Постанова

від 14.11.2006 по справі 15-14/353-05-11824а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15-14/353-05-11824А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" листопада 2006 р. Справа № 15-14/353-05-11824А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів  Бойко Л.І., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Кушнірук О.С., Корнілова Т.А.

від відповідача: Жирноклєєва Н.О., Мамросенко Н.С., Любарчік І.С., Рейдер Ю.С., Комар О.І.

від 3-ої особи –Михайлюченко С.О.

розглянувши апеляційні скарги ДПІ у м. Іллічівську та СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області від 13.07.2006р.

у справі №15-14/353-05-11824А

за позовом  ДП „Іллічівський морський торговельний порт”

до ДПІ у м. Іллічівську

3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі

про визнання нечинними та частково нечинними податкових повідомлень –рішень

                                                               встановив:  

ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду з позовом про визнання нечинними повністю податкових повідомлень –рішень ДПІ в м. Іллічівську № 0003022301/0 від 27.10.05р.,       № 0003012301/0 від 27.10.05р. , а також про визнання нечинним частково повідомлення –рішення ДПІ в м. Іллічівську

№0003032301/0 від 27.10.05р. в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 383276 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 305560 грн.

Вказані податкові повідомлення –рішення прийняті на підставі акта планової документальної перевірки з питань дотримання ДП „Іллічівський морський торговельний порт” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 1.07.03р. по 31.12.04р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість здійснено податковим органом безпідставно, із порушенням норм чинного законодавства.

Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ в м. Іллічівську послалася на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, а СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі –на його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Постановою господарського суду Одеської області від 13.07.06р. (суддя Петров В.С.) позовні вимоги задоволено, при цьому господарський суд виходив з того, що вони обґрунтовані, підтверджені документально, відповідають чинному законодавству.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ в м. Іллічівську і СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять її скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з такого.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 18.10.05р. ДПІ в м. Іллічівську були прийняті податкові повідомлення –рішення від 27.10.05р.:

- №0003032301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 383276 грн. та податкові штрафні (фінансові) санкції в розмірі 323739 грн.;

- №0003022301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2278549 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1139275 грн.;

- №0003012301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3607285 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1803643 грн.

Так, відповідно до п.2.1.1 акту органом ДПС встановлено, що портом при оформленні дисбуртсменських  рахунків для сплати портових зборів агентами ТОВ „БААС ЛТД”  та ДП „Економу Інтернешнл Шиппінг”  були надані знижки по лінійності при нарахуванні портових зборів (корабельного, лоцманського, буксирного), всього на суму 57094,30 дол. США або на 303966,36 грн.

Надання знижок визнано СДПІ неправомірним, оскільки мали місця судозаходи до портів, не передбачених зареєстрованими лініями.

Розглядаючи спір в цій частині, господарський суд вказав, що підставою для надання знижки є документи, що підтверджують наявність відкритої відповідно до встановленого порядку лінії Державним департаментом морського та річного транспорту. Надані портом підтвердження ДДМРТ свідчать про правомірність надання знижки з лінійності, оскільки всі судна, перелічені в акті перевірки заходили до п. Іллічівськ в межах терміну дії підтвердженої лінійності ДДМРТ, за своїми технічними характеристиками та по строкам заходу у порт відповідали вимогам зареєстрованих ліній. Надані портом вантажні документи (штурманські розписки, коносаменти)  свідчать, що портом призначення вантажу зазначено порт, який вказано в лінійних підтвердженнях ДДМРТ.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки він відповідає вказаним доказам та приписам ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України; п.1,5,6 Положення „Про портові збори”, затвердженого ПКМ України від 12.10.00 №1544; п.21.38 наказу Мінтрансу України від 27.06.96р. №214 в редакції наказу від 15.12.00 №711 „Про внесення змін і доповнень до зборів і плати за послуги, що надаються судам у морських торгових портах України”, Інструкції „Про порядок реєстрації ліній закордонного плавання”.

В п.2.1.3 акту вказано про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в зв'язку з чим збільшено валові заходи на суму 36273 грн.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про недоведеність перевіряючими порушень п.5.9 ст.5 цього Закону, оскільки в акті не вказано, в чому полягає це порушення.

В п.2.2.3 акту зазначено, що ДП „ІМТП” в порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включено до складу валових витрат витрати на суму 597288 грн., які не пов'язані з господарсько діяльністю підприємства –двічі віднесена сплата за простої з причини пропуску суден.

