Рішення

від 18.05.2007 по справі 2-104/2007

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-104/2007 p

Справа №

2-104/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2007

року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої

судді                 ХАРЧЕНКО Л.Г.,

при

секретарі                       БОЙКО Л.М.

та адвоката                          БРАЖНІКОВОЇ

Н.І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміли справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення матеріальної допомоги на утримання матері хворої

дитини-іиваліда,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2. про стягнення коштів на своє

утримання посилаючись на те, що вона є матір'ю і опікуном дитини-інваліда

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Дитина проживає разом з позивачкою і не

може обходитись без постійного стороннього догляду, а тому ОСОБА_1 не має змоги

працювати і потребує матеріальної допомоги.

Відповідач ОСОБА_2. e батьком

дитини і її бувшим чоловіком, має постійний заробіток і як вважає позивачка

може надавати їй матеріальну допомогу в розмірі 200 гри. щомісячно.

Відповідач позов не визнав і показав, що позивачка дійсно разом проживає і

опікується їх неповнолітньою донькою-інвалідом ОСОБА_3.

На своє утримання позивачка отримує від держави надбавку по догляду за

дитиною-інвалідом з 1 квітня 2007 року в розмірі 297.50 гри. та допомогу

дитині-інваліду в розмірі 284.20 гри., а всього-581.70 гри.

В рахунок аліментів відповідач передав у власність своїй дочці

будинковолодіння, що в с

Ребедайлівка, Кам'янського району з земельною ділянкою розміром 400 кв. м.

та залишив все нажите ними майно, яким користується ОСОБА_1 і має можливість

вести домашнє господарство.

Відповідач власного житла не має, єдиним джерелом доходів у нього є

заробітна плата, близько 530-550 грн. щомісячно, сам він хворіє і потребує

лікування.

Як вважає відповідач їх донька не потребує постійного стороннього догляду у

такому вигляді, як рекомендовано медичними документами, так як вона самостійно

навчається в 5-му класі загальноосвітньої школи, відвідує різні гуртки.

Позивачка в цей час має можливість працювати і забезпечувати себе матеріально.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов не підлягає до

задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 88 С К України якщо один із подружжя в тому числі і

працездатний, проживає з дитиною-інвалідом яка не може обходитися без

постійного стороннього догляду, і опікується нею він має право на утримання за

умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Судом

встановлено, що позивачка проживає з дочкою-інвалідом і опікується нею.

Як пенсіонер-опікун вона отримує надбавку по догляду за

дитиною-інвалідом

віком до  18 років

в розмірі  279 грн., що стверджується

довідками       Управління

пенсійного фонду України    № 585 від

22 грудня. 2006 року та Управління праці і соціального захисту населення 3 179

від 25 січня 2007 року.

В даний час з 1 квітня 2007 року державна надбавка на догляд за

дитиною-інвалідом складає 297.50 грн., допомога на дитину-284.20 грн., а всього

позивачка отримує 581.70 грн.

Згідно медичних довідок і рішення ВКК, ОСОБА_3-1996 року народження є

інвалідом з дитинства і потребує постійного догляду матері, що стверджується

довідками № 1675, № 1687 та № 335 від 27 грудня 2006 року, висновком

спеціаліста Черкаської обласної лікарні від 3 квітня  2007 року.

Відповідно до роз'яснень Смілянської міської поліклініки від 28 січня 2007

року № 41 під постійним стороннім доглядом слід розуміти повсякденне

задоволення побутових нужд

інваліда, допомога в роботі, навчанні.

Такого постійного нагляду потребують інваліди з психічним захворюванням,

незрячі і глухі.

Інструкцією « Про встановлення групи інвалідності» затвердженої наказом МОЗ

України від 7 квітня 2004 року № 183 зареєстрованої в МЮ України 22 квітня 2004

року № 516/9115 визначені критерії для встановлення групи інвалідності і надано

більш розширене поняття постійного стороннього догляду.

