Постанова

від 09.11.2006 по справі 30-2/174-05-6903

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30-2/174-05-6903

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" листопада 2006 р. Справа № 30-2/174-05-6903

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів:                         Єрмілова Г.А.

              Лашина В.В.

при секретарі:               Ковальчук Р.Л.

За участю представників сторін:

від позивача (ПП „Факт”) –Яковлева А.Ю., довіреність  № 85 від 20.07.2006р.  

Від 3-ої особи (ТОВ СФ „Прикордонник”) -  Падура В.М., довіреність № 25/838 від 20.04.2004р.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час і місце його проведення повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ СФ „Прикордонник”

на рішення господарського суду Одеської області від  08.09.2006р.

у справі  № 30-2/174-06-6903

за позовом  ПП „Факт”

до   ТОВ СФ „Прикордонник”

3-тя особа - Кілійська районна державна адміністрація

про  зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою

та за зустрічним позовом ТОВ СФ „Прикордонник”

до  ПП „Факт”

      Кілійської районної державної адміністрації

про визнання недійсними розпорядження та договору, зобов'язання укласти договір

Встановила:

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2006р. (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Приватного підприємства „Факт” задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма „Прикордонник” усунути перешкоди у користуванні Приватним підприємством „Факт” земельною ділянкою площею 18,23 га під внутрішніми водоймами на території Лісківської сільської ради.

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма „Прикордонник” на користь Приватного підприємства „Факт” витрати по сплаті держмита у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги Приватного підприємства „Факт” підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки Приватне підприємство „Факт” є належним користувачем оспорюваної земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства, а  тому в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування.

Стосовно вимог ТОВ СФ „Прикордонник” суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову, оскільки з матеріалів справи не вбачається ані порушення прав ТОВ СФ „Прикордонник”, ані порушення норм законодавства при прийнятті Кілійською райдержадміністрацією розпорядження № 43 від 04.02.2004р., а також підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004р. у суду не має, оскільки ТОВ СФ „Прикордоник” не є стороною за договором оренди і права цього підприємства зазначеним договором не порушені.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ СФ „Прикордонник” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, у задоволені позову ПП „Факт” –відмовити, зустрічний позов ТОВ СФ „Прикордонник” до ПП „Факт” та Кілійської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області –задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та вважає, що господарський суд при розгляді справи неповно з'ясував обставини справи, що привило до прийняття неправильного рішення.

Також скаржник зазначає, що відносини між Кілійською районною адміністрацією та ПП „Факт” стосовно оренди земельної ділянки регулюються Господарським кодексом України, а саме: положенням ч. 2 ст. 290 ГК України,  та є спеціальною нормою, яка регулює форму договору оренди земельної ділянки, сторонами по якому є суб'єкти господарювання, а ст. 14 Закону України „Про оренду землі” - є загальною нормою, відносно форми договору оренди земельної ділянки.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що місцевим господарським суд не враховано, що оскільки однією з позовних вимог зустрічного позову було визнання недійсним розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, другою визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі цього розпорядження, то даний спір підлягає розгляду за правилами КАС України, згідно вимог ст.ст. 2, 17 КАС України.

ПП „Факт”  вважає рішення суду від 08.09.2006р. законним, обґрунтованим та підлягає залишенню без змін, а вимоги ТОВ СФ „Прикордонник” , викладені у апеляційній скарзі не мають законних підстав, являються необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову ТОВ СФ „Прикордонник” у задоволені зустрічних позовних вимог, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ СФ „Прикордонник” в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення, про причини неявки суд не повідомив і таким чином не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятого господарським судом рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, 04.02.2004р. Кілійською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 43 про надання Приватному підприємству “Факт” в довгострокову оренду терміном на 49 років земельної ділянки  площею 18,23 га під внутрішніми водоймами для рибогосподарських потреб із земель водного фонду на території Лісківської сільської ради.

