Постанова

від 19.07.2012 по справі 5009/1217/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №5009/1217/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. секретаря Федорової Ю.І. за участю представників від позивача: Нестеренко О.С., представник за дов. №80 від 08.12.11р. від відповідача:Василенко Л.О., представник за дов. б/н від 14.05.12р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Е 95" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі№5009/1217/12 (суддя Серкіз В.Г.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Е 95", м.Запоріжжя про стягнення 11191,88 грн. страхового відшкодування ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 року Публічне акціонерне товариство "Оранта-Січ" м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е 95", м.Запоріжжя про стягнення в порядку регресу з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 11191,88 грн. ( а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.05.2012р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Оранта-Січ" м.Запоріжжя були задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е 95" на користь позивача 11 191 грн. 88 коп. страхового відшкодування, 1609, 50 грн. судового збору (а.с.85-87).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав правові підстави для сплати на користь ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" 11 191,88 грн. страхового відшкодування в порядку регресу і наданими суду доказами підтверджено фактичну оплату вказаних коштів.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Е 95" м. Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012р. та прийняти нове рішення, яким у відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі а.с.95-104).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не навів у оскаржуваному рішенні доводів, за якими він відхилив докази відповідача щодо відсутності підстав для сплати позивачем страхового відшкодування ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" за заявою особи, яка не мала такого права - ТОВ "Бізнес Колекшн груп Україна".

Апелянт вважає, що ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" не зверталося до позивача із заявою про відшкодування в порядку регресу, оскільки між страховими компаніями не існувало правовідносин стосовно страхового відшкодування за шкоду, завдану працівником відповідача, а з полісу №ВС/403362 не випливає обов'язок позивача відшкодовувати завдану працівником відповідача шкоду саме страховику потерпілої особи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник також звертає увагу на те, що позивач не здійснював сплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, а здійснив безпідставне перерахування коштів страховику потерпілої особи, що, на думку апелянта, виключає дію ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України на правовідносини, що виникли між позивачем та ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", так як між ними не існувало договору майнового страхування та будь-яких інших договорів щодо відшкодування шкоди, завданої працівником відповідача.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку та необґрунтовано відмовив відповідачу у застосуванні строку позовної давності до вимог позивача.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу від 10.07.2012р. № 2532, в яких просив повернути апеляційну скаргу заявнику з посиланням на ч. 2 ст. 93 ГПК України (а.с.107-108).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012р. залишити без змін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними в постанові, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ" є юридичною особою (ідентифікаційний код 02307292), здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.31-38).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Е 95" є юридичною особою (ідентифікаційний код 33986070), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (а.с.52-63).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2008р. на перехресті пр.Леніна -вул.Олімпієва в м. Донецьку трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: МАЗ 543203, держномер АР 9904 АК з напівпричепом, що належить ТОВ "Е 95" і яким керував працівник ТОВ "Е 95" гр. Кошарний Юрій Петрович, та Toyota Camry, держномер АН 1660 СТ, яким керував гр. Подолянюк Віктор Вікторович.

Даний факт підтверджено довідкою ДАЇ про ДТП від 11.09.2008р. вих. № 7092 (а.с.15).

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2008р. по справі № 3-5877/08 водія Кошарного Ю.П. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 68 грн.00 коп. (а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, що Кошарний Ю.П., 20.03.1958 р.н. працював водієм в ТОВ "Е 95" на момент скоєння ДТП (а.с.16, 68). Згідно наказу ТОВ "Е 95" від 02.04.2009р. № 18 Кошарний Ю.П. був звільнений з посади водія за власним бажанням (а.с.70).

Внаслідок ДТП автомобіль Toyota Camry, держномер АН 1660 СТ, яким керував гр. Подолянюк Віктор Вікторович, було пошкоджено, а його власнику Подолянюку В.В. спричинена майнова шкода у розмірі 14717,09 грн., що підтверджено актом огляду транспортного засобу від 21.08.2008р., звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу №102/10/08 (а.с.17-23).

09.10.2008р. гр.Подолянюк В.В. звернувся до АСК "ІНГО Україна" із заявою на виплату страхового відшкодування, оскільки між ним та ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 540548470 від 26.03.2008р., за умовами якого був застрахований автомобіль Toyota Camry, держномер АН 1660 СТ (а.с. 12-14, 25).

У зв'язку з настанням страхового випадку, на підставі страхового акту №37511 від 08.11.2008р. АСК "ІНГО Україна" виплатила на користь страхувальника за договором страхування наземних транспортних засобів № 540548470 від 26.03.2008р. страхове відшкодування у сумі 11701,88 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 11505 від 28.11.2008р. (а.с.27).

