Постанова

від 13.07.2006 по справі 15-14/353-05-11824а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15-14/353-05-11824А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  15 год. 31 хв.                                                                                  м. Одеса

"13" липня 2006 р.                                         Справа  № 15-14/353-05-11824А

Колегія судів господарського суду Одеської області у складі:

головуючого судді                                                   Петрова В.С.

суддів                                                                        Семенюка Г.В.

                                                                                  Демешина О.А.

при секретарі                                                            Ільєвій Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача –                                                          Хузіна Н.Р.;

від відповідача –                                                      Жирноклеєва М.О.;

від третьої особи –                                                   не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державної податкової інспекції в м. Іллічівську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинними та частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:  

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у м. Іллічівську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0003032301/0 від 27 жовтня 2006 р., посилаючись на невідповідність зазначеного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.

05 січня 2006 р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовної заяви, а саме у зв'язку з допущенням ним помилки у назві відповідача, у зв'язку з чим просив вважати відповідача не „Державна податкова адміністрація у м. Іллічівську” а „Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 лютого 2006 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Спеціалізовану податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси.

Представник відповідача –Державної податкової інспекції у м. Іллічівську позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, про що зазначено в запереченнях на позов, які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 153-163).

Представник третьої особи заперечував на позов, посилаючись на його невідповідність вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд в його задоволенні відмовити, про що зазначено в запереченнях на позов, який міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 164-168).

В засіданні суду від 16 лютого 2006 р. представник позивача звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням № 8/7-116 від 16.02.2006 р. про зупинення провадження у справі на один місяць у зв'язку з необхідністю додаткового надання документальних доказів у справі, що пов'язано з великим обсягом копіювання документів.

Крім того, в засіданні суду від 16 лютого 2006 р. представник позивача звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням № 8/7-114 від 15.02.2006 р. про об'єднання справи № 14/355-05-11826А зі справою № 14/353-05-11824А у зв'язку зі спільними позовними вимогами у зазначених справах.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 лютого 2006 р. справу № 14/355-05-11826А об'єднано зі справою № 14/353-05-11824А в одне провадження, у зв'язку з чим об'єднаній справі присвоєно № 14/353-05-11824А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 лютого 2006 р. провадження у справі № 14/353-05-11824А зупинено на один місяць до 16 березня 2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 квітня 2006 р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду від 18 квітня 2006 р. представник позивача звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог (т. 106 а.с. 1-20), у зв'язку з чим просив суд визнати нечинними повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0003022301/0 від 27.10.2005 р. та № 0003012301/0 від 27.10.2005 р., а також визнати нечинним частково повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0003032301/0 від 27.10.2005р. в частині визначення суми податкового зобов'язання, у розмірі 383 276,00 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 305 560,00 грн.  

Розпорядженням заступника голови господарського суду Одеської області №102-р від 03 травня 2006 р. справу № 14/353-05-11824А призначено до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючого судді Петрова В.С., суддів Горячук Н.О. та Панченко О.Л.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 травня 2006 р. справу № 14/353-05-11824А прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів, присвоєно справі № 15-14/353-05-11824А та призначено до розгляду в засіданні суду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Одеської області № 140-р від 29.05.2006 р. здійснено заміну складу колегії суддів, а саме суддю Горячук Н.О. замінено на суддю Семенюка Г.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 травня 2006 р. справу прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду в засіданні суду.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Одеської області №151-р від 13.06.2006 р. здійснено заміну складу колегії суддів, а саме суддю Панченко О.Л. замінено на суддю Демешина О.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 червня 2006 р. справу прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду від 26 червня 2006 р. представник відповідача –Державної податкової інспекції у м. Іллічівську надав суду письмові заперечення на позов.

В засіданні суду від 09 червня 2006 р. оголошувались перерви до 26 червня 2006 р. о 15 год. 00 хв., до 06 липня 2006 р. о 11 год. 00 хв. та до 13 липня 2006 р. о 15 год. 00 хв., в порядку ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів господарського суду дійшла наступних висновків.

З 23 серпня 2005 р. по 04 жовтня 2005 р. працівниками Спеціалізованої податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси проводилась планова виїзна документальна перевірка з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” /код ЄДРПОУ 01125672/ за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2004 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 783/13-32.2/01125672/6 від 18.10.2005 р., на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення №  0003032301/0 від 27.10.2005 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 383 276,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 323 739,00 грн.; № 0003022301/0 від 27.10.2005 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 278 549,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 139 275,00 грн.; № 0003012301/0 від 27.10.2005 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 607 285,00 грн. та нараховані штрафні  (фінансові) санкції у розмірі 1 803 643,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню нечинними та частково нечинними виходячи з наступного.

Повідомлення-рішення вручені представникам Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»01 листопада 2005 р., чим порушено  п. 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який передбачає надіслання (вручення) податкового повідомлення рішення в день його складання та реєстрації.

У податковому повідомленні-рішенні №  0003022301/0 від 27.10.2005 р., зазначено, що на підставі акту перевірки від 18.10.2005р. встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період (лютий 2005р.), який взагалі не перевірявся. У вказаному повідомленні рішенні ДПІ у м. Іллічівську зобов'язало сплатити суму податку не ДП «ІМТП», а організацію ВАТ «ІЗТ-АВТО»у розмірі 38 333,00 грн. та санкції 19 167,00 грн.

У податковому повідомленні рішенні №  0003032301/0 від 27.10.2005 р., вказано, що на підставі акту перевірки від 18.10.2005р., встановлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»(ДП «ІМТП»- Державне підприємство і не є платником на прибуток приватних підприємств).

Крім того, ДПІ у м. Іллічівську у повідомленнях-рішеннях № 0003022301/0 та № 0003012301/0 від 27.10.2005 р. на загальну суму за основним платежем 5 885 834,00 грн. невірно визначені суми податкового зобов'язання з ПДВ, тому, що згідно з актом перевірки вказана сума повинна складати 5 869 498,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.1. Акту перевірки, портом при оформленні дисбуртсменських рахунків для сплати портових зборів агентами ТОВ “БААС ЛТД” та ДП „Економу Інтернешнл Шиппінг” були надані знижки по лінійності при нарахуванні портових зборів (корабельного збору, лоцманського збору, буксирного збору), всього на суму 57 094, 30 дол. США або на 303 966, 36 грн.

Посилання перевіряючих на невідповідність портів призначення, зазначених у лоцманських квитанціях на вихід з порту Іллічівськ, портам вказаним в лініях закордонного плавання, як на порушення основних ознак лінійності є необґрунтованим та спростовується наступним.

          Підставою для надання знижки є документи, що підтверджують наявність відкритої, відповідно до встановленого порядку, лінії Державним департаментом морського та річкового транспорту. Надані портом підтвердження ДДМРТ (вказані в акті (стор.40) свідчать про правомірність надання знижки з лінійності, оскільки всі судна, перелічені в акті перевірки (стор.40-42) заходили до порту Іллічівськ в межах терміну дії підтвердженої лінійності Державним департаментом морського  та річкового транспорту, за   своїми технічними характеристиками та по строкам заходу у порт відповідали вимогам зареєстрованих ліній. Крім того, до огляду перевіряючих були представлені вантажні документи (штурманські розписки, коносаменти) які свідчать, що портом призначення вантажу,  зазначено порт, якій вказано у лінійних підтвердженнях ДДРМТ.