Так у п. 2 цієї

Інструкції зазначено, що право на такий догляд мають особи, які повністю не

здатні до самообслуговування чи мають повну залежність від інших осіб, нездатні

до самостійного пересування, до орієнтації ( дезорієнтації), нездатність до

спілкування, нездатність контролювати свою поведінку.

Такі ж самі розлади здоров'я, що викликають функціональні порушення в

організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що

призводить до значного обмеження життєдіяльності людини, але при збереженні

здатності до самообслуговування-не викликають потреби в постійному сторонньому

догляді, нагляді чи допомозі.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, підтверджено медичними

довідками, характеристиками зі школи, показами відповідача та свідка ОСОБА_4.

неповнолітня ОСОБА_3 самостійно відвідує загальноосвітню школу і навчається в

5-му класі за учбовим планом цієї школи.

Індивідуального чи спеціального навчання з нею учителями не проводиться.

ОСОБА_3 знаходиться на навчанні в школі без стороннього догляду і допомоги з 8 год. до 14 год.

При цьому самостійно, разом з усіма дітьми, відвідує шкільну їдальню,

гуртки та приймає участь у конкурсах, які проводить школа.

Крім того. ОСОБА_3 тренується на заняттях по боротьбі з дзюдо у Кам'янській

спортивній школі, що стверджується довідкою цієї школи.

При таких обставинах, суд вважає, що неповнолітня ОСОБА_3 потребує догляду

батьків, зокрема матері, яка нею опікується, але потреби у постійному

сторонньому догляді чи допомозі у тому вигляді, як того потребують особи, які

неспроможні до самостійного обслуговування чи залежні від інших осіб у

забезпеченні життєво важливих соціальио-побутових функцій, вона не потребує.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1.

може працевлаштуватися і отримувати матеріальне забезпечення на своє

утримання.

Посилання позивачки на те, що вона не може знайти роботу не дають їй права

на утримання за рахунок другого з подружжя, який в даний час також хворіє, що

стверджується медичними довідками № 273 від 20 лютого 2007 року, від 1 березня

2007 року, 25 лютого 2007 року, 26 березня 2007 року № 449 і потребує

додаткових матеріальних втрат.

Як вбачається з довідок Управління пенсійного фонду та

управління праці і соціального захисту населення та враховуючи зміни до ЗУ «Про державний

соціальну

допомогу

інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», ОСОБА_1 отримує від держави з 1

квітня 2007 року державну надбавку на догляд за дитиною-інвалідом--297.50 грн.

і допомогу на дитину -284.20 гри., а всього- 581 грн. 70 коп.

Як вбачається з договору про припинення права на аліменти

від 25 жовтня 2006

року  та  пояснень  

відповідача,  ОСОБА_2.   передав  

у   власність   доньки  

своє

будинковолодіння

з земельною ділянкою та всим нажитим подружжям майном, яким користується

позивачка. Сам ОСОБА_2. власного житла не має, єдиним джерелом його існування є

заробітна плата в розмірі 530-550 грн., яка повинна забезпечити йому

проживання, харчування та лікування.

Отже суд вважає, що відповідач позбавлений можливості надавати позивачці

матеріальну допомогу на її утримання.

Відповідно до ст. 82 ЩІК України враховуючи матеріальний стан позивачки, а

також те, що на її утриманні знаходиться дитина-інвалід, суд вважає, можливим

звільнити її від сплати судового збору та витрат на інформаційно-тезнічне

забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного і ст. ст. 88 СК України керуючись ст. ст. 10, 57-60,

212, 213, 215 ЦПК України, суд,

В и р і ш и в:

,. У позові ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення матеріальної допомоги на

утримання матері хворої дитини-інваліда, відмовити.

Звільнити ОСОБА_1від сплати судового збору в розмірі 51

грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі

30 грн., а всього на суму 81 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду

Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10

денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання

протягом 20 днів після подання такої заяви-апеляційної скарги. Апеляційна

скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без

попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на

його оскарження, а в разі його оскарження-після розгляду справи апеляційним

судом, якщо воно не буде скасоване.