Ухвала

від 28.08.2012 по справі 2а-15952/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15952/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд»про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд»про стягнення податкового боргу в сумі 567711,53 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Євротрейд»самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у декларації за 2010 рік, у розмірі 4167,00 грн.

На підставі акта №14477/23-01/25586840 від 30.09.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яким було встановлено порушення товариством п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003672301/0 від 14.10.2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 567225,00 грн. (розміщено на дошці податкових оголошень відповідно до акта №6434/23-01 від 27.10.2010 року).

На підставі акта №21/15-2-25586840 від 10.01.2011 року про результати перевірки платіжної дисципліни, яким було встановлено порушення товариством пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту Закон № 2181), податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000201504/0 від 11.01.2011 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 502,77 грн. (отримано повноважним представником відповідача 11.01.2011 року).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону № 2181, в редакції, що діяла на час винесення податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010р. №0003672301/0 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

На підставі акта №14477/23-01/25586840 від 30.09.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яким було встановлено порушення товариством п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003672301/0 від 14.10.2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 567225,00 грн. (розміщено на дошці податкових оголошень відповідно до акта №6434/23-01 від 27.10.2010 року).

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі акта №21/15-2-25586840 від 10.01.2011 року про результати перевірки платіжної дисципліни, яким було встановлено порушення товариством пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000201504/0 від 11.01.2011 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 502,77 грн. (отримано повноважним представником відповідача 11.01.2011 року).

У зв'язку з тим, що вказані вище суми податкового боргу відповідачем не сплачені позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»встановлено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом п.5.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Наведені положення кореспондуються із положеннями п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, яка визначає податкову декларацію, розрахунок як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III та п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Згідно пп. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищенаведених вимог законодавства, яким регулювались спірні правовідносини на момент їх виникнення, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було направлено відповідачу першу податкову вимогу від 12.11.2010 року № 1/4347 на суму 567205,57 грн.

З набранням чинності Податковим кодексом України (1 січня 2011 року) обов'язок по направленню податковим органом другої податкової вимоги не встановлено. Враховуючи, що перша податкова вимога повернулась до податкового органу не врученою 10.02.2011 року з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», друга податкова вимога платнику податків не направлялась.

Аналіз матерів справи вказує на те, що у відповідача існує податковий борг, який самостійно не сплачений у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів приходить висновку про законність та обґрунтованість вимог податкового органу.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю «Євротрейд»-відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.