Постанова

від 10.09.2012 по справі 1570/4236/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4236/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю: представників позивача Гричулевич Л.А. (за довіреністю)

відповідача Грунь С.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, в якому позивач з урахуванням змін до позову просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0001012250 та № 0001002250 а також скасувати рішення про результати розгляду первинних скарг від 12.06.2012 року за вих.. № 14659/10/10-2007.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підприємстві ТОВ «Інтех ЛТД»відповідачем проводилася невиїзна документальна перевірка з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»за період з 01.05.2011 року по 31.11.2011 року, за результатами проведення якої складено акт на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму 100006 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 16826,25 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 219310 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 47720 грн. Прийняття означених рішень відповідачем мотивовані тим, що у перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»були укладені договори з купівлі-продажу комп'ютерної техніки та комплектуючих, проте вказані договори, як зазначає відповідач в акті перевірки мають ознаки нікчемності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому включення ПДВ, сформованого на підставі вказаних договорів до складу податкового кредиту а також віднесення витрат на придбання товару по вказаним договорам до складу валових витрат є безпідставним. Однак позивач вважає твердження ДПІ необґрунтованими та не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки, як зазначає позивач всі договори були укладені у письмовій формі, на виконання договорів були складені податкові та видаткові накладні, акти приймання передачі товару, для перевезення товару позивачем був укладений договір з підприємством «Одеса Краз»та перевезення товару було підтверджено товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі товару. Тому позивач вважає, що у відповідача немає ніяких правових підстав стверджувати, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами є недійсними та що у зв'язку з цим відбулося заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а тому просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що договори, укладені позивачем та його контрагентами ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас», оскільки контрагенти останніх - ТОВ «Фортуна Лайн»та ТОВ «Рангіора»мають ознаки транзитера, а тому не могли постачати товари ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас», які в свою чергу не могли постачати їх позивачу. В зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем безпідставно внесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих контрагентами позивача ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»а також неправомірно віднесені витрати по придбанню товару позивачем у його контрагентів до складу валових. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Інтех ЛТД»з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас».

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складений акт від 17.04.2012 року № 1005/22-5/35616261, яким встановлено, що підприємством ТОВ «Інтех ЛТД»не підтверджено витрати на придбання товару від постачальників ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»за період травень -листопад 2011 року та на порушення ПК України ТОВ «Інтех ЛТД»безпідставно включило до складу валових витрат суми витрат по постачальниках ТОВ «Юкмас»та ТОВ «Тала Груп»за період з травня по листопад на загальну суму 577005 грн. а також неправомірно включило до складу податкового кредиту за той же період суму ПДВ у розмірі 219310 грн. чим занизило сплату податку на додану вартість на вказану суму (Т.1 а.с.16-30).

Не погодившись із вказаним актом перевірки позивач надав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси письмові заперечення від 24.04.2012 року № 250412/1, за результатами розгляду яких ДПІ у Приморському районі м. Одеси надала відповідь від 27.04.2012 року № 11322/10/22-5, у якій залишила заперечення без задоволення (Т.1 а.с.37-41).

На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 року № 0001012250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 267029 грн. (Т.1 а.с.33) та від 03.05.2012 року № 0001002250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 116832,25 грн. (Т.2 а.с.12).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС в Одеській області, надіславши на адресу останнього скарги від 23.05.2012 року № 230512/2 та № 230512/3 (Т.1 а.с. 48-57), за результатами розгляду яких ДПС в Одеській області було прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг від 12.06.2012 року № 14659/10/10-2007, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.05.2912 року № 0001012250, а первинну скаргу директора ТОВ «Інтех ЛТД»без задоволення та частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.05.2012 року № 0001002250 в частині застосованих штрафних фінансових санкцій з податку на прибуток у розмірі 16826,25 грн., а первинну скаргу директора ТОВ «Інтех ЛТД»в цій частині задоволено, в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.05.2012 року № 0001002250 залишено без змін, а скарга без задоволення (Т.1 а.с.42-47).

