Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а/0270/2352/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2352/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до публічного акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

В управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 в сумі 120 371,3 грн. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року вищевказаний адміністративний позов було задоволено, стягнуто з відповідача 120 371,3 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку №1.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

24.07.2012 р. від управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці надійшло письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач вказав на обґрунтованість оскаржуваної постанови та на наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим, на думку позивача, апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

11.09.2012 р. представник позивача подав клопотання, в якому просив суд провести розгляду даної справи в порядку письмового провадження, враховуючи заперечення від 24.07.2012 р.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ВАТ "Вінницький інструментальний завод" необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ВАТ "Вінницький інструментальний завод" перебуває на обліку у позивача як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України, та у відповідності до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, зобов'язано проводити оплату фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, працювали на ВАТ "Вінницький інструментальний завод" у зв'язку з чим їм були призначені пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах за списком № 1.

Станом на 01.06.2012 року у відповідача утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним особам в сумі 120 371,3 грн.

ВАТ "Вінницький інструментальний завод" проінформоване про обов'язок сплати заборгованості до 25-го листа кожного місяця та про щомісячний розмір заборгованості, однак в добровільному порядку заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, виплачених вищезазначеним особам, не сплатило.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про стягнення з ВАТ "Вінницький інструментальний завод" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 120 371,3 грн., оскільки він відповідає вимогам закону, знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В свою чергу, порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 1 статті 1 останнього - платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 вказаного Закону - для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 1 статті 3, абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України; на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 даного Закону встановлено, що для платників цього збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку.

У відповідності з ч.15 ст. 106 Закону України №1058-XV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Таким чином, з урахуванням того, що порядок стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків застосовується також для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підстав для застосування судом наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. ст. 99, 100 КАС України в даному випадку не вбачається.

Положенням абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 року, збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За всіх пільговиків підприємство з коштів, призначених на оплату праці, повинно вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку починаючи з дня набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону, оскільки абзацом 4 підпункту 1 та пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону не передбачено звільнення від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за тих працівників, які вийшли на пенсію до вступу в дію даного Закону, тобто витрати на виплату та доставку пільгових пенсій стягувались до і після введення в дію Закону №1058- IV.

Окрім того, необхідним є звернення до положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (Інструкція), якими визначено процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Зокрема, частиною 1 підпункту 6.1 пункту 6 вказаної Інструкції, визначено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Згідно підпункту 6.8 пункту 6 Згідно підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, розмір суми заборгованості відповідача по відшкодуванню органу Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах підтверджено копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розрахунками суми боргу по пільгових пенсіях та є належними доказами вказаної обставини.

Таким чином, враховуючи викладене та результати здійсненого аналізу норм чинного законодавства, що регулюють взаємовідносини між сторонами, судова колегія апеляційної інстанції відхиляє у повному обсязі доводи апеляційної скарги ВАТ "Вінницький інструментальний завод" як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 вересня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.