Порядок реєстрації лінії закордонного плавання визначається Інструкцією про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.06.2000р. за № 350/4571.

          Відповідно до ст. 3 Інструкції реєстрація лінії закордонного плавання здійснюється виключно Укрморрічфлотом, яким за підсумками реєстрації видається відповідне підтвердження.

          Крім того, відповідно до ст. 4 Інструкції, дострокове припинення дії цього підтвердження може здійснювати виключно Укрморрічфлот.

          Таким чином, позивачу згідно  чинного законодавства не надано право самостійно визначати належність того, чи іншого судна до лінії закордонного плавання, таким правом наділений тільки відповідний орган державного управління - Міністерство транспорту і зв'язку України в особі Укрморрічфлоту з урахуванням розкладу руху суден, що надаються безпосередньо компаніям які здійснюють агентування цих суден.

Обґрунтованість надання портом знижки вже неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій, а саме, у справі № 3/291-03-9540 та у справі № 23/291-05-7636, а результати розгляду названих справ свідчать про правомірність застосування вказаних знижок.

Вищезазначене свідчить про відсутність порушення п. 4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997 р. та неправомірність збільшення валових доходів  на 303 966, 36 грн., у т.ч. по періодах:  3 квартал 2003 року –52 729, 66 грн.; 4 квартал 2003 року –20 335,26 грн.; 1 квартал 2004 року –34 953,50 грн.; 2 квартал 2004 року –95 779,02 грн.; 3 квартал 2004 року –85 646, 98 грн.; 4 квартал 2004 року –14 521,94 грн.           

В пункті 2.1.3 Акту зазначено, що ДП „ІМТП” порушено п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого перевіряючими збільшено валовий доход на 36 273,00 грн. але в чому полягає це порушення не вказано, що не відповідає вимогам наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005р. “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, а саме п. 2.3. цього Порядку, яким встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативних актів.

За таких обставин, враховуючи відсутність порушення ст. 5.9. ст.5 Закону, на думку суду відповідачем не доведено порушення та неправомірність збільшення валових доходів на 36 273,00 грн.

В пункті 2.2.3. Акту зазначено, що ДП „ІМТП” в порушення п.1.32, ст.1, п.п.5.2.1., п.5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” включено до складу валових витрат витрати на суму 597 288, 00 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства - двічі віднесена до складу валових витрат сплата за простої з причини пропуску суден.

Згідно з договором №21/57/353-0 від 07.04.2003р., між Управлінням «Черазморшлях»(підрядчик) та ДП «ІМТП» (замовник), предметом якого є виконання днопоглиблювальних робіт, окремо погоджені ціни на днопоглиблювальні роботи та на простої при виконанні цих робіт.

Твердження перевіряючих, що в ціну на днопоглиблювальні роботи вже включена ціна на простої, і ДП „ІМТП” двічі включено до складу валових витрат витрати понесені портом  на простої, є необґрунтованим.

В договорі відсутні умови, яки визначають, що у вартість днопоглиблювальних робіт включені витрати на простої. Оплата простоїв портом проводилась на підставі п. 3.8. договору, а первинними документами, що підтверджує кількість часу простою  э виписки з судового  журналу земснарядів, які є в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється їх державне регулювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевої рад з регулювання цін (тарифів)»не передбачено регулювання цін та тарифів на днопоглиблюванні роботи. У зв'язку з чим, вказаний в Акті Прейскурант «На морські днопоглиблюванні роботи», затверджений ММФ СРСР і Міністерством транспортного будівництва СРСР в 1983 році, суперечить нормам законодавства України і застосовуватись не може, оскільки на днопоглиблювальні роботи встановлюються вільні (договірні) ціни, а Прейскурант втратив чинність.

Згідно з п. 1.2. документу на який посилається відповідач та третя особа, Прейскурант складено  в діючих на 01.01.1982 р. цінах, на підставі затверджених у 1974р. виробничих норм. Відповідно до п. 1.27 вказані ціни розраховуються в рублях.

Відповідач та третя особа, аналізуючи вказаний документ обґрунтовують неправомірність сплати простоїв виходячи з п. 1.13, але не приймають до уваги зміст п. 1.18 та 1.23.

Відповідно до п. 1.18. при наявності у ґрунті валунів розміром більш 40 см., або предметів засмічення, які можуть викликати зупинку земснаряду, час потрібний на видалення валунів розраховується згідно записів судового журналу, витяги з якого представлені в матеріалах справи, та сплачуються виходячи з вартості добового утримання земснаряду.

Відповідно до п. 1.23. вказаного Прейскуранту, витрати, пов'язані з простоями земснаряду з причин розпорядження директивних органів, відшкодовуються відповідно до умов договору.

Таким чином, якщо розглядати вказаний документ як діючий, відповідно до п. 1.18 та 1.23. Прейскуранту портом правомірно розраховані простої на підставі даних судового  журналу з підписанням Актів за формою Ф-2 та виходячи з  вартості добового утримання  земснаряду, яка зафіксована у п. 3.8 договору.

За таких обставин, витрати, понесені на такі простої, пов'язані з господарською діяльністю і правомірно включені до складу валових витрат порту згідно пп. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а завищення валових витрат у сумі 597 288,00 грн. не мало місця. Оскільки, позивачем правомірно віднесені данні витрати до складу валових, позивач мав підстави для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з чим, донарахування ПДВ у сумі 124 615,00 грн. є неправомірним.

В пункті 2.5.2.2. Акту зазначено, що в порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством було включено до складу податкового кредиту податкові накладні від підприємства - постачальника УМШ “Чорноморшлях” (ІПН 30112563150038) які не входять до складу валових  витрат підприємства, що призвело до заниження податкового кредиту по цьому порушенню на суму 124 615,00 грн., у т.ч.: жовтень 2003р. 1 399,42 грн. ( п/н № 198 від 23.10.2003р.); листопад 2003р. –4 933,04 грн. (п/н № 222 від 21.11.2003р.); грудень 2003р. -  28 691,73 грн. (п/н № 244 від 23.12.2003р. акт №6 за грудень 2003р., акт№5 за грудень2003р.; січень 2004р. –1 074,67 грн. (п/н № 3 від 29.01.2004р.); лютий 2004р. –7 840,52 грн. ( п/н №22 від 24.02.2004р.); березень 2004р. –3 315,35 грн. ( п/н № 40 від 23.03.2004р.); травень 2004р. –34 062, 55 грн. (п/н № 82 від 20.05.04) червень 2004р. –2833,75грн. (п/н № 103 від 21.06.2004р.); липень 2004р. –4 081,20 грн. (п/н №  120 від 21.07.2004р.); серпень 2004р. –31 018, 43 грн. (п/н №145 від 20.08.2004р. , п. н. № 146 від 20.08.2004р.

Зазначене донарахування ПДВ у вказаній сумі є необґрунтованим, оскільки порушення п.п.7.4.4. п. 7.4. ст.7 не мало місця.

Крім того, при підрахунку суми заниження податкового кредиту податковим органом в Акті допущено арифметичну помилку. Сума заниження податкового кредиту має становити 119 250, 66 грн., замість вказаних 124 615,00 грн., що на 5 365,00 грн. менше.