Не погодившись із рішенням ДПС в Одеській області позивач оскаржив його до ДПС України, подавши скаргу від 22.06.2012 року № 220612/1 за результатами якої ДПС України прийняло рішення від 16.07.2012 року № 12783/6/10-2115, яким ДПС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.05.2012 року № 0001012250, а скаргу без задоволення (Т.2 а.с.135-137).

Судом встановлено, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2011 року по листопад 2011 року ТОВ «Інтех ЛТД»задекларувало податкового кредиту у розмірі 219310 грн. (Т.2 а.с.82-134).

З додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що у період з травня по листопад 2011 року контрагентами позивача були ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас».

Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Інтех ЛТД»(покупець) та ТОВ «Тала Груп»(продавець) укладено договір купівлі-продажу від 04.05.2011 року № 239, предметом якого є те, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю комп'ютерну техніку та комплектуючі (надалі товар), а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах даного договору (Т.1 а.с.209-210).

Відповідно до п. 1.2. договору перелік, технічні характеристики та вид товару відображаються у специфікаціях (додатках до договору), які є невід'ємною частиною договору.

Специфікаціями, які є додатками № 1-5 до договору купівлі-продажу від 04.05.2011 року № 239 визначений перелік товару, який придбавався позивачем на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу (Т.1 а.с. 211-227).

В наступному, на підставі вищевказаного договору позивачу були виписані та видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тала Груп»податкові накладні № 19 від 04.05.2011 року на суму 43930,20 грн. з яких ПДВ 7321,70 грн., № 4 від 01.06.2011 року на суму 126699,48 грн. з них ПДВ 21116,58 грн., № 3 від 01.07.2011 року на суму 108284,46 грн. з них ПДВ 18047,41 грн., № 8 від 01.08.2011 року на суму 179413,86 грн. з них ПДВ 29902,31 грн., № 24 від 01.09.2011 року на суму 234077,70 грн. з них ПДВ 39012,95 грн. (Т.1 а.с.64-82), які внесені позивачем до реєстру виданих податкових накладних за період з травня по листопад 2011 року (Т.2 а.с.27-75).

Також контрагентом позивача ТОВ «Тала Груп»на підставі специфікацій були виписані рахунки -фактури № 425 від 04.05.2011 року, № 549 від 01.06.2011 року, № 650 від 01.07.2011 року, № 675 від 01.08.2011 року, № 968 від 01.09.2011 року, згідно з якими позивач повинен здійснити оплату товару (Т.1 а.с.96-112).

З банківських виписок ПАТ «Перший український міжнародний банк» вбачається, що ТОВ «Інтех ЛТД»на рахунок ТОВ «Тала Груп»були перераховані грошові кошти за придбаний товар (Т.1 а.с.123-149).

Також між позивачем - ТОВ «Інтех ЛТД»(покупець) та ТОВ «Юкмас» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 011011 від 01.10.2011 року, предметом якого є те, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю комп'ютерну техніку та комплектуючі (далі товар), а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах вказаного договору (Т.1 а.с.228-229).

Відповідно до п. 1.2. договору перелік, технічні характеристики та вид товару відображаються в специфікаціях (додатках до договору), які є невід'ємною частиною договору (Т. 2 а.с.230-236).

На підставі вказаного договору, в наступному позивачу його контрагентом -ТОВ «Юкмас»були виписані та видані податкові накладні № 18 від 03.10.2011 року на суму 227577,24 грн. з них ПДВ 37929,54 грн., № 161 від 12.10.2011 року на суму 93734,64 грн. з них ПДВ 15622,44 грн., № 13 від 01.11.2011 року на суму 302139,25 грн. з них ПДВ 50356,54 грн. (Т.1 а.с.83-95), та вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за період з травня 2011 року по листопад 2011 року (Т.2 а.с.27-75)

Також контрагентом позивача ТОВ «Юкмас»на підставі специфікацій були виписані рахунки -фактури № 011011 від 03.10.2011 року, № 121011/5 від 12.10.2011 року, № 011111/15 від 01.11.2011 року, згідно з якими позивач повинен здійснити оплату товару (Т.1 а.с.113-122).

З банківських виписок ПАТ «Перший український міжнародний банк» вбачається, що ТОВ «Інтех ЛТД»на рахунок ТОВ «Юкмас»були перераховані грошові кошти за придбаний товар (Т.1 а.с.123-149).

