Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а/0570/7360/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7360/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І.В.

при секретарі Могілевському А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Галущак С.М. (дов.)

відповідача: Шевченко Т.Ю. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.»

до Державної податкової служби у м.Харцизьку Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» (надалі - позивач, ТОВ «Транс В.В.В.») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м.Харцизьку) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2012р.:

- №0000072330, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 16 591,25 грн., у тому числі за основним платежем 13 273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 318,25 грн.;

- №0000082330, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 20 740,00 грн., у тому числі за основним платежем 16 592,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 148,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 27.01.2012р. №187/23-3/34246900, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні від 05.09.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ у м.Харцизську надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.

В судовому засіданні від 05.09.2012р. представник відповідача позов не підтримав та просив в його задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» зареєстровано виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 34246900, місцезнаходження: 86782, Донецька область, м.Харцизьк, с.Гірне, вул.Восточна, буд.2а).

Позивач надав до ДПІ у м.Харцизьку податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року №14698 від 20.05.2009р., згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду становить 34 382,00 грн.

ДПІ у м.Харцизьку була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Транс В.В.В.» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при правових відносинах з ПП ЛТКФ «Техпоставка» за період квітень 2009 року, по закінченню якої було складено акт від 27.01.2012р. №187/23-3/34246900.

Згідно висновків вказаного акту невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством занижено податок на прибуток по деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період на суму 16 592 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 13 273 грн.

На підставі акту перевірки від 27.01.2012р. були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.02.2012р.:

- №0000072330, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 16 591,25 грн., у тому числі за основним платежем 13 273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 318,25 грн.;

- №0000082330, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 20 740,00 грн., у тому числі за основним платежем 16 592,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 148,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період встановлено його заниження всього у сумі 16 592 грн., у тому числі за півріччя 2009р. - 16 592 грн.

На порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Транс В.В.В.» занижено податок на прибуток за півріччя 2009 року у сумі 16 592 грн., в результаті придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину з ПП ЛТКФ «Техпоставка».

За період з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. ТОВ «Транс В.В.В.» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 74 512 грн.

На підставі аналізу «Журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Транс В.В.В.» до складу податкового кредиту віднесено суму 13 273 грн. по взаємовідносинам з ПП «ЛТКФ «Техпоставка».

На підставі договору купівлі-продажу №2290409 від 29.04.2009р., укладеного між ТОВ «Транс В.В.В.» (покупець) та Приватним підприємством «Луганська торгово-комерційна фірма «Техпоставка» (постачальник), останній зобов'язаний передати у власність покупцю наступний товар: дизельне паливо на загальну суму 53 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8 900,00 грн.

У квітні 2009 року ТОВ «Транс В.В.В» придбало у ПП ЛТКФ «Техпоставка» товарно-матеріальні цінності, що підтверджують видані на адресу позивача підприємством-постачальником видаткова накладна від 29.04.2009р. №29041 на суму 50 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 8 333,33 грн., та податкова накладна №029041 від 29 квітня 2009р.

Позивач зазначає, що 29 квітня 2009р. ТОВ «Транс В.В.В.» була здійснена оплата за отриманий товар як продавцем за договором, що підтверджується випискою банку, у загальній сумі 50 000,00 грн. (протягом одного банківського дня двома сумами, а саме, 2 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 333 грн. та 48 000,00 грн., у тому числі ПДВ 8 000,00 грн.). Таким чином, умови договору, який був укладений між ТОВ «Транс В.В.В.» та ПП «ЛТКФ «Техпоставка» реально виконані у повному обсязі, що підтверджується первинними документами.

Згідно вказаного акту від 27.01.2012р. перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за квітень 2009 року щодо придбання ТОВ «Транс В.В.В.» товарів у контрагента - постачальника ПП ЛТКФ «Техпоставка» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України.

Висновку щодо нікчемності правочину податковий орган зробив на підставі наступного.

ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська складено акт від 04.11.2011р. за №843/23/34870363 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ЛТКФ «Техпоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.04.2009р. по 30.04.2009р.,.

З результатів акту вбачається, що ПП ЛТКФ «Техпоставка» (постачальник для ТОВ «транс В.В.В.») є платником високого ризику та має ознаки нікчемності, оскільки:

- не знаходиться за юридичною адресою;

- відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди відсутні, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби;

- не має достатньої кількості трудових ресурсів при значному обсязі товарообмінних операцій;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100019621 від 06.02.2007р., видане ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська анульоване 06.09.2010р.

Крім того, встановлено, що ПП ЛТКФ «Техпоставка» є посередником і податковий кредит зазначеного платника у відповідні періоди сформований за рахунок наступних підприємств:

1. ТОВ «ПКФ «Восток Сервіс Плюс», вироком Жовтневого районного суду .Луганська від 01.06.2010р. по справі №1-533/210 засновника та директора даного підприємства ОСОБА_4 визнано у скоєні злочинів СГД з метою скриття незаконної діяльності, пов'язаної з ухилення від сплати податків, як створення «фіктивного» підприємства.

2. ТОВ «Інтер-Гравекс», вироком Жовтневого районного суду м.Луганська від 19.01.2010р. по справі №1-994/2009 засновника та директора даного підприємства ОСОБА_5 визнано у скоєні злочину, вступила у злочинний зговір з невстановленою особою з метою прикриття незаконної діяльності та навмисне ухилення від сплати податків, створення «фіктивного» підприємства.

3. ПП «ЛТФ-Порто», постанова Ленінського районного суду м.Луганська від 27.01.2011р. по справі №1-229/11 засновника та директора ОСОБА_6 виконав звинуватили в тому, що він виконав усі протиправні дії, направлені на створення та реєстрацію на своє ім'я фіктивного ПП «ЛТФ-Порто» визнано винним у створенні СГД з метою надання неправомірного податкового кредиту та декларування незаконного бюджетного відшкодування іншими вигодо набувачем.

Всі ці СГД не мають основних засобів, відсутність автомобільного чи іншого транспорту підтверджено тим, що підприємствами не надавалися до податкового органу розрахунки податку з власників транспортних засобів.

Факт використання ПП ЛТКФ «Техпоставка» у своїй господарській діяльності офісних, складських, виробничих приміщень, а також використання власних або орендованих транспортних засобів автопричепів не встановлено.

Як простежується з вищезазначеного листа ПП ЛТКФ «Техпоставка» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В акті від 04.11.2011р. зазначено, що перевіркою не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання товарів та послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».

У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП ЛТКФ «Техпоставка» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012р. №0000072330, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 16 591,25 грн., у тому числі за основним платежем 13 273,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 318,25 грн. - скасувати.

Податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012р. №0000082330, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.», згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 20 740,00 грн., у тому числі за основним платежем 16 592,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 148,00 грн. - скасувати

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» (ЄДРПОУ 34246900, місцезнаходження: 86782, Донецька область, м.Харцизьк, с.Гірне, вул.Восточна, 2а) 373 (триста сімдесят три) гривні 31 копійку судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 5 вересня 2012 року, повний текст виготовлено 10 вересня 2012 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.