Постанова

від 12.11.2012 по справі 5011-72/5964-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа № 5011-72/5964-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівВладимиренко С.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Продагродім" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2012р. (головуючий суддя: Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Дідиченко М.А.) у справі№ 5011-72/5964-2012 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Продагродім" доПідприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" простягнення 5.197.483,34 грн., за участю представників позивачаВагін А.В., Недотопа М.М., відповідачаСухомудренко І.О., Федченко Д.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Продагродім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" про стягнення 5.149.528,83 грн. неустойки (у вигляді штрафу), 24.751,11 грн. 3 % річних, 23.203,40 грн. інфляційних збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" 5.149.528,83 грн. неустойки, 20.108,12 грн. 3 % річних, 6.446,06 грн. інфляційних збитків та 64.114,92 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. у справі № 5011-72/5964-2012 частково скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов Приватного підприємства "Продагродім" до Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" про стягнення 5.197.483,34 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" на користь Приватного підприємства "Продагродім" неустойку у сумі 87.174,03 грн., 3 % річних у сумі 20.108,12 грн., інфляційні втрати у сумі 6.446,06 грн. 06 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1.403,48 грн.

3. В іншій частині позову -відмовити."

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій надано невірну оцінку правовій природі неустойки, яка заявлена до стягнення, та безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2010 р. між Приватним підприємством "Продагродім" (позивач) та Підприємством з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" (відповідач) укладено договір надання послуг (аутсорсингу) №С2010006599 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.2 договору позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з забезпечення господарської діяльності відповідача, а саме після узгодження з відповідачем укладати від свого імені і за рахунок відповідача договори з третіми особами на придбання послуг (оренди, охорони, послуг зв'язку, інших послуг, пов'язаних з господарською діяльністю відповідача).

Відповідач у свою чергу зобов'язався оплатити надані позивачем послуги в повному обсязі і в строки, передбачені даним договором (п. 2.4.6 договору).

Згідно з п. 4.2 договору за виконання послуг, вказаних в п. 1.2 договору, відповідач виплачує позивачу винагороду в розмірі 10 % від суми витрат, понесених у зв'язку із забезпеченням господарської діяльності відповідача.

Положенням п. 4.5 договору передбачено, що відповідач щомісячно сплачує позивачеві суму винагороди за послуги з надання працівників, винагороду за забезпечення господарської діяльності відповідача і компенсацію понесених позивачем витрат не пізніше 5-го числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку прострочення перерахування позивачу узгоджених грошових сум в рахунок винагороди останній має право стягнути з відповідача неустойку в розмірі 2 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Приватним підприємством "Продагродім" були надані Підприємству з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна" послуги: в квітні 2011 року на суму 4.449.050,3 грн., в травні 2011 року на суму 4.292.279,87 грн., в червні 2011 року на суму 4.459.232,39 грн., в липні 2011 року на суму 4.485.488,63 грн., в серпні 2011 року на суму 4.976.062,37 грн., в вересні 2011 року на суму 4.067.763,40 грн., в жовтні 2011 року на суму 3.414.150,53 грн., в листопаді 2011 року на суму 3.532.461,24 грн., в грудні 2011 року на суму 4.891.276,43 грн., в січні 2012 року на суму 2.952.118,87 грн., в лютому 2012 року на суму 3.371.029,88 грн.

Вартість наданих послуг сплачена відповідачем у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як місцевим, так і апеляційним судом встановлено, що відповідачем було порушено строк виконання своїх грошових зобов'язань, встановлений положеннями п. 4.5 договору.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що за своєю правовою природою неустойка, встановлена п. 5.2 договору, є пенею, а не штрафом, оскільки передбачено її нарахування за кожний день прострочення виконання.

Відповідно, висновок суду першої інстанції про те, що сторони фактично погодили сплату штрафу, не відповідає положенням законодавства та обставинам справи.

Позивачем фактично здійснено розрахунок пені (неустойки за кожен день прострочення) на суму 5.149.528,83 грн., виходячи з розміру в 2 % від суми простроченого платежу за період прострочення.

Однак ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 24.10.2011 р. у справі N 3-114гс11; постанова від 07.11.2011 р. у справі N 3-121гс11).

За висновком колегії суддів, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір спірної неустойки (пені) за подвійною обліковою ставкою НБУ у сумі 87.174,03 грн. та підставно скасував рішення місцевого господарського суду в частині повного задоволення позовної вимоги по стягненню неустойки у сумі 5.149.528, 83 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Продагродім" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р. у справі № 5011-72/5964-2012 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіС.В. Владимиренко О.О. Євсіков