Судом встановлено, що суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих позивачу його контрагентами ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»віднесені позивачем до складу податкового кредиту за травень-листопад 2011 року, а також витрати на придбання товару за договорами купівлі-продажу між ТОВ «Інтех ЛТД»та ТОВ «Тала Груп», ТОВ «Юкмас», позивач включив до складу валових витрати підприємства за вищевказаний період.

Представник ТОВ «Інтех ЛТД»пояснював в судовому засіданні, що перевезення придбаного товару від ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»виконувало ТОВ «Одеса-Краз»на підставі договору на перевезення вантажів від 22.04.2011 року № 220411/1 (Т.3 а.с.75-77), згідно якого замовник (ТОВ «Інтех ЛТД») доручає й надає до перевезення вантажі, а перевізник (ТОВ «Одеса -Краз») зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України.

ТОВ «Одеса-Краз»щомісячно виписувало ТОВ «Інтех ЛТД»акти виконаних робіт за минулий місяць від 31.05.2011 року, від 30.06.2011 року, від 29.07.2011 року, від 31.08.2011 року, від 30.09.2011 року, від 31.10.2011 року, від 30.11.2011 року, а також рахунки на оплату перевезення, які були сплачені ТОВ «Інтех ЛТД», про що свідчать виписки ПАТ «Перший український міжнародний банк», проте з актів не вбачається які саме послуги були надані та що вони стосуються даних операцій (Т.3 а.с.78-98).

Договором про перевезення вантажу, укладеного між ТОВ «Інтех ЛТД»та ТОВ «Одеса -Краз», а саме пунктом 1.2. договору передбачено, що перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі -вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, відповідно до умов договору та на підставі наданих перевізником рахунків за перевезення.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -Замовників визначають Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 (далі Правила).

Відповідно до п. 3.1. Правил, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Пунктом 3.7. Правил, встаноелно, що на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми.

Пунктом 11.1 Розділу 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.3 Розділу 11 Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно п. 10.8 Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Пунктом 10.13. Правил визначено, що тарні та штучні вантажі приймаються Перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником

Пунктом 11.6 Правил встановлено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Відповідно до п. 11.9. Правил, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Пунктами 8.25 та 8.26 Правил встановлено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

З матеріалів справи вбачається, що в якості документів, що надавалися для підтвердження перевезення придбаної позивачем комп'ютерної техніки, були надані товарно-транспортні накладні, типової форми 1-ТН, оформлені на автомобіль Форд-Транзит, державний номер ВН3847СВ (Т.3 а.с.13, 22, 33, 50, 57, 61, 73).

Проте, у товарно-транспортній накладній серії ІНТ № 2 (Т.3 а.с.13) взагалі не зазначена марка та державний номер автомобіля, яким перевозився придбаний позивачем товар, а у решті товарно-транспортних накладних, що надані до матеріалів справи, не зазначені прізвище, ім'я та по батькові водія - експедитора, який приймав товар для перевезення, здійснював перевезення, та передавав товар вантажоодержувачу, прізвище, ім'я по батькові особи, що виконувала вантажно-розвантажувальні роботи, не зазначена маса вантажу.

На пропозицію суду надати оригінали товарно-транспортних накладних, для огляду були надані засвідчені копії інших товарно-транспортних накладних на той же самий товар, ніж надані раніше та вже із зазначенням іншого транспортного засобу -Форд Транзит, державний номер ВН6280СМ (Т.4 а.с. 3-10) та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вантажівку Форд-Транзит, державний номер ВН6280СМ (Т.4 а.с.48), зареєстровану за власником ТОВ «Краз-сервіс», а на вантажівку Форд-Транзит, державний номер ВН3847СВ копія свідоцтва надана не була.

Приймаючи до уваги, що позивачем були надані суду два комплекти документів на один і той же товар, по тим самим накладним та рахункам та датовані одним і тим же числом, але перевезені різним транспортом, суд критично ставиться до вказаних документів як доказ їх отримання саме від ТОВ «Тала Груп»та ТОВ «Юкмас»та вважає, що позивачем не доведено отримання комп'ютерної оргтехніки та комплектуючих від цих контрагентів.