В пункті 2.2.4. Акту зазначено, що ДП „ІМТП” в порушення п.1.32. ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” включено до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства - отримання інформаційно-консультаційних робіт та юридичних послуг на суму 381 700,00 грн., у  т.ч.: АФ “АНК” (код 24536231) –256700,0  грн.  (у тому числі - Ш кв. 2003р. –80 000,00 грн., ІV кв. 2003р. –78 400,00 грн., ІІ кв. 2004р. –68 300 грн., ІV кв. 2004р. –30 000,00 грн.); АФ “Дарума” (код 22451832) у ІV кв. 2003р. –125 000,00 грн.

Перевіряючими встановлено, що ДП «ІМТП»(замовник) укладено договір 20.03.2003р. з АФ “АНК” (виконавець) предметом якого є проведення виконавцем інформаційно-правових  послуг.

На виконання  договору складені акти приймання - передачі виконаних робіт, в яких визначено, що  виконавцем  надані юридичні  послуги по захисту інтересів ДП “ІМТП” в господарському суді Одеської області у справі про повернення  у власність  ДП  “ІМТП” сервісного комплексу (АЗС) відповідно з п.2.1 Договору  та надання  послуг  по веденню  справи  по поверненню у власність ДП “ІМТП” сервісного комплексу (АЗС) відповідно з п.2.2. Договору.

Суть спору - про визнання  недійсним  п.4.2.Договору №18-0  від  30.05.1997р. укладеного  між  ДП “Іллічівський морський  торгівельний  порт”  та  Спільним  українсько-американським підприємством “Ірен”; про зобов'язання СП “Ірен” повернути  ДП “Іллічівський морський  торгівельний  порт” сервісний комплекс, що складається з автомобільної заправної станції, пункту  харчування  та  туалету; про зобов'язання  СП “Ірен” повернути у власність ДП “Іллічівський морський торгівельний порт” асфальтобетонну площадку площею 0,25 га; про розірвання договору №18-0 від 30.05.1997р., укладеного  між  ДП “Іллічівський морський торгівельний порт” та  СП “Ірен”.

          Фахівці СДПІ, дійшли до помилкового висновку, що у зв'язку з тим, що згідно даних бухгалтерського обліку, сервісний комплекс, що включає автомобільну заправну станцію, пункт харчування та туалет не перебувають на обліку у  складі  основних фондів  ДП “ІМТП” згадані витрати не зв'язані з господарською діяльністю порту. У зв'язку з чим перевіркою зменшена сума валових витрат на 160 000,00 грн.

Проте фахівцями СДПІ не прийнято до уваги, що відповідно до умов договору між ДП „ІМТП” та СП „Ірен” від 30.05.1997р. № 18-0, для будівництва вказаного сервісного комплексу портом передано вищезгаданому підприємству асфальтобетонний майданчик, який знаходиться на балансовому обліку ДП «ІМТП»і використання якого неможливе без користування комплексом, який згідно умов п. 5.2. договору № 18-0 від 30.05.1997р. підлягав передачі порту. Повернення порту майданчика, як державного майна, що перебуває на балансі ДП «ІМТП»та зобов'язання СП «Ірен»передати сервісний  комплекс згідно з умовами 5.2 договору були вимогами порту в господарському спорі, що підтверджує зв'язок витрат по веденню справи в суді з господарською діяльністю порту.   Портом надані договір с СП «Ірен», картка балансового обліку, акти виконаних робіт, платіжні доручення про перерахування коштів «АНК».  

Перевіряючими встановлено, що ДП «ІМТП»(замовник)  укладено Додаткову угоду  №11 від 17.06.2002р. з АФ “АНК” (виконавець), предметом якої було проведення виконавцем інформаційно-правових  послуг.

На виконання  договору складено акти приймання - передачі виконаних робіт, в яких визначено, що  виконавцем  надано юридичні  послуги по вивченню   матеріалів  справи,  по підготовці   необхідних  документів, веденню у Верховному суді України справи №22а –3441/2002р. по позовній заяві гр. Кочмаря В.М.

Крім того, зазначено, що по вказаній операції інші документи відсутні, у зв'язку з чим документально не підтверджується зв'язок з господарською діяльністю ІТМП.

Зменшення відповідачами суми валових витрат на 96 700, 00 грн. є на думку суду необґрунтованим, виходячи з наступного.

По перше, твердження перевіряючих про відсутність інших документів не відповідає дійсності, оскільки, фахівцям СДПІ представлені всі матеріали справи №  22а –3441/2002р.

По-друге, також не відповідає дійсності твердження, що предмет судового спору між ДП „ІМТП” та гр. Кочмарем В.М. не знаходиться у сфері господарських інтересів ДП «ІМТП»з огляду на наступне: предметом позову Кочмаря В.М. є стягнення з державного підприємства 155 000,00 дол. США в еквіваленті гривні України.

Жодний факт стягнення грошових коштів не може бути не пов'язаним з господарськими інтересами суб'єкта господарської діяльності. До того ж, перевіряючими не враховано, що за даними бухгалтерського обліку у ДП „ІМТП” ніколи не було кредиторської заборгованості перед Кочмарем В.М. за надані послуги або товари, тобто його позовні вимоги, по суті є необґрунтованими і протиправними. Це підтверджується і рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі, яке надано перевіряючим, і яким в задоволенні позовних вимог Кочмарю В.М. було відмовлено.

До того ж, на день розгляду даної справи, вищезазначена справа знаходиться на розгляді у Верховному суді України за касаційною скаргою Корчмаря В.М.

В абзаці 3 п. 2.2.4. Акту вказано, що в порушення пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ДП „ІМТП” включено до складу валових витрат витрати по оплаті АФ “Дарума” –125 000,00 грн. за надання послуг з проведення аналізу фінансово-господарського стану порту за період 2000 р. – 9 міс. 2003р.

Вищезазначені висновки відповідача та 3-ї особи, на думку суду є неправомірними виходячи з наступного.

Метою вказаної роботи є комплексний аналіз ефективності фінансової діяльності, що дозволяє провести всебічну оцінку всіх напрямків діяльності підприємства. Дані аналізу використовувалися портом для планування основних показників своєї роботи, включаючи прибуток. Зокрема порт, плануючи фінансовий результат своєї діяльності був в змозі встановити в наступних періодах підвищений розмір прибутків та виконувати його.

Законодавство не встановлює будь-яких обмежень в отриманні послуг підприємством, навіть при наявності в порту підрозділів, що мають подібних фахівців.

До того ж, перевіряючими не вказана норма законодавства, відповідно до якої порт зобов'язано доводити та надавати контролюючим органам звіт щодо наявності економічного ефекту за укладеними договорами.

Посилання перевіряючих на порушення портом норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необґрунтоване, оскільки укладений договір не суперечить ні вказаному Закону, ні іншім актам законодавства.

Навпаки, ст. 67 Господарського кодексу України передбачає, що відносини підприємства з іншими підприємствами у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань та інших умов господарських взаємостосунків, які не суперечать законодавству України.

Таким чином витрати на проведення аналізу фінансово-господарського стану порту безпосередньо пов'язані з організацією і веденням господарської діяльності порту і мають виробничій характер.

З огляду на викладене, витрати, понесені згідно вказаних договорів, пов'язані з господарською діяльністю і правомірно включені до складу валових витрат порту згідно пп. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а завищення валових витрат у сумі 381 700,00 грн. не мало місця.

У зв'язку з тим, що портом правомірно віднесені данні витрати до складу валових,  порт мав підстави для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Таким чином донарахування ПДВ у сумі 51 667,00 грн. є необґрунтованим.

В пункті 2.5.2.3. Акту зазначено, що ДП „ІМТП” в порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, до складу податкового кредиту віднесені суми податку по витратах, які не відносяться до складу валових витрат, а саме по юридичним та консультаційним послугам отриманим від «АНК»(код ЄДРПОУ 24536231). Сума завищеного податкового кредиту згідно підрахунку фахівців СДПІ  складає 51667грн., у т.ч.: серпень 2003р. –16 000,00 грн. (п/н № 344 від 04.08.2003р.); жовтень 2003р. –6 000,00 грн. (п/н № 474 від 22.10.2003р.); листопад 2003р. –9 667,00 грн. (п/н №517 від 20.11.2003р.); березень 2004р. – 8 000,00 грн. (п/н № 133 від 05.03.2004р.).

Донарахування ПДВ у вказаній сумі є неправомірним з підстав того, що порушення п.п.7.4.4.п.7.4.ст.7 не мало місця.

Крім того, при підрахунку суми заниження податкового кредиту податковим органом в Акті допущено арифметичну помилку. Сума заниження податкового кредиту має становити 39 667,00 грн., замість вказаних 51 667,00 грн., що на 12 000,00 грн. менше.

В пункті 2.2.6. Акту зазначено, що ДП „ІМТП” в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із  змінами  і  доповненнями),  не належать до складу валових витрат будь –які витрати, не підтверджені відповідними  розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку”, завищено скориговані валові витрати за перевіряємий період в сумі 1 630 558, 00 грн., та віднесено  до складу валових витрат спеціальні, додаткові послуги з придбання паливно-мастильних  матеріалів (ПММ) та послуги з організації зберігання, обліку та видачі ПММ, в тому числі: ІІІ  кв.  2003р.   у  сумі  294 557,00 грн.; ІV кв.  2003р. у сумі 380 992,00 грн.; І кв. 2004р. у сумі 237 194,00 грн.; ІІ кв. 2004р. у сумі 497 127,00 грн.; ІІІ кв. 2004р. у сумі 220 688,00 грн.

Вищезазначені висновки перевіряючих, на думку суду є неправомірними виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень встановлених п.5.3-5.8. цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно договору про сумісну діяльність № 19/00/261-0 від 05.06.2000р., вбачається , що він укладений між ДП “ІМТП” та ТОВ “Інтер-Трейд” для здійснення сумісної діяльності по реконструкції, будівництву та подальшої експлуатації на території порту комплексу автозаправних сервісних станцій та сховищ ПММ з метою економічного та соціального розвитку регіону та м. Іллічівськ, технічного переозброєння порту та збільшення його вантажообігу, підвищення його конкурентоспроможності, надання послуг сучасного рівня, а також отримання сторонами прибутку від здійснення сумісної діяльності.

Відповідно до Генерального договору від 15.01.2002р. № 1-0/02 “Про організацію безперебійного забезпечення ПММ”, укладеного між портом та ТОВ “Інтер-Трейд”, уповноваженого вести загальні справи сумісної діяльності по договору про сумісну діяльність, ТОВ “Інтер-Трейд” здійснює повне, своєчасне та безперебійне забезпечення порту якісним ПММ, включаючи поставку ПММ, та надання комплексу послуг, пов'язаних з організацією поставки (видачі та відпущення) ПММ порту. Забезпечення здійснювалось ТОВ “Інтер-Трейд” з комплексу автозаправних сервісних станцій та сховищ ПММ, створених сторонами у межах сумісної діяльності на території порту.

Згідно р. 3 цього договору при здійсненні продажу з комплексу ПММ ТОВ “Інтер-Трейд” надавало, а ДП „ІМТП” споживало спеціальні послуги по організації забезпечення порту ПММ, а саме: створення та постійне підтримування 20-ти добового резерву ПММ усіх видів, зберігання ПММ, здійснення безперебійної, стабільної та своєчасної видачі порту палива за допомогою спеціального обладнання паливно-заправних пунктів, що призведе до скорочення простоїв транспорту та техніки порту під час заправлення, здійснення поставки (видачі) порту палива на різних умовах (заправлення автотранспорту з АЗС, доставка на термінали та заправка спецтехніки, доставка в портофлот до паливно - роздаточних суден та інше), організація комп'ютеризованого розрахункового центру, підготовлення та доведення ПММ до необхідних параметрів, пов'язаних з експлуатацією механізмів при низьких температурах та в агресивній природній середі.

Згідно п.3.2. цього договору факт отримання портом ПММ з комплексу є фактом надання ТОВ “Інтер-Трейд” та споживання портом спеціальної послуги. Дата отримання ПММ  є датою отримання портом спеціальної послуги.

Відповідно до п. 4.5, 4.6. цього договору порт сплачує спеціальні послуги в залежності від обсягу закупівлі з комплексу ПММ, відпущених з комплексу за розрахунковий період (один календарний місяць) без урахування ПДВ.

На виконання вказаного договору була укладена угода від 29.01.2003р.”Про порядок постачання масел в ході виконання генерального договору про організацію безперебійного забезпечення ПММ №1-0/02 від 15.01.2002р.”, якою визначено порядок забезпечення порту технічними маслами та змазками.

До того ж, ДП “ІМТП” та ТОВ “Інтер-Трейд” в якості особи, уповноваженої вести загальні справи сумісної діяльності, згідно договору  про сумісну діяльність № 19/00/261-9 від 05.06.2000р., укладено додаткову угоду від 02.07.2002р. до генерального договору від 15.01.2002р. № 1-0/ 02, згідно якої, в рамках забезпечення порту ПММ ТОВ “Інтер-Трейд” крім спеціальних послуг, передбачених п. 3.1. генерального договору, надає порту додаткові супутні послуги, які полягають в наступному: здійснення сепарування дизельного палива і тонкої очистки бензину усіх марок з використанням фільтрів-сепараторів нового покоління; організації обліку та контролю за нормуванням, розподілом, і використанням ПММ різними структурними підрозділами порту, яка полягає в застосуванні і використанні номерних контрольних квитанцій з трьома ступенями захисту; складанні і оперативному наданні порту роздаточних відомостей на видачу з комплексу окремо по кожному структурному підрозділу порту; оформленню дорожніх листів в частині відміток про відпуск ПММ; впровадженні і супроводженні комплексу програмного забезпечення порту з метою створення в порту комп'ютерної системі слідкування за рухом і розподілом контрольних квитанцій, нормуванням і використанням ПММ в порту. При цьому у п. 2 цієї додаткової угоди визначено, що підтвердженням таких додаткових спеціальних послуг є факт отримання ПММ.

Вказані угоди в судовому порядку не визнані недійсними, що свідчить про неправомірність тверджень відповідача про не віднесення вищезазначених послуг до спеціальних з посиланням при цьому на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджену Наказом Держнафтогазпрому, Міністерством економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122, яка встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання , відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях, які займаються нафтопродуктозабезпеченням.

Твердження відповідача та третьої особи про надання ТОВ “Інтер-Трейд” позивачу по вищезазначеним угодам послуг передбачених вищезазначеним угодам послуг, передбачених цією Інструкцією з зазначенням при цьому про їх не віднесення до спеціальних, судом оцінюється критично та не приймається до уваги, оскільки цією інструкцією не визначене поняття спеціальних послуг.