Господарський суд підставно не погодився з твердженням перевіряючих, що в ціну днопоглиблювальних робіт вже включена ціна на простої, і ДП „ІМТП” двічі включено до складу валових витрат витрати, понесені портом  згідно з договором №21/57/353-0 від 7.04.03р. з Управлінням „Черазморшлях”, в якому окремо погоджені ціни на днопоглиблювальні роботи та на простої при виконанні цих робіт, оскільки ці твердження ґрунтуються на нечинних нормативних документах, яким є прейскурант „На морські днопоглиблювальні роботи”, затверджений ММФ СРСР  і Міністерством транспортного будівництва СРСР в 1983 р. Закон України „Про ціни і ціноутворення” передбачає застосування вільних цін і тарифів на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Таким чином, завищення валових витрат у сумі 597288 грн. не мало місця, а тому портом правомірно віднесені дані витрати до складу валових, і правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту, що спростовує донарахування ПДВ в сумі 124615 грн.

Як вбачається із акту, портом в порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включено до складу валових витрат витрати, не пов'язані з господарською діяльністю підприємств –отримання інформаційно –консультаційних робіт та юридичних послуг на суму 381,7 т. грн., в т.ч. від АФ „АНК” –256700 грн., від АФ „Дарума” –125000 грн.

Законодавство не встановлює будь-яких обмежень в отриманні послуг підприємством, послуги отримані на підставі укладених договорів. Відповідно до ст.67 ГК України –відносини між підприємствами у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів, підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань та інших умов господарських взаємостосунків, які не суперечать законодавству України.

Господарський суд підставно вказав на те, що витрати на проведення аналізу фінансово –господарського стану порту безпосередньо пов'язані з організацією і веденням господарської діяльності, а надання юридичних послуг по веденню справи в ВС України підтверджено документально і знаходиться у сфері господарських інтересів ДП „ІМТП”, оскільки предметом позову є стягнення з державного підприємства грошових коштів.

Судова колегія також погоджується з тим, що витрати, понесені позивачем за договорами із АФ „Дарума”, пов'язані з господарською діяльністю і правомірно включені до складу валових витрат згідно з п.п.5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а завищення валових витрат в сумі 381700 грн. не мало місце. Отже, портом правомірно віднесено дані витрати до складу валових, а суми ПДВ –до податкового кредиту, в зв'язку з чим донарахування ПДВ в сумі 51667 грн. є необґрунтованим.

СДПІ вказано в акті перевірки, що підприємство завищило скориговані валові витрати за перевіряємий період в сумі 1630558 грн., віднесло до складу валових витрат  спеціальні, додаткові послуги по придбанню паливно –мастильних матеріалів та послуги по організації зберігання, обліку та видачі ПММ.

За висновками перевіряючих, послуги за генеральним договором від 15.01.02р. №1-0/02 між Іллічівським МТП та ТОВ „Інтер –Трейд” про організацію безперебійного постачання ПММ не є спеціальними, а такими, що передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, і які повинні підтверджуватися товарно –транспортними накладними. Відсутність ТТН позбавляє порт підстав для віднесення цих витрат до складу валових витрат і без підтверджуючих розрахунків цих спеціальних послуг. Така ж позиція податкової і щодо додаткових послуг відповідно до додаткової угоди від 9.04.04р. до Генерального договору про організацію безперебійного постачання ПММ від 15.01.02р. №1-0/02.

Господарський суд дійшов з цього питання висновку, що витрати, понесені згідно вищевказаних договорів, пов'язані з господарською діяльністю і правомірно включені до складу валових витрат порту згідно п.п.5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а завищення валових витрат в сумі  1630558 грн. не мало місце, а отже і донарахування ПДВ в сумі 349358 грн. є неправомірним.

При цьому суд підставно виходив з того, що вказані угоди не визнані в судовому порядку недійсними, а Інструкція, на яку посилається відповідач, встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях, які займаються нафтопродуктозабезпеченням.

Вказана Інструкція не містить поняття „спеціальні послуги”, додаткові послуги.

Також суд звернув увагу на те, що спільний наказ Мінтрансу та Мінстату №488/346 від 29.12.95 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, яким затверджено типову форму  ТТН форми №1-ТН є нечинним в зв'язку з відсутністю реєстрації в Мінюсті.

Норми Законів: ст.16 Закону України „Про дорожній рух”, ст. 57 Закону України „Про автомобільний транспорт”, п.21 ст.11 Закону України „Про міліцію”, ст.2 Постанови КМУ „Про Правила дорожнього руху” правомірно не взяті до уваги господарським судом, оскільки регулюють інші правовідносини і не можуть застосовуватися до даних, а податковими не доведено підставність їх застосування.