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6-14/47 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (внутрішній договір страхування) від 11.06.2008р.(а.с.79-81), за умовами якого:

страхувальник (відповідач у справі) зобов'язаний дотримуватися правил дорожнього руху, у разі настання страхового випадку страхувальник (водій транспортного засобу, що скоїв ДТП) зобов'язаний невідкладно протягом 24 годин повідомити страховика про настання ДТП (.п.6.1.3, 6.1.4 договору);

страховик (позивач у справі) має право після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП у випадках, відповідно до ст. 38 Закону (п.6.4.3 договору).

Додатком до вказаного договору передбачений перелік транспортних засобів із відомостями про них, в якому, зокрема, зазначено автомобіль марки МАЗ-543203 державний номер АР 9904 АК з напівприцепом, за участю якого була скоєна ДТП (а.с.81).

Умовами даного договору також передбачено, що спори відносно виконання сторонами умов договору вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди, то в порядку, встановленому діючим законодавством (п.9.2 договору).

Суть спору полягає у вирішенні питання щодо правомірності вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з винної особи.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР (далі -Закон № 85), Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. № 1961-1У ( діл -Закону № 1961).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За приписами ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інші особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником транспортного засобу.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків) ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Виходячи з системного аналізу змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1172, ч .1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону №85 відповідальною особою у правовідносинах відшкодування шкоди в порядку регресу можуть бути страховик, роботодавець водія у вчинення ДТП особи або ж безпосередньо сам водій.

Матеріалами справи підтверджено, що шкода внаслідок ДТП завдана водієм відповідача Кошарним Ю.П., вина якого встановлена судовим рішенням по справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 22 Закону України № 1961 передбачає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до ст.ст.3, 5, 6, 37 Закону України № 1961 страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів має обов'язок перед своїм страхувальником відшкодувати на умовах та в межах, визначених законом, шкоду, завдану останнім. Такий страховик має право здійснити виплату страхового відшкодування страховику за договором майнового страхування, оскільки останній має розглядатися як особа, яка за погодженням із потерпілим, надала послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків потерпілому.

Отже, страховик за договором майнового страхування має право звернутися до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування, і останній має правові підстави здійснити таку виплату, а незадоволення такого прохання має розглядатися як порушення зобов'язань страховика перед своїм страхувальником за договором страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

Наданими у судовому засіданні апеляційної інстанції договором про надання юридичних послуг №469-10 від 09.12.2010р. та оригіналом довіреності № 141 від 09.03.2011р. підтверджено, що від імені Приватного акціонерного товариства "Акціонерної страхової компанії "ІНГО Україна" представляти інтереси даної компанії при врегулюванні спорів про відшкодування шкоду у порядку регресу з винними особами покладено на представників ТОВ "Бізнес Колекшн Груп Україна".

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч. 1 ст. 244 ЦК України)

Отже, заява про відшкодування в порядку зворотньої вимоги, подана представником ТОВ "Бізнес Колекш Груп Україна" А.І.Лазор від 13.09.2011р. № 7/13-09-11 на адресу ВАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" відповідає нормам діючого законодавства.

У статті 38 Закону № 1961 в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена норма статті передбачає наявність права у страховика на пред»явлення регресного позову, а не відсутність такого права.

Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі № 3-118гс11.

Відповідно до вимог ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Матеріалами справи підтверджено, що про ДТП ні водій ні відповідач не повідомили позивача, як це передбачено умовами договору № 6-14/47 від 11.06.2008р. обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.п. 6.1.3, 6.1.4 договору (а.с.79).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про правомірність сплати страхового відшкодування у сумі 11 701,88 грн. ПрАТ "АСК "Інго Україна" (як страховика за договором майнового страхування), в якого в подальшому на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникло право зворотньої вимоги в порядку регресу до ВАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" (як страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) не спростовано апелянтом та підтверджено матеріалами справи.

Апелянт виключає наявність правових підстав між страховими компаніями ПрАТ "АКС "ІНГО Україна" та ВАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" щодо виплати суми страхового відшкодування, а тому вважає безпідставним стягнення цих коштів з відповідача, проте вказане спростовується з огляду на приписи ст. 27 Закону № 85.

Щодо питання позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основне зобов»язання у розумінні ст. 261 ЦК України в даних правовідносинах це виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 11919,88 грн. на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», яке відбулося 12.01.2012р. (платіжне доручення № 6), тому строк загальної позовної давності у три роки по заявленій позивачем вимозі про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу не сплив.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №5009/1217/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Е 95", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №5009/1217/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі №5009/1217/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М.Татенко