Постанова

від 22.01.2013 по справі 1570/4236/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р.Справа № 1570/4236/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року №0001002250, яким позивачу нараховані зобов'язання з податку на прибуток на суму 100006,00 грн. - за основним платежем та 16826,25 грн. - за штрафними санкціями, №0001012250, яким позивачу нараховані зобов'язання з податку на додану вартість на суму 219310,00 грн. - за основним платежем та 47720,00 грн. - за штрафними санкціями, а також про скасування рішення про результати розгляду первинних скарг від 12.06.2012 року за вих.№14659/10/10-2007.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 17.04.2012 року №1005/22-5/35616261 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» за період з 01.05.2011 року по 30.11.2011 року (надалі - акт перевірки).

За змістом акту перевірки підставами для нарахування відповідачем спірними повідомленнями-рішеннями рішенням податкових зобов'язань стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ 219310,00 грн. та до валових витрат 577005,00 грн., сплачених в адрес постачальників ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем повністю дотримано вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям із вказаними контрагентами, а висновки акту перевірки щодо відсутності реальних поставок позивачу товарів від цих контрагентів позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по цим операціям.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки (стор.13 акту), висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 219310,00 грн. по операціям із ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» обґрунтовується податковим органом з посиланням на результати проведеної перевірочної роботи цих постачальників, а також підприємств, які значаться як постачальники ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» у другому, третьому та четвертому ланцюгу поставок товарів позивачу, а саме - ТОВ «Фортуна Лайн», ТОВ «Рангіроа» та ПП «Світ Бабулєс».

Висновок про завищення валових витрат на загальну суму 577005,00 грн. на стор.14 акту перевірки мотивується наступним: «оскільки підприємством документально не підтверджено витрати (не надано податкових накладних від Постачальників ТОВ «Тала Груп» код ЄДРПОУ - 3717067 та ТОВ «Юкмас», код ЄДРПОУ - 37009873) за період травень - листопад 2011 року, на порушення п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V (із змінами та доповненнями) ТОВ «Інтех ЛТД» безпідставно включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми по постачальнику: ТОВ «Тала Груп» на загальну суму 577005,00 грн..

Стосовно валових витрат по постачальнику ТОВ «Юкмас» в акті перевірки зазначено, що внаслідок ненадання позивачем декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року неможливо зробити висновок щодо безпідставного формування позивачем валових витрат по цьому постачальнику.

Слід зазначити, що наведене на стор.14 акту перевірки твердження про ненадання позивачем податкових накладних від ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» за травень - листопад 2011 року спростовується цим же актом перевірки на стор.4 та 5 якого ревізори перераховують усі накладні та податкові накладні від ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас», на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит.

Крім того, позивачем в повному обсязі долучені до матеріалів справи первинні документи по операціям із ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас», як то: накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, а також копії укладених позивачем з цими постачальниками договорів купівлі-продажу комп'ютерної техніки від 04.05.2011 року №239 та від 01.10.2011 року №011011, відповідно.

Наявність цих документів також підтверджена і в постанові суду першої інстанції.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними первинними документами та податковими накладними валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям із ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що факт перевезення придбаного у ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» залишився не підтвердженим позивачем належними чином складеними документами, що передбачені Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила №363), а саме: товарно-транспортними накладними та подорожними листами.

Суд першої інстанції також послався на результати проведеної відповідачем перевірочної роботи по постачальникам позивача ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас», які оформлені актами від 24.02.2012 року №494/23-513/37170667 та від 12.12.2011 року №3029/23-5/37009873, зазначивши, що цими актами виявлена відсутність у вказаних контрагентів складських, виробничих приміщень та транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів, а господарські операції цих контрагентів мають ознаки безтоварності.

Вказавши на відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують факт здійснення перевезення придбаного позивачем товару ТОВ «Одеса-Краз», та врахувавши висновки вищезазначених актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно підприємств ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Тала Груп», суд першої інтонації дійшов висновку, що операції з поставки товару на адресу ТОВ «Інтех ЛТД» не мають реального характеру, а відтак всі первинні документи від цих контрагентів не доводять факту проведення таких операцій та не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Тала Груп» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 24.02.2012 року №494/23-513/37170667 та від 12.12.2011 року №3029/23-5/37009873 про результати проведених зустрічних звірок із ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Тала Груп», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у цих контрагентів. В той же час зазначені акти ДПІ не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, належним чином засвідчені копії вказаних актів ДПІ від 24.02.2012 року №494/23-513/37170667 та від 12.12.2011 року №3029/23-5/37009873 до матеріалів справи не долучені, а на них є лише посилання в акті перевірки від 17.04.2012 року №1005/22-5/35616261, проте суд першої інстанції послався на ці акти в обґрунтування свого висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Тала Груп».

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені у вказаних актах перевірок результати перевірочної роботи по контрагентами позивача, з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх постачальників, в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що такий механізм законодавством України не визначений. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що позивач не надав документів на перевезення товарів перевізником ТОВ «Одеса-Краз» - товарно-транспортних накладних та подорожних листів, які б за змістом відповідали вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних чи подорожних листів. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається суд першої інстанції, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Слід також зазначити, що за актом перевірки порушення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не ставилось в вину позивачу та не було підставою для винесення спірних повідомлень-рішень, а тому суд першої інстанції безпідставно послався цей підзаконний акт в обґрунтування своєї позиції щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Тала Груп».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 219310,00 грн. та валових витрат на суму 577005,00 грн. по операціям із ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення ДПІ про результати розгляду первинних скарг від 12.06.2012 року за вих.№14659/10/10-2007 на спірні податкові повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносин повинно бути оскарження саме податкових повідомлень-рішень, а не результатів оскарження цих повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права вплинули на правильність судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року №0001002250 та №0001012250 та відмовою в решті позовних вимог.

На користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позову в сумі 2113,81 грн. та апеляційної скарги в сумі 1090 грн..

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року - скасувати .

Винести нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД» задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 03 травня 2012 року №0001002250 та №0001012250.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех ЛТД» (код за ЄДРПОУ 35616261) судовий збір в розмірі 3203 (три тисячі двісті три) гривні 81 копійка.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька