Постанова

від 12.09.2012 по справі 5/20/5022-429/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.12 Справа № 5/20/5022-429/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого -судді Данко Л.С.,

Суддів: Кравчук Н.М.,

Мурська Х.В.,

При секретарі судового засідання Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан" (м. Тернопіль) вхідний № 6273 (п) від 01.08.2012р.,

на рішення господарського суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року

у справі № 5/20/5022-429/2012 (суддя Г.З.Андрушків)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан", м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 33992922),

До відповідача: Приватного підприємства "Агро-КПК", с. Угриньківці, Заліщицького району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 33360973),

Про стягнення 18666,36 грн. інфляційних втрат, 41933,38 грн. -штрафних санкцій та стягнення судових витрат.

Сторони в судове засідання не прибули.

Права та обов'язки, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 06.08.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Гриців В.М. та судді Юрченко Я.О. (Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р., а.с. 49).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 12.09.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/позивач -14.08.2012р. рекомендованою поштою № 622061 7, Відповідач -10.08.2012р. рекомендованою поштою № 622062 5 (докази в матеріалах справи).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. та судді Юрченка Я.О. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи № 5/20/5022-429/2012 господарського суду Тернопільської області введено замість суддів Гриців В.М., Юрченка Я.О. суддів Кравчук Н.М., Мурську Х.В.

Апелянтом/позивачем через канцелярію суду подано супровідний лист вх. № 5627 від 03.09.2012 р. з додатками, а саме: Статут ТзОВ «Розан»(нова редакція).

Представник апелянта/позивача не прибув, про причини не прибуття не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (докази в матеріалах справи).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзиву на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), про причини не прибуття суд не повідомив.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта/позивача та відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5/20/5022-429/2012.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 18.07.2012р. по справі № 5/20/5022-429/2012 в частині стягнення 18666,36 грн. інфляційних втрат та 495,77 грн. судового збору слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року у справі № 5/20/5022-429/2012 (суддя Г.З.Андрушків) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан" до Приватного підприємства "Агро-КПК" про стягнення 18666,36 грн. інфляційних втрат, 41933,38 грн. штрафних санкцій задоволено частково (п. 1 резолютивної частини рішення). Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 18666,36 грн. інфляційних втрат та повернути 495,77 грн. судового збору (п. 2 резолютивної частини рішення). В решті позову -відмовлено (п. 4 резолютивної частини рішення)(а.с. 37-38).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ТзОВ "Розан" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Тернопільської області в частині задоволення позовних вимог про стягнення 18666,36 грн. інфляційних втрат та 495,77 грн. повернення судового збору - залишити без змін, в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 41 933,38 грн. штрафних санкцій скасувати і постановити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Розан»41933,38 грн. штрафних санкцій та судовий збір.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, посилається на те, що місцевий суд при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій зобов'язаний був керуватися нормами ГПК України, а не ЦК України, стверджує, що на підставі ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 ГК України правовою природою штрафних санкцій: штрафу чи пені є відсотки, відтак за невиконання грошових зобов'язань наступає обов'язковість їх стягнення.

Рішенням місцевого суду від 18.07.2012р. у даній справі позов позивача задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 18666,36 коп. інфляційних втрат та 495,77 грн. судового збору. В решті позову -відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 11.11.2008 року господарським судом Тернопільської області було постановлено рішення у справі № 17/126-3010, яким позовні вимоги ТзОВ "Розан" задоволено частково та вирішено стягнути з ПП "Агро-КПК" 51851,00 грн. основного боргу, 978,23 грн. інфляційних нарахувань за період з травня по серпень 2008р. та 712,50 грн. судових витрат. В частині стягнення 13 482,00 грн. -припинено провадження у справі. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Зазначене судове рішення у встановленому порядку набрало законної сили.

Господарський суд Тернопільської області, при постановленні судового рішення у справі № 5/20/5022-429/2012 керувався приписами частини другої ст. 35 ГПК України, в силу якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду справі № 17/126-3010 (спір розглядався між тими самими сторонами) встановлено, що 23.01.2008р. між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Розан" (Продавець -за договором) та Приватним підприємством "Агро-КПК" (Покупець -за договором) було укладено Договір купівлі-продажу за № 08/01 (далі за текстом -Договір) у відповідності до умов якого, продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар (компресор Bitzer S6F-30.2 Y та випарник з тенами Аlfа Lаvаl ВLЕ 504 С 10 Е) загальною вартістю 152 498,32 грн.

Відповідно до п. 2.2 даного Договору, датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї з сторін), в інших випадках -відмітка про отримання на товаросупровідних документах.

Згідно з п. 3.3. Договору, загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого товару відповідно до п. 1.1. Договору і складає 152 498,32 грн., в т.ч. 25 416,39 грн. ПДВ.

Як встановлено місцевим судом у справі № 17/126-3010, розділом 4 Договору сторони передбачили умови платежів на момент переходу права власності на товар, п. 4.2. цього Договору визначили, що покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, протягом 68 банківських днів з дати поставки товару.

У рішенні місцевого суду встановлено, що факт виконання позивачем умов Договору та передачі відповідачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі від 23.01.2008р., який оформлено сторонами належним чином.

У зв'язку з тим, що відповідач рішення місцевого суду № 17/126-3010 від 11.11.2008р. не виконав, коштів, які присуджені господарським судом за цим рішенням не сплатив, позивач, 21 травня 2012р. звернувся з новим позовом про стягнення з відповідача на свою користь 18666,36 грн. інфляційних втрат за період з 01 жовтня 2008 року по квітень 2012 року (включно) та 41933,38 грн. штрафних санкцій (пені) за період з 01.05.2008р. по 31.05.2012р., які є предметом спору у справі № 5/20/5022-429/2012.

Як зазначено вище у цій постанові, рішення у справі № 5/20/5022-429/2012, відповідачем не виконано.

В частині нормативного обґрунтування стягнення інфляційних втрат за період з 01.10. 2008 року по квітень 2012 року (включно), відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. по справі № 13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. у справі № 11/109.

Однак, колегія суддів не може погодитися з розміром нарахованих інфляційних втрат в сумі 18666,36 грн. за період з 01.10.2008р. по квітень 2012р. (включно), з огляду на таке.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № 23/466, п. 2) Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»та листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.97р. № 62-97р.

При цьому, колегія суддів виходила з того, що індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо сума боргу, яка належить до сплати виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. у справі № 52/30.

Перерахунок розміру інфляційних втрат (в межах позовних вимог визначених позивачем у позовній заяві: з 01.10.2008р. по квітень 2012р., тобто по 31.03.2012р., включно: 1) Розмір інфляційних втрат за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. від суми 51 851,00 грн. основного боргу * на сукупний індекс інфляції за цей період - 105,4% = 2799, 95 грн. (заборгованість в сумі 51851,00 грн. виникла станом на 01.10.2008р. Індекс інфляції за жовтень 2008р. - 101,7%, за листопад 2008р. -101,5%, за грудень 2008р. -102,1% (Офіційна інформація розміщена в Інформаційно-аналітичному центрі «ЛІГА»); сукупний індекс інфляції за цей період = 105,4%, виходячи з розрахунку: (101,7%*101,5%*102,1% = 105,4%); 51851,00 грн. - сума основного боргу*105,4%/100% = 54650,95 грн.; (54650,95 грн. -51851,00 грн. = 2799,95 грн.);

2) Сукупний індекс інфляції за 2009р. - 112,3%, розмір інфляційних втрат від суми основного боргу 51851,00 грн. = 6377,67 грн. Індекси інфляції: за січень 2009р. -102,9%, за лютий 2009р. - 101,5%, за березень 2009р. -101,4%, за квітень 2009р. -100,9%, за травень 2009р. -100.5%; за червень 2009р. - 101,1%; за липень 2009р. -99,9%; за серпень 2009р. -99,8%; за вересень 2009р. -100,8%; за жовтень 2009р. -100,9%, за листопад 2009р. - 101,1%; за грудень 2009р. -100,9% (Офіційна інформація розміщена в Інформаційно-аналітичному центрі «ЛІГА»).

Розрахунок сукупного індексу інфляції за 2009р.: (102,9%*101,5%* 101,4% * 100,9% *100,5%*101,1%*99,9%*99,8%* 100,8%*100,9%*101,1%*100,9%=112,3%); (51851,00 грн.* 112,3%/100% = 58228,67 грн. -51 851,00 грн. = 6377,67 грн.);

3) Офіційний сукупний індекс інфляції за 2010р. -109,1%, розмір інфляційних втрат від суми основного боргу 51851,00 грн. = 4718,44 грн., виходячи з розрахунку: індекси інфляції: за січень 10р. -101,8%, за лютий 10р. -101,9%, за березень 2010р. -100,9%, за квітень 10р. -99,7%, за травень 2010р. -99.4%; за червень 2010р. - 99,6%; за липень 2010р. -99,8%; за серпень 2010р. -101,2%; за вересень 2010р. -102,9%; за жовтень 2010р. -100,5%, за листопад 2010р. -100,3%; за грудень 10р. -100,8% (Офіційна інформація в Інформаційно-аналітичному центрі «ЛІГА»).