Документами, підтверджуючими будь-які витрати (при їх включені до складу валових), є документи, які можуть підтвердити: списання грошових коштів з банківського рахунку; фактичне отримання результатів послуг (п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Господарським судом також вказано на ряд помилок, допущених перевіряючими при розрахунку сум податків, і це не спростовано скаржниками під час апеляційного розгляду:

- арифметичні помилки при підрахунку суми заниження податкового кредиту (п.2.5.2.2 ,п.2.5.2.3 ,п.2.5.2.1 акта) ;

- не врахування завищення податку на прибуток в декларації по прибутку в 2004р. в сумі 1290000 грн. (в.ч. ІІІ кв. –430000 грн., ІV кв. –860000 грн.);

- не врахування завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток та зайвого сплачення до бюджету 438670 грн. (п.2.1.6, 2.2.9, 2.2.10 акта);

- не врахування того, що в акті  зафіксовано завищення податкових зобов'язань в ІV кв. 2003р. та ІV кв. 2004р., при цьому сума завищення податкових зобов'язань перевищувала суму заниження, відображену в. п.2.1.5, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5, 2.2.7, 2.2.8.

Звернув суд увагу на те, що податковим органом порушені приписи Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПАУ від 10.08.05р. №327, а саме –не всі додатки до акту оформленні належним чином, не всі надані до суду.

Перевіркою також встановлено неправомірне користування пільгою по податку на додану вартість в перевіряємому періоді за кодом Довідника  пільг №14010116: податок за нульовою ставкою, щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України –п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як зазначили перевіряючі, послуги вантажно –розвантажувальних робіт, які порт надавав СД ДП ІМТП –ТОВ „Метекс” згідно договору №380-0/50-0 від 2.03.01р. про спільну діяльність, не мають цілісного вигляду та не відображені в повному обсязі а актах надання послуг. До складу вартості вантажно –розвантажувальних робіт повинні входити витрати по заробітній платі, соц. відрахуванням та амортизації.

Розглядаючи спір в цій частині, господарський суд визнав необґрунтованим донарахування податкових зобов'язань в сумі 3030364 грн. з таких підстав:

- додаток №7, який містить перелік угод відповідно до яких портом в 2003-2004р. здійснювалася перевалка експортних  вантажів, не підписано та має чисельні описки;

- додаток №8, відповідно до якого донараховувався ПДВ в сумі 3030364 грн. –відсутній. Надані 7 таблиць не мають посилань на акт та номер додатку, не підписані з боку ДП „ІМТП”;

- податковим органом не вказано на які саме послуги донараховано ПДВ та не обґрунтовано, чому послуги, надані  портом на підставі одного договору мають обкладатися за різними ставками ПДВ;

- перевіряючі ототожнили експорт/імпорт послуг. Портом були здійснені операції з надання послуг (виконання робіт) на замовлення іноземних компаній ( нерезидентів), які діяли безпосередньо, або через уповноважених представників (експедиторські компанії);

- посилання на дію з 01.01.04р. нового ЦК є помилковим, оскільки його положення не застосовуються до податкових відносин;

- правомірність застосування нульової ставки протягом терміну дії ЗУ „Про ПДВ” підтверджена актами попередніх перевірок та нульовими рішеннями, які набрали законної сили;

- витрати по з/п, соціальним нарахуванням і амортизації були понесені позивачем відносно умов договору про спільну діяльність з ТОВ „Феррум –плюс”  в ході вантажно –розвантажувальних робіт, виконуваних спільною діяльністю для сторонніх організацій, і ці витрати не відносяться до послуг, що виконуються портом для спільної діяльності, а є прямими витратами СД по з/п, соц. нарахуванням на неї і по амортизації основних засобів, переданих портом у СД, відсутні підстави нарахування ПДВ на такі витрати, які не є товаром або послугою в розумінні п.п.3.2.8 ЗУ „Про ПДВ” і не передаються на баланс платника податків, уповноваженого вести облік результатів СД, як вимагає закон.

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних позовах про протиправність рішень суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача ,якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належним чином дослідивши матеріали справи, заперечення податкових органів проти позову, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ними обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх заперечень.

Доводи податкової інстанції, викладені в апеляційних скаргах та доповненні до них, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним. Слід також зазначити, що при проведенні в жовтні 2005р. планової документальної перевірки, податківцями не були враховані висновки попередніх перевірок з тих самих питань, а також висновки, зроблені судовими органами при розгляді справ №3/291-03-9540, №23/291-05-7636.

З урахуванням зазначеного, постанова господарського суду в даній справі відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідачів, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.  

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 13.07.06р. у справі №15-14/353-05-11824А –залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                   Т.А. Величко

Судді :                                                                                        Л.І. Бойко

                                                                                                     А. М. Жукова