З цих же підстав не може бути прийнято до уваги посилання відповідача та третьої особи на вказану Інструкцію в обґрунтування  не прийняття наданих ТОВ “Інтер-Трейд” позивачу додаткових послуг по додатковій угоді від 02.07.2002р. до Генерального договору  від 15.01.2002р. № 1-0/02 “Про організацію безперебійного забезпечення паливно-мастильними матеріалами” та їх не віднесення до валових витрат.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду Одеської області від 27.02.2004р. у справі № 3/291-03-9540, що набрало законної сили, та відповідно до ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ.

Посилання фахівців СДПІ в обґрунтування необхідності не віднесення зазначених витрат до валових витрат у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних (ТТН), які підтверджують факт перевезення паливно-мастильних матеріалів (ПММ), необхідність застосування яких передбачена «Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Міністерства статистики України та Міністерством транспорту України від 7 серпня 1996р. № 228/253, з зазначенням при цьому, що акти виконаних робіт не є підставою для віднесення транспортних послуг на валові витрати, необґрунтоване у зв'язку з тим, що станом на 15.09.2004 року, згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.09.2004р. № 6479, дія наказу Мінтрансу №228/253 зупинена.

До того ж, третя особа в засіданні суду зазначила, що дія зазначеної інструкції зупинена лише з 15.09.2004р., тоді як період перевірки був з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. Тобто, майже весь період дія інструкції розповсюджувалась на оспорюванні правовідносини.

Зазначене не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до повідомлення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 07.03.2000р. (опублікованого в газеті “Урядовий кур'єр” № 46 від 07.03.2000р.), Державний комітет України з питань розвитку підприємництва прийняв рішення від 16.10.1998 р. N17-02/10 "Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України  від 03.02.1998р. N79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", Мінтрансом  України та Держкомстатом України" щодо необхідності внесення змін до наказу  Мінстату України та Мінтрансу  України  "Про  затвердження  Інструкції  про порядок  виготовлення,  зберігання,  застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення  вантажів  автомобільним транспортом  та обліку транспортної роботи" від 07.08.96 N 228/253  із змінами і доповненнями, внесеними наказом Мінстату України,  Мінтрансу  України  від  17.01.1997р.  N 13/12, зокрема щодо необхідності вилучення товарно-транспортних накладних з  переліку бланків суворої звітності та внесення низки інших змін для спрощення обліку та застосування первинної транспортної документації.

    У зв'язку   з  тим,  що  у  встановлений  строк  Міністерство транспорту України та  Державний  комітет  статистики  України  не вжили заходів щодо виконання рішення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 16.10.98 N 17-02/10, відповідно до  Указу  Президента  України  від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень,  що стримують розвиток підприємницької  діяльності"  дія наказу  Мінстату  України  та  Мінтрансу України "Про затвердження Інструкції  про  порядок  виготовлення,  зберігання,  застосування єдиної   первинної   транспортної   документації  для  перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної  роботи" від  07.08.96  N  228/253  із  змінами  і доповненнями,  внесеними наказом Мінстату України,  Мінтрансу України від 17.01.97 N 13/12, зупиняється від дня цього повідомлення, тобто з 07.03.2000р.  Посилання позивача у  позовній заяві на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.09.2004р. № 6479, лише підтверджувало, що дія вказаних наказів була призупинена на весь перевіряємий період.

          Крім того, спільний наказ  Мінтрансу та Мінстату № 488/346 від 29.12.1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджено типову форму товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН,  і досі не є чинним, у зв'язку з відсутністю реєстрації у Міністерстві юстиції, і тому посилання на нього та на типові форми, затверджені ним є неправомірним.

Твердження представника третьої особи про те, що вказаний наказ є чинним оскільки він був опублікований у журналі “Бухгалтер” за лютий 2002р. за №6 та у журналі “Бухгалтер” за лютий 2005р. №8, судом оцінюється критично та до уваги не приймається виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Указу Президента України  "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів  міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які  видаються  міністерствами,  іншими органами виконавчої влади,  органами  господарського  управління  та  контролю  і  які зачіпають  права,  свободи  й  законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають  чинності  через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.  

          Посилання податкового органу на ст. 16  Закону  України  “Про  дорожній  рух”  від  30 червня 1993 р., яка встановлює основні права та обов'язки водія транспортного засобу; ст. 57 Закону  України  “Про автомобільний транспорт”, яка регулює перевезення пасажирів і вантажів на території України іноземними перевізниками; п. 21  ст. 11 Закону  України  “Про  міліцію”, яка  встановлює права міліції; ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху”, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки регулюють інші правовідносини.

          До того ж, чинне законодавство не містить переліку документів,  обов'язкових для ведення і зберігання в цілях їх застосування в податковому обліку, тобто, жоден документ за формальними ознаками не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Повною мірою це відноситься і до товарно-транспортних накладних (ТТН), обов'язкове ведення та зберігання яких в податковому обліку не передбачено чинним законодавством.

          Документами, підтверджуючими будь-які витрати (при їх включенні до складу валових), є документи які можуть підтвердити факт наступних подій: списання грошових коштів з банківського рахунку; фактичне отримання результатів послуг (п.11.2. ст.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Документами, що підтверджують «спеціальні та додаткові послуги з придбання палива», є виписки банку з додатком платіжних доручень та акти приймання виконаних робіт (послуг), які мають доказове значення для підтвердження надання послуги.    

          Враховуючи вимоги п. 5.1,п.п.5.2.1., п.5.2.,п.п.5.3.9., п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, придбання  позивачем  у ТОВ “Інтер-Трейд” спеціальних та додаткових послуг, обумовлених зазначеними угодами, пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем послуг, що не спростовано відповідачем, зменшення відповідачем валових витрат позивача на суму 1 630 558,00 грн.,   в  тому  числі: ІІІ кв. 2003р. у сумі 294 557,00 грн., ІV кв. 2003р. у сумі 380 992,00 грн., І кв. 2004р. у сумі 237 194,00 грн., ІІ кв. 2004р. у сумі 497 127,00 грн., ІІІ кв. 2004 р. у сумі 220 688,00 грн. є необґрунтованим.  

Вказані питання розглядалися господарським судом Одеської області (справа № 3/291-03-9540), результати розгляду яких було надано перевіряючим.

На підставі вищевикладеного, витрати, понесені згідно договорів, пов'язані з господарською діяльністю і правомірно включені до складу валових витрат порту згідно пп. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а завищення валових витрат у сумі 1 630 558,00 грн. не мало місця.

У зв'язку з тим, що позивачем правомірно віднесені данні витрати до складу валових, на думку суду, позивач мав підстави для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, донарахування ПДВ 349 358,00 грн., відповідно по п. 2.5.2.1. Акту, у зв'язку з відсутністю порушення п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” є неправомірним.

Крім того, при підрахунку суми заниження податкового кредиту податковим органом в Акті допущено арифметичну помилку. При підрахунку ПДВ у перелічених податкових накладних сума заниженого податкового кредиту має становити 326 112,00 грн., що на 23 246,00 грн. менше вказаного  в акті.

Крім того, в Акті перевірки (п. 2.2.4. стор. 51) та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення, фахівцями СДПІ не враховано факт завищення  прибутку  оподаткування у декларації по прибутку в 2004 р. у сумі 1 290 000,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2004р. –430 000,00 грн., ІV квартал 2004р. –860 000,00 грн.

У ході перевірки виявлено, що ДП „ІМТП” помилково, витрати, сплачені ДО «Укрморпорт» згідно договору № 430–0 від 21.06.2004р. не включено до валових витрат.

