Постанова

від 01.03.2007 по справі 21/5539-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/5539-А

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "01" березня 2007 р.                                                          Справа №  21/5539-А

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Гаврилюк Т.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Джиоєва І.П., довіренність від 28.02.07р.

розглянувши апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький

на постанову господарського суду Хмельницької області

від "14" листопада 2006 р. у справі №  21/5539-А  

за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький

до Адміністративно - комунальної інспекції, м. Шепетівка

про стягнення 5260,71 грн.

 ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14.11.06 року у справі № 21/5539-А  у позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Адміністративно - комунальної інспекції про стягнення 5509,71 грн. – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, судом неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а при винесенні постанови порушено норми матеріального права.

Зокрема, скаржник вказав, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, не створив 1 робочого місця для працевлаштування інваліда і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця.

Також позивач вказав, що відповідач не виконав вимоги п.5.14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затверджений постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314, яким передбачено, що підприємства інформують районний центр зайнятості та управління праці і соціального захисту населення про створення робочих місць для інвалідів, вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Уповноважений представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Представник позивача в засіданні суду першої інстанції уточнив позовні вимоги, просить стягнути лише штрафні санкції в розмірі 5260 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зокрема відповідач вказав, що Адміністративно - комунальна інспекція  є комунальним підприємством. Протягом 2005 року його двічі попереджали про закриття та реорганізацію. Працівники підприємства попереджались про звільнення, а до центру зайнятості подавався звіт про вивільнення працівників. Відповідач зазначив, що за таких обставин прийняти на роботу інвалідів було неможливо.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що  середньооблікова чисельність працюючих в Адміністративно - комунальній інспекції  у 2005 році становила 15 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від чисельності працюючих для відповідача становить 1 робоче місце.

Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2005 році на підприємстві не було працевлаштовано працівників - інвалідів.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

При цьому ч. 1 ст. 18 вказаного Закону та п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створення за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Відповідно, вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1). Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).  

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Шепетівський міськрайонний   центр   зайнятості          листом від 25.05.06р.       №20-06/808 та управління праці та  соціального          захисту населення Шепетівської міської ради листом від 26.05.2006р. №1368 повідомили відділення фонду, що протягом 2005р. Адміністративно - комунальна інспекція про створення робочих місць та наявність вакантних посад  для працевлаштування інвалідів органи соціального захисту не повідомляла.          

Апеляційна інстанція вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач був позбавлений можливості створити місце для працевлаштування інваліда та забезпечити його працевлаштування, оскільки рішеннями виконавчого комітету Шепетівської міської ради всі працівники відповідача у 2005 році двічі попереджались про звільнення, а до Шепетівського міськрайцентру зайнятості подавався звіт про вивільнення усіх працівників підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про реорганізацію відповідача приймались виконкомом 05.08.05р. №194 та 22.12.05р. №18, а обов'язок створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу виник у відповідача  з 1 січня 2005 року.

Чинне законодавство не звільняє відповідача від обов'язку створити робоче місце для працевлаштування інваліда залежно від змін, що відбуваються на підприємстві в організації виробництва і праці.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що Адміністративно - комунальна інспекція була зобов'язана у 2005 році створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, проте не працевлаштувала жодного інваліда. Тому, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, - (438х12х50%).

З огляду на наведене, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу часткове задовольнити, а постанову господарського суду Хмельницької області від  14.11.06 року у справі № 21/5539-А скасувати.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 14.11.2006р. скасувати та прийняти постанову.

Позов задовольнити частково.

"Стягнути з Адміністративно - комунальної інспекції (м. Шепетівка Хмельницької області, вул.Островського,4, код ЄДРПОУ 22774860) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту  інвалідів (м. Хмельницький, вул.Грушевського,87, код 23565207) 2628 грн. штрафних санкцій.

В решті позову відмовити."

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий   суддя                                                              Іоннікова І. А.

 судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

 Віддрук. 4 прим.

1- до справи

2,3- сторонам

4- в наряд