Розрахунок сукупного індексу інфляції за 2010 рік: (101,8%*101,9%*100,9%* 99,7% * 99,4% * 99,6% *99,8%*101,2%*102,9%*100,5%*100,3%*100,8% = 109,1%); (51851,00 грн. *109,1%/100% = 56569,44 грн. -51 851,00 грн. = 4718,44 грн.);

4) Сукупний індекс інфляції за 2011р. -104,6%, розмір інфляційних втрат від суми основного боргу 51851,00 грн. = 2364,51 грн. Офіційні індекси інфляції: за січень 2011р. -101,0% (газета «Урядовий кур'єр»№ 23 від 08.02.2011р.), за лютий 2011р. -100,9% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 43 від 10.03.2011р.), за березень 2011р. -101,4% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 64 від 08.04.2011р.), за квітень 2011р. -101,3% (газ. «Урядовий кур'єр»№823 від 11.05.2011р.), за травень 2011р. -100,8% (газета «Урядовий кур'єр»№ 103 від 08.06.2011р.); за червень 2011р. - 100,4% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 122 від 08.07.2011р.); за липень 2011р. -98,7% (газета «Урядовий кур'єр»№ 144 від 09.08.2011р.); за серпень 2011р. -99,6% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 164 від 08.09.2011р.); за вересень 2010р. -100,1% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 187 від 11.10.2011р.); за жовтень 2011р. -100,0% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 208 від 09.11.2011р.), за листопад 2011р. -100,1% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 229 від 08.12.2011р.),; за грудень 2011р. -100,2% (газ. «Урядовий кур'єр»№ 4 від 11.01.2012р.).

Розрахунок сукупного індексу інфляції за 2011 рік: (101,0% * 100,9% * 101,4%* 101,3%*100,8%* 100,4% * 98,7% * 99,6%* 100,1%* 100,0%* 100,1%*100,2%) = 104,6%; (51851,00 грн.*104,6%/100% = 54236,15 грн. -51851,00 грн. = 2385,15 грн.).

5) Сукупний індекс інфляції за січень 2012р., за лютий 2012р.; за березень 2012р. - по квітень 2012р. включно, тобто по 31.03.2012р. (в межах предмету позову, рядки 35-36 зверху, а.с. 6 позовної заяви ) = 100,7%. Офіційні індекси інфляції: за січень 2012р. - 100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 23 від 07.02.2012р.); за лютий 2012р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 44 від 07.03.2012р.); за березень 12р. -100,3% (газета «Урядовий кур'єр»№ 65 від 10.04.2012р.). Інфляційні втрати від суми основного боргу 51851,00 грн. = 362,96 грн. (51851,00 грн.*100,7%/100% = 52213,96 грн. -51851,00 грн. = 362,96 грн.).

Загальний розмір інфляційних втрат за період з 01.10.2008р. по 31.03.2012р., тобто по квітень 2012р. включно (в межах визначених у позовній заяві) = 16 644,17 грн. (2799,95 грн. + 6377,67 грн. + 4718,44 грн. + 2385,15 грн. + 362,96 грн.), а не 18 666,36 грн., як вказав Позивач, з чим, погодився місцевий господарський суд.

Розрахунок інфляційних втрат, який подано Позивачем до позову (а.с. 12) колегією суддів до уваги не береться, оскільки розрахунок розміру інфляційних втрат проведений за 1308 днів, що суперечить приписам чинного законодавства, про що зазначено вище у даній постанові. Крім того, зазначеним розрахунком позивач охопив ще 30 днів квітня 2012р. повністю (по 30.04.12р.), що не відповідає періоду, який визначений позивачем у позовній заяві.

Оскільки, позивач у встановленому законом порядку під час розгляду позову в суді першої інстанції позовних вимог не збільшував, такі докази в матеріалах справи відсутні, тому включення інфляційних втрат розрахованих за квітень 2012р. до ціни позову є необгрунтованим.

Виходячи з того, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду від 18.07.2012р. у справі № 5/20/5022-429/2012 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18666 грн. 36 коп. інфляційних втрат та 495,77 грн. судового збору слід скасувати, і в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 16644 грн. 17 коп. інфляційних втрат та 442,20 грн. судового збору. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 41933,38 грн. штрафних санкцій.

Оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, в нашому випадку, пені, у розмірі 41933,38 грн. ґрунтується на приписах чинного законодавства, відповідає встановленій судовій практиці, а висновки позивача викладені в апеляційній скарзі є помилковими, виходячи з наступного.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких належить штраф та пеня ( частина перша ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу, нені, що сплачуються за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань, то слід спиратися на дефініції, закріплені у ст. 549 ЦК України.

Вищий господарський суд України на основі узагальнення практики застосування ГК та ЦК України виклав правозастосовчі аспекти співвідношення понять «штрафні санкції»та «неустойка»у п. 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008р. № 01-8/211.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та частиною шостою статті 232 ГК України.