Вказаний факт викладено в заяві №5 від 14.09.2005р. та направлено начальнику СДПІ по роботі ВПП в Одеській області та керівнику перевірки (вих. 26/1-702 від 14.09.2005р. від 14.09.2005р., вх. СДПІ від 14.09.2005р.).

Відповідно до договору про надання послуг № 430-0 від 21.06.2004р. між Державним об'єднанням “Укрморпорт” та ДП “ІМТП” укладено договір про надання послуг, а саме: надання аналітичних маркетингових та консультаційних послуг щодо управління підприємством, форм і методів господарювання з метою забезпечення інтеграції підприємств у світовий ринок транспортних послуг та в систему міжнародних транспортних коридорів.

Відповідно до п. 1.1.2. надання інформаційних та координаційних послуг з метою розширення участі України на ринку міжнародних морських перевезень, приросту обсягів вантажопереробки в морських торговельних портах, покращення показників використання державного майна, а саме: надання інформації та координаційних послуг щодо наявності вагонів за номенклатурою вантажу на залізницях України на адресу Замовника; надання інформації та координаційних послуг щодо кількості навантажених на адресу замовника вагонів за номенклатурою вантажу, які знаходяться на станціях  залізниць України; надання інформації та координаційних послуг щодо виконання плану навантаження експортних та транзитних вантажів за основними відправниками України та країн СНД, спрямоване на прогнозування обсягів переробки Замовника; координація діяльності з Укрзалізницею по просуванню вантажів до Замовника, коригування часу підводу поїздів до припортової станції, спрямоване на раціональне використання виробничих потужностей Замовника.

В пункті 2.2.4. (стор. 51) Акту зазначено, що ДП „ІМТП” не надано відомостей щодо доцільності здійснення цих витрат, що не відповідає дійсності, оскільки перевіряючим надавались звіти про виконання умов договору, відповідно до яких, ДП “ІМТП” цілодобово одержувало інформацію щодо навантаження вагонів на залізницях України та СНД. Дана інформація містила дані про навантаження за номенклатурою вантажів, кількісну наявність вагонів за зазначеним вантажем на залізницях в динаміці часу, дату та час прибуття вагонів на станцію, час подачі під навантаження/вивантаження. Інформація про прийом вантажів в вагонах за основною номенклатурою вантажів по міжнародним стикам здійснювалась по періодам доби: на 17:00 та 06:00 годин.

Завдяки щоденному отриманню вказаної інформації позивач мав змогу заздалегідь спланувати доцільне використання площі складів, технічних засобів, людських ресурсів. Координація дій дала змогу порту уникнути затримки в вивантаженні вагонів, навіть при  наявності їх накопичення в період відсутності суден та уникнути простоїв пустих вагонів в порту.

Відповідно до п. 1.2. вищезазначеного договору, надання послуг оформлюється у вигляді звіту, а приймання їх результатів оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг. До матеріалів справи надані договір № 430- 0 від 21.06.2004р., акти виконаних робіт згідно вказаного договору, Звіти про виконання робіт, рахунки та п/д про перерахування коштів.

За таких обставин, податковим органом неправомірно не враховано факт завищення  прибутку  оподаткування  у декларації по прибутку в 2004р. у сумі 1 290 000 грн., у тому числі  за 3 квартал 2004р. –430 000 грн., 4 квартал 2004 р. –860 000 грн.

До того ж, перевіряючими в п. 2.1.6. акта перевірки констатовано завищення валових доходів на 878 900, 00 грн. у зв'язку з тим, що за довідкою бухгалтера, у ІV кварталі 2003р. помилково були включені по безкоштовно отриманих основних засобах, виявлених в інвентаризації у суми річного доходу –1 943 000,00 грн., замість 1 064 100,00 грн. та заниження валових витрат на 600 000, 00 грн. (п. 2.2.9.) у зв'язку з тим, що в результаті арифметичної помилки у рядок 04.3 Декларації про прибуток підприємства за ІV квартал 2004р. помилково включена сума зборів на обов'язкове страхування 45 009 400 грн., замість 45 609 400,00 грн. та на 100 000, 00 грн. (п. 2.2.10).

В результаті портом за перевіряємий період завищені податкові зобов'язання з податку на прибуток  та зайво сплачено до бюджету  438 670,00 грн. (263 670 грн. + 175 000 грн.).

В запереченнях на позовну заяву третя особа вказує, що у позовній заяві ДП «ІМТП»оскаржує податкове повідомлення рішення в цілому, але фактично спростовує не всі порушення, зазначені в акті перевірки.

Відповідно до пп. “б” пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України №2181, контролюючий (податковий ) орган зобов'язаний був врахувати як заниження, так і завищення податкових зобов'язань платника податків.

В акті перевірки податковим органом зафіксований факт завищення податкових зобов'язань у четвертому кварталі 2003р. та четвертому кварталі 2004р. При цьому, сума завищення податкових зобов'язань перевищувала суму заниження, відображену у п. 2.1.5., 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5, 2.2.7, 2.2.8 Акту, в результаті виявлених порушень при оподаткуванні окремих господарських операцій, з  чого слідує, що мало місце завищення оподатковуваного прибутку, податкових зобов'язань і як наслідок –переплата податку на прибуток.

Відносно донарахування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 323 739,00 грн., господарський суд встановив наступне.

За порушення (на думку відповідача), яки відображені у п.2.1.1.,.2.1.3.,2.2.3.,2.2.4.,2.2.6. Акту податковим органом нараховані штрафні санкції у сумі 263 160,00 грн., які не підлягають сплаті у зв'язку з відсутністю порушення.

За порушення, відображені у п. 2.1.5, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5, 2.2.7, 2.2.8 Акту, в результаті виявлення порушень при оподаткуванні окремих господарських операцій, які не призвели до заниження податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням завищення оподаткованого прибутку, податковим органом нараховані штрафні санкції у сумі 7 464, 00 грн., які підлягають сплаті.

За порушення, відображені у п. 2.1.2 та 2.1.4 Акту податковим органом застосовані штрафні санкції у сумі 53 115,00 грн., які визнаються обґрунтованими частково у сумі (10 715,00 грн.) виходячи з наступного.

В пп. 2.1.2 Акту зазначено, що ДП „ІМТП” несвоєчасно відображено валові доходи в сумі 341 762,00 грн. в четвертому кварталі 2003 р. тим самим занижено валові доходи в третьому кварталі 2003р. в сумі 341 762,00 грн., що призвело  до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3-й квартал 2003р. у сумі 102 529,00 грн. Недоплата з податку на прибуток за третій квартал 2003р. була нарахована і сплачена позивачем самостійно в четвертому кварталі 2003р.

В пп. 2.1.4 Акту зазначено, що ДП „ІМТП” при розрахунку приросту балансової вартості запасів згідно пп. 5.9 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»в третьому кварталі 2004р. не відображено запаси в сумі 18 500,00 грн., що використані не в господарській діяльності, а відображено вказані запаси при розрахунку приросту балансової вартості запасів в четвертому кварталі 2004р., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3-й квартал 2004р. у сумі 4 625,00 грн. Недоплата по податку на прибуток за третій квартал 2004р. була нарахована і погашена Портом самостійно в четвертому кварталі 2004р.

У податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Іллічівську № 0003032301/0 від 27.10.2005р. до ДП „ІМТП” за вказані порушення застосовані штрафні санкції у сумі 53 115,00 грн. у розмірі відповідно 50% та 40%  (51 265,00 грн. та 1 850,00 грн.) від суми недоплати податку на прибуток. Але при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій фахівцями ДПІ у м. Іллічівськ не прийнято до уваги наступне.

