88 грн.

Дані обставини підтверджуються актами виконаних робіт, підписаними обопільно сторонами та скріпленими їх печатками.

Також, факт отримання послуг не заперечується відповідачем.

Вартість наданих послуг сплачена відповідачем у повному обсязі, що також підтверджується поясненнями представників обох сторін.

При цьому, позивач заявив позов у зв'язку з тим, що відповідач допускав прострочення оплат.

За позицією відповідача, якою він заперечує проти позову, відсутні ті передумови передбачені договором за яких можливо зробити висновок щодо прострочення оплат та відповідно застосування відповідальності передбаченої пунктом 5.2. договору та положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача про відсутність прострочення з його боку виконання зобов'язання судом відхиляються з наступних підстав.

Для вирішення питання про те чи допускав боржник прострочення, головним є визначення строку виконання зобов'язання та встановлення фактів здійснення оплат.

Строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань чітко встановлено положеннями п. 4.5. договору. За даним пунктом, як вже зазначалося вище у даній постанові, відповідач зобов'язаний був здійснювати оплату щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Виходячи з наведеного строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань не повязується з настанням інших подій.

Отже, у разі несплати відповідно до положень п 4.5 договору до 5 числа поточного місяця, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.

За наведених підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, судом першої інстанції ухвалено правильне рішення про часткове задоволення вимог по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань.

Проте, місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки у сумі 5 149 528 (п'ять мільйонів сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 83 коп., розрахованої (як штраф) у розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочки.

При цьому, місцевий господарський суд не правильно застосував при вирішенні даного спору норми цивільного законодавства, що визначають поняття та природу таких різновидів неустойки як штраф та пеня, а також порушив норми матеріального права, які обмежують розмір пені при її стягненні.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення вказаної позовної вимоги про стягнення неустойки в сумі 5 149 528 (п'ять мільйонів сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 83 коп. у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, визначено, що:

- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З приводу відмінностей пені та штрафу у п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено наступне. Штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Так, вочевидь, правовою природою встановленої пунктом 5.2. договору санкції є неустойка у вигляді пені, а не штрафу, оскільки передбачено її нарахування за кожний день прострочення виконання.

Таким чином, є неправильним та таким, що суперечить наведеним нормам законодавства висновок суду першої інстанції про те, що погоджуючи в договорі неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, сторони фактично погодили штраф.

Позивачем фактично здійснено розрахунок пені (неустойки за кожен день прострочення) на суму 5 149 528 грн. 83 коп. виходячи з розміру в 2% від суми простроченого платежу за період прострочення.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 2%, а тому вимога по стягненню неустойки, яка за своєю формою є пенею підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Як вже зазначалося вище за змістом положень договору та виходячи з правової природи такого виду неустойки як пеня визначеної ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку та судом при ухваленні рішення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Даний Закон є чинним та не суперечить положенням Цивільного кодексу України.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою неустойку (у формі пені) за визначений позивачем період, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ у сумі 87 174 грн. 03 коп.

Такої ж правової позиції щодо обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню, подвійною обліковою ставкою НБУ дотримується і Вищий господарський суд України, про що, зокрема, вказано у п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Посилання ж суду першої інстанції на постанову Верховного суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 у спірному контексті є безпідставним, оскільки в ній не наводиться позиція про те, що штраф може бути визначено як триваюча санкція, тобто за кожен день прострочення платежу, а також про можливість стягнення пені у більшому розмірі ніж за подвійною обліковою ставкою, визначається зовсім інше питання.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині повного задоволення позовної вимоги по стягненню неустойки у сумі 5 149 528 (п'ять мільйонів сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 83 коп. В цій частині судом приймається нове рішення про часткове задоволення вказаної вимоги у сумі 87 174 грн. 03 коп. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Так, за подачу позовної заяви на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 1 403 грн. 48 коп. пропорційно розміру задоволених вимог за позовною заявою. За подачу апеляційної скарги на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 701 грн.74 коп. - пропорційно розміру задоволених за апеляційною скаргою вимог та відповідно 31 488 грн. 26 коп. - витрат зі сплати судового збору підлягає стягненню з позивача на користь апелянта.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 5011-72/5964-2012 за позовом Приватного підприємства «Продагродім» до Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» про стягнення 5 197 483 грн. 34 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 5011-72/5964-2012 скасувати в частині задоволення у повному розмірі позовної вимоги по стягненню неустойки у сумі 5 149 528 грн. 83 коп. та стягнення з відповідача судового збору в сумі 64 114 грн. 92 коп.

В цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги по стягненню неустойки - в сумі 87 174 грн. 03 коп., а також про стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору у сумі 1 403 грн. 48 коп.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Приватного підприємства «Продагродім» до Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» про стягнення 5 197 483 грн. 34 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25661530, адреса місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 4-А) на користь Приватного підприємства "Продагродім" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30727710, адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Андрєєва, буд. 2) неустойку у сумі 87 174 грн. 03 коп., 3% річних у сумі 20 108 грн. 12 коп., інфляційні втрати у сумі 6 446 грн. 06 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 403 грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.»

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 5011-72/5964-2012 за позовом Приватного підприємства «Продагродім» до Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» про стягнення 5 197 483 грн. 34 коп. залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» на це рішення - без задоволення.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Продагродім" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30727710, адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Андрєєва, буд. 2) на користь Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25661530, адреса місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 4-А) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 31 488 грн. 26 коп.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Повернути Підприємству з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25661530, адреса місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 4-А) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 190 грн. 00 коп., перерахований платіжним дорученням № 120724004 від 24.07.2012. Підставою для повернення вказаної суми судового збору є дана постанова підписання колегією суддів та скріплена печаткою суду.

8. Матеріали справи №5011-72/5964-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.