Постанова

від 22.08.2012 по справі 1/58

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.08.2012 р. справа №1/58

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П. суддівКододової О.В., Ломовцевої Н.В. При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю. За участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Рожественний А.Б. -представник за довіреністю Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 28 травня 2012р. у справі№ 1/58 (суддя Курило Г.Є.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м.Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка простягнення 17 838 грн. 64 коп. та 6 193,11 доларів США

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. по № 1/58 (суддя Курило Г.Є.) задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" на користь Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" пеню в сумі 17 838 грн. 64 коп. та 6 193,11 доларів США.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та припинити провадження по справі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував те, що банком було використано позасудовий спосіб врегулювання спору, отже банк використав своє право передбачене Законом України "Про іпотеку", тому не може вимагати від боржника виконання основного зобов'язання. Таким чином, скаржник вважає, що неможливо стягнути пеню за невиконання умов кредитного договору, оскільки ці правовідносини були припиненні у зв'язку з набуттям банком права власності на іпотечне майно, яке забезпечувало виконання основного зобов'язання.

Позивач, відзиву суду не надав, однак представник у судовому засіданні 25.07.2012р. зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. Він посилається на те, що банком до цього часу не зареєстровано право власності на іпотечне майно, отже неможливо вважати виконаним кредитний договір.

22.08.2012р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшли клопотання від позивача про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи для врегулювання спірних питань мирним шляхом.

Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки укладення мирової угоди між сторонами не можливо на стадії розгляду апеляційної скарги. Представники позивача у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду 22.08.2012р. не з'явились. Про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача , який прибув в засідання суду, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел", про стягнення неустойки за порушення строків сплати процентів за кредитним договором № 258-К-Ю від 11.09.2007р. у сумі 17 838 грн. 64 коп. та 6193,11 доларів США.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на кредитний договір №258-К-Ю від 11.09.2007р., згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти. Однак умов кредитного договору позичальником виконувались неналежним чином у зв'язку з чим йому була нарахована пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 17 838 грн. 64 коп. та 6193,11 доларів США. за період з 01.08.2009р. по 31.12.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.03.2010р. прийняв вказаний позов до провадження.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 11.09.2007р. між Акціонерним банком „Брокбізнесбанк" в особі Горлівської філії (який є правонаступником позивача, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВІТЕЛ" (позичальник) був укладений кредитний договір №258-К-Ю (договір), відповідно до умов якого банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит або кредитна лінія), на умовах визначених цим договором (п.1.1. договору в редакції п.1 додаткового договору №15 від 27.03.2009р. до договору). Кредит надається в сумі 7 201 731,28 грн. та 2 959 900,00 доларів США (п.1.1.1. договору в редакції п.1 додаткового договору №15 від 27.03.2009р. до договору).

Термін користування кредитом по 10.09.2011р. включно (п.1.1.2. договору в редакції п.1 додаткового договору №15 від 27.03.2009р. до договору).

З 01.04.2009р. процентна ставка за користування кредитом: 25% річних за кредитом, наданим у гривнях, 17% річних за кредитом, наданим у доларах США (п.1.1.3. договору в редакції п.1 додаткового договору №15 від 27.03.2009р. до договору).

Порядок надання і повернення кредиту, сплати процентів узгоджений сторонами в статті 2 кредитного договору.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється окремо у кожній валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення заборгованості за кредитом Позичальника по останній день включно місяця в якому виникла заборгованість за кредитом. В подальшому проценти нараховуються щомісячно з першого числа поточного місяця по останнє число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту -до дня погашення (не включно) (п.2.7 договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5-го числа місяця (включно), наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день остаточного повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. У випадку, якщо 5-те число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у попередній робочий день (п.2.8 договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно по 7-ме число місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день остаточного повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. У випадку, якщо 7-ме число м'ясця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у попередній робочий день. Сплата процентів за користування кредитом за листопад 2008р., за грудень 2008р., січень-червень 2009р., липень 2009р.-грудень 2009р. здійснюється за графіком відповідно до п. 2.7. додаткового договору № 15 від 27.03.2009р. до договору.

Статтями 3-4 встановлені права та обов'язки сторін, яки виникають з укладенням кредитного договору №258-К-Ю від 11.09.2007р.

Відповідно до п.8.1, кредитний договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

За умовами п.п.9.1-9-2, зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною і мають бути укладені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представникам сторін, скріплені печатками.

Під час дії вказаного кредитного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод до нього, якими змінено його окремі пункти.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" м.Київ, звернулось до суду з позовом про стягнення неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами. Позов судом задоволений.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно до абзацу 2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений договір кредиту №258-К-Ю від 11.09.2007р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №258-К-Ю від 11.09.2007р., є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 1050 вказаного кодексу якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків виконував не належним чином, що підтверджується відповідними банківськими виписками з рахунку позичальника.

Згідно до п.7.1. кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки приймається: рік -365 днів, місяць -рівний календарній кількості днів.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вказаного договору банком були заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 17 838 грн. 64 коп. та 6 193,11 доларів США за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Судовою колегією перевірено нарахування пені, надані банком розрахунки відповідають чинному законодавству, тому господарський суд обґрунтовано стягнув на користь позивача вказану пеню.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення пені в іноземній валюті, оскільки кредитні кошти надавались як у гривні так і доларах США. Отже, правомірним є нарахування штрафних санкції у іноземній валюті за невиконання зобов'язань, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Посилання відповідача на припинення кредитного договору на підставі того, що банком було набуто право власності на іпотечне майно, що забезпечувало виконання основного зобов'язання, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Підстави припинення зобов'язань передбачені ст. 598-609 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 599 вказаного кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Однак, як вбачається з матеріалів справи, боржник за кредитним договором не виконав свої зобов'язання у повному обсязі, тому неможливо вважати, що позивач сплатив проценти за кредитним договором.

Посилання скаржника на набуття банком права власності на заставлене майно не припиняє зобов'язань щодо сплати процентів, тому пеня підлягає стягненню.

До того ж, припинення кредитного договору не розглядалось судом першої інстанції, оскільки відповідач не надав пояснення до вказаного факту. Як на підставу неподання господарському суду доказів про набуття банком права власності на іпотечне майно, скаржник посилався на те, що представник отримав довіреність тільки 04.05.2012р., не приймав участі у розгляді справ про визнання права власності та не мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що розгляд даного спору розпочатий судом у березні 2010р. Розгляд справи зупинявся та неодноразово відкладався. Так, саме за клопотанням відповідача 07.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 28.05.2012р. Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що сторони мали достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідних доказів та пояснень. Скаржником у порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено та не обґрунтовано неможливість подання додаткових доказів, на підтвердження своєї позиції, до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітел" м.Горлівка, на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. у справі №1/58 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. у справі №1/58 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді О.В.Кододова

Н.В.Ломовцева

надр. 7 прим:

1 прим. -у справу;

2 прим. -позивачу

1 прим. -відповідачу

2 прим. -ДАГС;

1 прим. -ГСДО;