Відповідно до пп. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами»від 21.12.2000г. № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний податковий період, починаючи з податкового періоду, на який доводиться така недоплата і закінчуючи податковим періодом, на який доводиться отримання підприємством податкового повідомлення від контролюючого органу за весь термін недоплати.

Таким чином, штраф нараховується тільки за податкові періоди, в яких мала місце недоплата податкового зобов'язання. Оскільки ДП „ІМТП” відображені валові доходи в кварталі, наступному за кварталом, на який доводиться недоплата податку на прибуток, то до ДП „ІМТП” можуть бути застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % (10 715,00 грн.) від суми недоплати податку по прибутку за один податковий період (квартал), в якому мала місце недоплата.

Таким чином, застосування штрафних санкцій за порушення встановлені у п. 2.1.2 та 2.1.4 Акту штрафні санкції мають становити 10 715,00 грн.

Таким чином, в податковому повідомленні–рішенні від 27.10.2005г. № 0003032301/0  штрафні санкції мають становити 18 179,00 грн.

В п. 2.5.1.1. Акту зазначено, що мало місце неправомірне користування пільгою по податку на додану вартість в перевіреному періоді за кодом Довідника пільг № 14010116 «… податок за нульовою ставкою, щодо операцій з: продажу робіт послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України…», п.п.6.2.2, п.6.2, ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»та донараховані податкові зобов'язання у сумі 3 030 364,00 грн. згідно з додатком № 8 (63 ст.).

Зазначені висновки відносно вказаного порушення є неправомірними виходячи з наступних підстав.

Третя особа у запереченнях на позов посилається на судову практику розгляду спорів відносно правомірності донарахування ПДВ за роботи (послуги) які надаються у морських портах, а саме, на Постанову Вищого Господарського суду України у справі № 17-3-23/02-9432 за позовом компанії “Мерск Сіленд” до відповідача ДП “Іллічівський морський торговельний порт” за участю третіх осіб на стороні відповідача ДПІ у м. Іллічівськ та Управління Державного казначейства в Одеській області, про стягнення зайво сплаченого (ПДВ).

Проте третя особа СДПІ по роботі з ВПП не приймає до уваги, що вказана справа була переглянута за нововиявленими обставинами та позов компанії “Мерск Сіленд” задоволено у повному обсязі. Рішення у справі набрало законної сили і не було оскаржено третьою особою, ДПІ у м. Іллічівськ.

Крім того, при розгляді даної справи розглядався спір стосовно правомірності нарахування ПДВ по рахунках за послуги по обробці вантажів прямуючих в імпортному напрямку, а не в експортному, відносно яких проводиться донарахування.

Відповідно до п. 2.5.1.2. та відзиву відповідача, податковим органом, враховуючи що досі у ВГСУ йде провадження у справі № 23/244-04-10620, податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 5 051 780,00 грн. нараховуються умовно до рішення по цій справі та не враховувались при винесені податкового повідомлення рішення. Таким чином судова практика на яку посилається третя особа не має відношення до суті спору.

При підготовці акту перевірки, податковим органом порушені приписи Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, а саме,  п.п.2.3.2. п.2.3. п. 2 , п.п.3.2. п.3. наведеного Порядку.

Відповідно до п.п.2.3.2. п.2.3.п.2. за кожним відображеним в акті порушенням податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти та статті…,  при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Відповідно до п. 3.2. Порядку Усі додатки які містять інформацію про діяльність платника податків, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкту господарювання.

При здійсненні дослідження акту виявлено, що частина додатків не містять підпису посадових осіб які здійснювали перевірку, а деякі додатки взагалі були відсутні.

Додаток № 7 згідно Акту (стор. 63) мав містити перелік угод відповідно до яких портом у 2003-2004р. здійснювалась перевалка експортних вантажів. Вказаний додаток не підписано та має чисельні описки.

Додаток № 8 відповідно до якого донараховувався ПДВ у сумі 3 030 364,00 грн. взагалі відсутній. Після неодноразових запитів позивача про надання вказаного додатку для перевірки та підготовки заперечень та скарги податковим органом було надано сім таблиць без посилання на акт та номер додатку. Надані таблиці не містять підпису посадової особи ДП “ІМТП”.

Відповідно до наданих таблиць, сума ПДВ була донарахована не на всю суму окремого рахунку, а тільки на його частину. Окремими рядками виділено суму рахунку та суму послуг наданих на митній території України, але а ні в акті перевірки, ані в інформаційному додатку не вказано, які саме послуги, на думку податкового органу, відносяться  до тих, що надані на території України та підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, а щодо яких портом правомірно застосовано “нульову ставку”.

Податковим органом не вказано на які саме послуги донараховано ПДВ та не обґрунтовано, чому послуги надані портом на підставі того ж самого договору (комісії чи доручення) мають обкладатися за різними ставками податку на додану вартість.     

Крім того, згідно з пп.3.1.3. п.3. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції з надання послуг (виконання робіт) для їх споживання  за межами митної території України. Підпунктом 6.2.2.п.6.2.ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість»платникам податку, які здійснюють операції з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митного кордону України, надані пільги у вигляді нульової ставки ПДВ.

Як вбачається з вищенаведених норм Закону України “Про податок на додану вартість”, законодавець не ставить право платника податку на застосування нульової ставки у залежність від місця надання послуг (виконання робіт) та від здійснення з предметами (вантажами), що до яких надаються  послуги (виконуються роботи), будь яких юридичних дій.

Фахівці СДПІ, обґрунтовуючи свій висновок щодо необхідності застосування до правовідносин, які виникли між портом та замовниками послуг –нерезидентами та їх посередниками експедиторами з обробки імпортних та експортних вантажів, у частині оподаткування операцій з надання портом послуг (виконання робіт) п.п.6.1.1.п.6.1.ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”, звужує тлумачення пп. 6.2.2.п.6.2. ст.6 Закону, що не відповідає діючому законодавству, оскільки фактично встановлює додаткові обмеження застосування передбачених Законом пільг.

Перевіряючі фактично ототожнили експорт /імпорт товарів та експорт / імпорт послуг. Так, експорт/імпорт товарів передбачає, фізичний перетин товаром митного кордону. Специфіка послуг не дає змоги здійснити фізичний перетин кордону. Підтвердженням експорту (вивезення) послуги є факт надання її нерезиденту, що підтверджено портом при наданні перевіряючим контрактів з нерезидентами представниками яких виступають експедитори.

Таким чином, фактично портом були здійснені операції з надання послуг (виконання робіт), на замовлення іноземних компаній (нерезидентів), які діяли безпосередньо, або через уповноважених представників (експедиторські компанії). Очевидним є той факт, що споживачем транспортної послуги є її замовник. У випадку, коли замовником виступає нерезидент, оплата транспортних послуг здійснюється за його рахунок, то при виконанні транспортних послуг на території України їх споживання буде за її межами по місцю знаходження замовника.

