Постанова

від 14.11.2006 по справі 21/5539-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/5539-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" листопада 2006 р.                                                            Справа №21/5539-А

за позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький   

до Адміністративно-комунальної інспекції м. Шепетівка

про стягнення 5509,71 грн.

Суддя  Огороднік К.М.                    Секретар судового засідання Степчук Т.А.

Представники сторін:

Від позивача - Мороз Т.М. - за дорученням від 13.01.2006 року.

Від відповідача –не з'явився

Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 5260,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 249,71 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

У судовому засіданні представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача лише 5260,00 грн. штрафних санкцій. Зазначене прийнято судом.

Відповідач, у відзиві на позов вказав, що він є комунальним підприємством. Протягом 2005 року його двічі попереджали про закриття та реорганізацію. Працівники підприємства попереджались про звільнення, а до центру зайнятості подавався звіт про вивільнення працівників. Відповідач вказував, що за таких обставин прийняти на роботу інвалідів було неможливо. Просив у позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

В 2006 році відповідачем поданий Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 15 осіб, не зазначено кількість інвалідів-штатних працівників, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону, фонд оплати праці штатних працівників –78,9 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –438,00 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів не вказана.

На підставі даних звіту позивачем визначено норматив створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 чол. та проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5260,00 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За порушення строків сплати штрафних санкцій (до 15.04.06) позивачем нараховано пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (152 дні прострочення платежу), яка становить 249,71 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем штрафу та пені, позивач звернувся з позовом до суду.

Судом прийнято зменшення позивачем позовних вимог на суму 249,71 грн. заявленої до стягнення пені

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній у 2005р., встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).

Відповідно створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи  працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, позивач вимоги закону не виконав. У поданому до позивача звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік не зазначив кількість інвалідів-штатних працівників, працюючих на підприємстві, тоді як згідно нормативу повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Проте, судом враховується, що у зв'язку із рішеннями Виконавчого комітету Шепетівської міської ради всі працівники відповідача у 2005 році двічі попереджались про звільнення, до Шепетівського міськрайцентру зайнятості подавався звіт про вивільнення працівників (усіх працівників підприємства). У зв'язку із цим відповідач був позбавлений можливості створити місце для працевлаштування інваліда та забезпечити його працевлаштування.

У зв'язку із відсутністю вини відповідача у не працевлаштуванні інвалідів, суд вважає що штрафні санкції до відповідача застосовані неправомірно, відповідно в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-255, п. 6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД  

П О СТ А Н О В И В   :

У позові відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС УКРАЇНИ  сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС УКРАЇНИ Постанова, якщо інше не встановлено КАС УКРАЇНИ  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      К.М. Огороднік

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.

Помічник судді                                 О.С. Гуменюк