Як вже зазначалося, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні встановлено, що основними документами на перевезення вантажів крім товарно-транспортних накладних є також дорожні листи вантажного автомобіля, без яких перевезення вантажів не допускається.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, у деяких з них а саме: у ТТН серії ІНТ № 3 (Т.1 а.с.164), ІНТ № 4 (Т.1 а.с.170), ІНТ № 5 (Т.1 а.с.177), ІНТ № 6 (Т.1 а.с.170) зазначені номери подорожніх листів, проте до матеріалів справи вони надані не були, в решті ж товарно-транспортних накладних взагалі не зазначено про наявність подорожніх листів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проте, як встановлено судом, позивач не надав первинні документи, які підтверджують факт перевезення придбаного ним товару перевізником ТОВ «Одеса-Краз», а товарно-транспортні накладні, які надані до матеріалів справи та нібито, як зазначає позивач, підтверджують факт перевезення вантажу оформлені не належним чином та суперечать одна одній, а тому суд критично ставиться до них та навпаки вважає, що вони складені для приховування факту придбання товару у інших осіб, ніж вказані у податкових накладних, з метою незаконного отримання податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.12.2011 року № 3029/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року, згідно заходів, проведених співробітниками ВПМ ДПІ у Приморському районі с. Одеси складських, виробничих приміщень та транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів у ТОВ «Юкмас»не встановлено, отже операції, вчинені ТОВ «Юкмас»у вересні-жовтні 2011 року мають ознаки безтоварності. Вказаним актом також встановлено, що контрагентом ТОВ «Юкмас»- ТОВ «Рангіора»також відсутня достатня кількість трудових та виробничих ресурсів для виконання своєї господарської діяльності, а тому ТОВ «Рангіора»відноситься до категорії «транзитер». Вказаним актом також встановлено, що підприємство ТОВ «Юкмас»має ознаки «податкового тразитрера».

Актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року № 494/23-513/37170667 встановлено, що згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих на підприємстві за 2011 рік становить 1 чол. У висновках вказаного акту зазначено, що факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Тала Груп»відсутні, а тому вказане підприємство має ознаки «податкової ями»за період січень-грудень 2011 року.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, вищевикладені обставини, а саме відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують факт здійснення перевезення придбаного позивачем товару ТОВ «Одеса-Краз», а також висновки актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно підприємств ТОВ «Юкмас»та ТОВ «Тала Груп», які у період з травня по листопад 2011 року були зазначені як постачальники послуг ТОВ «Інтех ЛТД», дають суду підстави вважати, що операції з поставки товару на адресу ТОВ «Інтех ЛТД»не мають реального характеру.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Оскільки, як встановлено вище, укладені позивачем правочини з вищевказаними контрагентами не мають реального товарного характеру, а отже не підтверджено отримання позивачем товарів від вищевказаного контрагента, тому всі первинні документи, зокрема податкові накладні, отримані позивачем від вказаного контрагента не мають доказовості здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а тому суми ПДВ зазначені у таких податкових накладних, а також вартість товару не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту та до складу валових витрат у період з травня по листопад 2011 року.

Таким чином ТОВ «Інтех ЛТД»у травні -листопаді 2011 року неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 219310 грн. по постачальникові ТОВ «Юкмас»та ТОВ «Тала Груп», чим занизив податок на додану вартість на цю суму, а також безпідставно включив до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми по постачальнику ТОВ «Тала Груп»на загальну суму 577005 грн. чим занижено сплату податку на прибуток на загальну суму 100006 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги щодо скасування рішення про результати розгляду первинних скарг від 12.06.2012 року за вих.. № 14659/10/10-2007, то суд вважає, що вказана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Україні, рішенням якого відмовлено у задоволенні скарги, а також вказана вимога є похідною від вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, які як встановлено вище є правомірними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а тому вони є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 р. № 0001012250 та № 0001002250 та рішення від 16.06.2012 року № 14659/10/10-2007 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 10.09.2012 року.

Суддя Е.А.Іванов.

10 вересня 2012 року

.