Фахівці СДПІ в акті посилаються на те, що з 01 січня 2004р. набув чинності Цивільний кодекс України, згідно з положеннями якого, за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Але, по-перше, це ніяк не суперечить викладеному вище, а, по-друге, не можна визнати операції з надання послуг (виконання робіт), на замовлення іноземних компаній, операціями з продажу транспортних послуг, здійсненими на митній території України, у розумінні пп. 3.1.1 п.3.1ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки споживачем наданих портом транспортних послуг є суб'єкт господарської діяльності іноземної держави (нерезидент). Іноземний суб'єкт, який знаходиться за межами України, замовляє послуги по доставці вантажу, який може  слідувати як за межі України, так і в інші пункти на території нашої держави. І в тому, і в другому випадку такі операції є призначеними для споживання і використання за межами митної території України, оскільки їх замовником та споживачем виступає іноземний суб'єкт.

До того ж, відповідно до пп. 11.4 Закону України “Про податок на додану вартість»зміна порядку обкладення ПДВ може здійснюватись лише шляхом внесення змін в цей Закон.

Посилання фахівців СДПІ на введення в дію Цивільного кодексу України і, у зв'язку з цим, проведення донарахування ПДВ, що взагалі суперечить як судовій практиці так і рекомендаціям ДПА України, є необґрунтованими та направленими на навмисне обмеження застосування передбачених законом пільг з наступних підстав:

По-перше,  відповідно до п.2 ст. 1 Цивільний кодекс України взагалі  не застосовується до податкових відносин.

По-друге, правомірність застосування нульової ставки протягом всього терміну дії Закону “Про податок на додану вартість” підтверджується актами попередніх перевірок податковими органами та Постановами Вищого господарського суду, які неодноразово були представлені сторонами для огляду. ( у справі № 3/291-03-9540 за позовом ДП «ІМТП»до ДПІ у м. Іллічівську про визнання недійсним податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту перевірки від 25.11.2003р. № 2924/23-204.)

Таким чином, донарахування податкових зобов'язань у сумі 3 030 364,00 грн. є необґрунтованим.

В пунктах 2.5.1.3. та 2.5.1.4 Акту, зазначено що портом в порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового зобов'язання не в повному обсязі включено вартість виконаних робіт, наданих ДСД «ДП ІМТП-ТОВ «Метекс»та ДСД «ДП ІМТП- ТОВ «Феррум-плюс», що призвело до заниження по цьому порушенню податкового зобов'язання у розмірі 2 226 244,00 грн.(ДСД «ДП ІМТП-ТОВ «Метекс») та у розмірі 147 720,00 грн. (ДСД «ДП ІМТП-ТОВ «Феррум-плюс») згідно таблиць № 28,29 Акту (ст. 67-68).

          Також в Акті вказано, що ДП „ІМТП” не нараховано податкове зобов'язання по ПДВ на заробітну плату працівників, зайнятих у спільній діяльності, соціальні нарахування на цю заробітну плату і на амортизацію основних засобів, зайнятих у спільній діяльності, а також не включені такі витрати до валових доходів, валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Мотивуючи необхідність нарахування ПДВ на вказані витрати, фахівці СДПІ посилались на те, що такі витрати повинні включатись до вартості вантажно-розвантажувальних робіт (ВРР), які порт надає для спільної діяльності.

Але, працівниками податкової інспекції не прийнято до уваги, що ДП „ІМТП” не виконує вантажно-розвантажувальних робіт для спільної діяльності. Послуги з ВРР надає саме спільна діяльність контрагентам –стороннім організаціям.

Відповідно до умов договорів про спільну діяльність з ТОВ «Метекс»та ТОВ «Феррум плюс»витрати сторін відшкодовуються за рахунок коштів спільної діяльності. ДП „ІМТП” згідно з договором пред'являє спільній діяльності (ДСД «ДП ІМТП- ТОВ «Метекс»та ДСД «ДП ІМТП- ТОВ «Феррум-плюс») для відшкодування витрати, понесені портом в ході здійснення спільної діяльності, а саме: заробітна плата працівників порту зайнятих у спільній діяльності для виконання ВРР; нарахування на таку заробітну плату; амортизація  основних засобів порту, які беруть участь у спільній діяльності; послуги автобази порту та інших підрозділів. При цьому оформлюються наступні документи: а) акти передачі послуг порту з вантажно-розвантажувальних робіт (ВРР), виконаних спільною діяльністю для вантажовласників. На підставі цих актів порт пред'являє спільній діяльності до відшкодування витрати з надання послуг автобази, портового флоту та інші витрати. Такі послуги, що виконуються підрозділами порту для спільної діяльності, обкладаються ПДВ згідно з пп. 3.2.8. Закону України «Про податок на додану вартість»і на момент надання цих послуг порт відображає в податковому обліку доходи і податкове зобов'язання з ПДВ, а спільна діяльність відображає в податковому обліку витрати і податковий кредит.; б) акти передачі витрат по заробітній платі, соціальним нарахуванням і амортизації. На підставі цих актів порт пред'являє спільній діяльності до відшкодування витрати: по заробітній платі працівників, які зайняті на ВРР, яка виконується спільною діяльністю для сторонніх організацій (а не тих працівників, які зайняті для виконання послуг підрозділами порту для спільної діяльності). Згідно з умовами договорів про спільну діяльність чисельність працівників, зайнятих у спільній діяльності, встановлюється штатним розкладом, затвердженим портом  та узгодженим з іншою стороною спільної діяльності. Виконувана робота працівниками спільної діяльності оформляється нарядами, на підставі яких нараховується заробітна плата. Ці документи свідчать, що витрати по виплаті заробітної плати та соціальні нарахування на неї не є послугою наданою портом для спільної діяльності, а є прямими витратами спільної діяльності по заробітній платі і відрахуванням.; по амортизації основних засобів, які передані у спільну діяльність як внесок порту і використовуються в спільній діяльності.

          Таким чином, витрати по заробітній платні, соціальним нарахуванням і амортизації були понесені позивачем відповідно до умов договору в ході ВРР, виконуваних спільною діяльністю для сторонніх організацій, і ці витрати не відносяться до послуг, що виконуються портом для спільної діяльності, а є прямими витратами спільної діяльності по заробітній платі, соціальним нарахуванням на неї і по амортизації основних засобів, переданих портом у спільну діяльність.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав нарахування ПДВ на такі витрати, які не є товаром, або послугою в розумінні пп. 3.2.8. Закону України «Про податок на додану вартість»і не передаються на баланс платника податків, уповноваженого вести облік результатів СД, як вимагає даний пункт Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську № 0003022301/0 від 27.10.2005 р. та № 0003012301/0 від 27.10.2005 р., прийняті в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню нечинними повністю, а повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0003032301/0 від 27.10.2005р. неправомірне в частині визначення суми податкового зобов'язання, у розмірі 383 276,00 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 305 560,00 грн., у зв'язку з чим підлягає визнанню нечинним у зазначеній частині.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Державної податкової інспекції в м. Іллічівську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинними та частково нечинними податкових повідомлень-рішень –задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати нечинними  податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0003022301/0 від 27.10.2005 р. та № 0003012301/0 від 27.10.2005 р.

3.          Визнати нечинним частково повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0003032301/0 від 27.10.2005р. в частині визначення суми податкового зобов'язання, у розмірі 383 276,00 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 305 560,00 грн.

4.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672; р/р 26008301360029 у Водно-транспортному відділенні „ПІБ” м. Іллічівськ, МФО 328124) 10 /десять/ грн. 20 коп. судових витрат.  

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 31 липня 2006 р.

 Головуючий суддя                                                                   Петров В.С.

                        Суддя                                                                                       Демешин О.А.

                        Суддя                                                                                        Семенюк Г.В.