Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а-9342/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9342/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівАліменка В.О., Мацедонської В.Е., При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Сі Ді Мастер»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Сі Ді Мастер», (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582305/10645 від 29 березня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Дочірнє підприємство «Сі Ді Мастер», є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32590157, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію, Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 30.08.2011 року.

Відповідачем, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за серпень 2008 р., вересень 2008 р., жовтень 2008 р., листопад 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., результати якої відображені в акті перевірки від 15.03.2011 року № 919/2305/32590157 (далі Акт перевірки), копія якого наявна в матеріалах справи.

У вказаному Акті перевірки зазначено, що згідно договору купівлі-продажу № 1/8-08 від 01.08.2008 р. ТОВ «С.Дж. Р. Груп», зобов'язується поставити та передати позивачу товар за ціною, в асортименті і в кількості, зазначеній в видатковий накладній, що є невід'ємним додатком до договору.

Також, в Акті перевірки зазначено про те, що в проваджені Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, порушена за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3, ст. 191 ч. 5 КК України , під час розслідування якої, допитаний по справі ОСОБА_2 вказав, що він не має відношення до діяльності підприємства та не підписував документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства і не уповноважував на це будь-яких осіб, а підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я за грошову винагороду.

Відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»є фіктивним правочином, таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, оскільки укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемним, відповідно, первинні документи, підписані ОСОБА_6 від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»на виконання зобов'язань за договором, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, передбаченим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109 653, 34 грн.

29.03.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582305/10645 про сплату податку на додану вартість (код 14010100) у сумі 137 066 (сто тридцять сім тисяч шістдесят шість) грн. 68 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 109 653 (сто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 34 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27 413 (двадцять сім тисяч чотириста тринадцять) грн. 34 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»було укладено Договір купівлі-продажу № 1/8-08 від 01.08.2008 р., відповідно до умов якого ТОВ «С. Дж. Р. Груп»зобов'язувалось поставити та передати позивачу товар за ціною, в асортименті і в кількості, зазначеній в видатковий накладній, а саме матеріали для виготовлення компакт-дисків та матриць.

ТОВ «С. Дж. Р. Груп»було надано позивачу видаткові накладні: № 27 від 07.08.2008 р., № 212 від 01.09.2008 р., № 213 від 01.09.2008 р., № 1150 від 15.10.2008 р., № 2083 від 14.11.2008 р., № 3640 від 29.12.2008 р., № 603 від 30.01.2009 р., № 679 від 02.02.2009 р., № 1526 від 06.03.2009 р., № 1526/1 від 06.03.2009 р., № 1779 від 20.03.2009 р., № 1779/1 від 20.03.2009 р., № 1886 від 27.03.2009 р., № 1886/1 від 27.03.2009 р.

ТОВ «С. Дж. Р. Груп»надало позивачу відповідні податкові накладні: № 27 від 07.08.2008 р., № 212 від 01.09.2008 р., № 213 від 01.09.2008 р., № 1150 від 15.10.2008 р., № 2083 від 14.11.2008 р., № 3640 від 29.12.2008 р., № 603 від 30.01.2009 р., № 679 від 02.02.2009 р., № 1528 від 06.03.2009 р., № 1529/1 від 06.03.2009 р., № 1780 від 20.03.2009 р., № 1780/1 від 20.03.2009 р., № 1878 від 27.03.2009 р., № 1883 від 27.03.2009 р.

Судом також встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що позивач в повному обсязі оплатив ТОВ «С. Дж. Р. Груп»вартість поставленого товару за вказаним договором купівлі-продажу, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких наявні у матеріалах справи.

На підставі додатково витребуваних доказів, судом першої інстанції також встановлено, що в період з серпня 2008 року по березень 2009 року, (період, що перевірявся), позивач подавав до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість , у яких відповідно до вимог чинного на той час податкового законодавства України, визначив суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Копії декларацій, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди містяться в матеріалах справи, зазначені декларації прийнято відповідачем без зауважень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Під час розгляду справи по суті позивачем було надано пояснення, з яких вбачається, що станом на дату розгляду даної справи кримінальну справу, порушену стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України .

Судом першої інстанції отримано від Державної податкової служби України належним чином засвідчену копію Постанови про закриття кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_6 та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України від 27.04.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та вчинено воно цією особою.

Таким чином, станом на час розгляду справи не було встановлено компетентним органом наявності умислу у директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп»ОСОБА_6 на здійснення фіктивної підприємницької діяльності та укладання угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або угод, укладених в порушення публічного порядку.

Таким чином, не приймаються доводи апелянта, що діяльність ТОВ «С. Дж. Р. Груп»має ознаки фіктивності, а директор ОСОБА_6 є підставною особою і немає відношення до його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України , фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що представником відповідача в обґрунтування висновку про фіктивність правочину, укладеного позивачем зі своїм контрагентом - ТОВ «С. Дж. Р. Груп», не надано судових рішень про визнання відповідного правочину фіктивним, які набрали законної сили.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи містяться докази виконання належним чином та в повному обсязі вище вказаного договору купівлі-продажу, а також судом встановлено, що договір № 1/8-08 від 01.08.2008 р. недійсним в судовому порядку не визнавався.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину, представником відповідача не надано, а судом не встановлено, а наведені в акті перевірки висновки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір № 1/8-08 від 01.08.2008 р., укладений Позивачем з ТОВ «С. Дж. Р. Груп», на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, в зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з приписів вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість» , тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи із вартості поставленого товару за вказаним договором, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137066, 68 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

А, оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.