Як встановлено ст. 627 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно із ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, якщо такі види штрафних санкцій передбачені у договорі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Як встановлено місцевим господарським судом, сторони за Договором № 08/01 купівлі-продажу від 23 січня 2008 року не передбачили відповідальності за невиконання умов договору штрафної санкції у формі пені, а лише відповідальність у формі штрафу (п. 6.3. Договору) у розмірі 1,5% від неоплаченої вартості Товару за кожний день прострочення платежу до моменту повного розрахунку за товар ( а.с. 10 /зворот/).

Стаття 612 ЦК України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні вимоги про стягнення штрафної санкції у формі пені на суму 41933,38 грн., оскільки такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір, Договором № 08/01 купівлі-продажу від 23 січня 2008 року - не передбачений.

Відтак вимога позивача в частині стягнення 41933,38 грн. штрафної санкції у формі пені є нікчемною в силу ч. 2 ст. 547 ЦК України.

Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штраф, обчислюється у відсотках, встановлених договором від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Іншої форми (порядку) розрахунку неустойки у формі штрафу законодавцем не передбачено.

Пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, обчислюється у відсотках від суми боргу * офіційна ставка НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня / 365 середньостатистичних днів року * кількість днів прострочення = пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у формі пені врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», і яким би способом не визначався розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Вказана правова позиція щодо обчислення розміру пені викладена у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187, від 07.11.2011р. у справі № 5002-2/5109-2010, а також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 «Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

Отже, як зазначено вище у цій постанові, пеня та штраф, як форми неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України -види штрафних санкцій, є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суть тотожними, і форми такої відповідальності та їх розмір мають бути передбачені договором .

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, що вказано у ст. 230 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Є безпідставними посилання Позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги приписів ч. 6 ст. 231 ГК України, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, оскільки, по-перше, як зазначено вище у цій постанові, штраф і пеня є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і лише неустойка у формі пені обчислюється у відсотках розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення.

Разом з тим, ст. 231 ГК України чітко розмежовує штрафні санкції за підставами виникнення: передбачені законом (законна неустойка) та визначені договором (договірна неустойка).

З аналізу договірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, має місце договірна неустойка у формі штрафу, встановлена в умовах організаційно-господарського договору за погодженням сторін.

Враховуючи вищенаведене, не заслуговує на увагу посилання позивача на ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки зазначена норма регулює правовідносини щодо стягнення пені, яка встановлюється за згодою сторін у договорі.

Правовідносин щодо стягнення штрафу, як це передбачено у Договорі № 08/01 купівлі-продажу від 23.01.2008р., норма на яку посилається апелянт, не врегульовує.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача задовольнити частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 18 липня 2012р. у справі № 5/20/5022-429/2012 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18666 грн. 36 коп. інфляційних втрат та 495 грн. 77 коп. судового збору -скасувати, і в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 16644 грн. 17 коп. інфляційних втрат та 442 грн. 20 коп. судового збору. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Розрахунок судового збору пропорційно задоволених позовних вимог: 16644,17 грн. -розмір задоволених позовних вимог * 1610,00 грн. -розмір сплаченого позивачем судового збору (а.с. 9) / 60599,74 грн. -ціна позову (18666,36 грн. + 41933,38 грн.) = 442,20 грн.

Судовий збір в сумі 804 грн. 75 коп. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Розан»(п. і. 46008, м. Тернопіль, вул. С.Стадникової, 1; адреса для листування: п. і. 47740, Тернопільська, обл., Тернопільський район, с. Смиківці, вул. Тернопільська, 2Б, код ЄДРПОУ 33992922) в порядку ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 0,25 грн. сплаченого квитанцією № 4 від 01.08.2012 р.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Розан" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року у справі № 5/20/5022-429/2012 в частині стягнення 18666 грн. 36 коп. інфляційних втрат та 495 грн. 77 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору - скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

3. Стягнути з боржника: Приватного підприємство "Агро-КПК" (вул. Залізнична, 3, с. Угриньківці, Заліщицького району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 33360973) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан" (вул. Стадникової, 1, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 33992922) 16 644 грн. 17 коп. - інфляційних втрат та 442 грн. 20 коп. - судового збору.

4. В іншій частині рішення господарського суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року у справі № 5/20/5022-429/2012 -залишити без змін.

5. Судовий збір в сумі 804 грн. 75 коп. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

6. Товариству з обмеженою відповідальністю «Розан»(п. і. 46008, м. Тернопіль, вул. С.Стадникової, 1; адреса для листування: п. і. 47740, Тернопільська, обл., Тернопільський район, с. Смиківці, вул. Тернопільська, 2Б, код ЄДРПОУ 33992922) в порядку ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 0,25 грн. сплаченого квитанцією № 4 від 01.08.2012 р.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мурська Х.В.