На підставі вищезазначеного розпорядження, між Кілійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП “Факт” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 05.05.2004р., за яким орендодавець надає, а орендар приймає по акту приймання - передачі в оренду земельну ділянку загальною площею 18,23 га в т.ч. під внутрішнім водоймищем 18,23 га, згідно з доданим планом землекористування, що є невід'ємною частиною цього договору. Земельна ділянка знаходиться вздовж захисної смуги р. Дунай впродовж 34-36 км на території Лісківської сільської ради, Кілійського району і надається із земель водного фонду площею 18,23 га на умовах оренди терміном на сорок дев'ять років, для ведення рибогосподарської діяльності. (а.с. 16-19, 37-40, 59-62)

Сторонами за договором досягнуто всіх необхідних істотних умов, які передбачені для договору оренди земельної ділянки, згідно вимог чинного законодавства, здійснено державну реєстрацію, та одержані відповідні узгодження органів охорони навколишнього природного середовища та водного господарства, що підтверджується змістом договору та матеріалами справи.

Зазначений вище договір від 05.05.2004р. зареєстровано в книзі реєстрації договорів за № 262. Спірна земельна ділянка була передана орендареві за актом приймання-передачі від 05.05.2004. (а.с. 58)

Згідно ст. 2 Закону України „Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Отже, правовідносини між сторонами у першу чергу регулюються спеціальним земельним законодавством , зокрема, Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі”.  

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 151 ГК України передбачено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Ні підставі аналізу законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, судова колегія зазначає, що підстав для визнання недійсним оспорюваного договору не має.

У звязку з наведеним доводи скаржника, стосовно того, що договір земельної ділянки повинен бути укладений в письмовій формі, посвідчений нотаріально та зареєстрований в установленому законом порядку, на підставі ч. 2 ст. 290 ГК України, судовою колегією не приймається.

Статтею 125 Земельного Кодексу, визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123,124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України „Про оренду землі”.

Відповідно до зазначених норм юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, має звернутися з відповідним клопотанням до повноважного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, додавши до цього відповідні матеріали, передбачені ст. 151 Земельного Кодексу України. В свою чергу, повноважний орган державної влади розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки та користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Тобто, виходячи із зазначеного, право ініціювати одержання земельної ділянки у користування надано юридичній особі, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний державний орган.

У звязку з вищенаведеним, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки Кілійська райдержадміністрація та комісія з державного контролю за використанням та охороною земель державної власності розглядали заяви ТОВ СФ „Прикордонник” щодо надання в оренду земельної ділянки площею 50 га, рішенням зазначеної комісії від 18.06.2003р. було відмовлено ТОВ СФ „Прикордонник” у задоволенні даної заяви, про що свідчить витяг з протоколу № 7 від 18.06.2003р. засідання вищезазначеної комісії та лист голови комісії вих. номер 102 від 26.06.2003р. (а.с. 86, 87).

Доказів оскарження даної відмови ТОВ СФ „Прикордонник” до суду не надано.

Крім того, з наявних матеріалів справи не вбачається, доказів надання ТОВ СФ „Прикордонник” на адресу Кілійської районної державної адміністарції документів, передбачених п. 4 ст. 123 ЗК України, які необхідні при зверненні з заявою (клопотанням) про відведення земельної ділянки.

Підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -  позивача  у  справі.

У звязку з вищенаведеним, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 43 від 04.02.2004р. недійсним.

Визначення поняття „справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом (Інформаційний лист Верховного Суду України від 26.12.2005р. №3.2.-2005).

Частиною 3 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства встановлено заборону щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначену норму, якщо у позовній заяві в порядку статті 58 ГПК України об'єднано кілька позовних вимог, і спірні правовідносини в певній частині вимог підвідомчі господарським судам, а інші належать до компетенції адміністративних судів, то такий позов підвідомчий господарському суду (Інформаційний лист Верховного Суду України від 13.10.2006р. № 3.8-2006).

Отже, судова колегія не приймає доводи скаржника стосовно розгляду справи в адміністративному порядку.

Таким чином, судова колегія, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду Одеської  області  від  08.09.2006р.  у справі № 30-2/174-06-6903 відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

     Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:          

Рішення господарського суду Одеської  області  від  08.09.2006р.  у справі № 30-2/174-06-6903 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ СФ „Прикордонник” без задоволення.

Головуючий суддя                                                            О.Л. Воронюк

Суддя                                                                                Г.А. Єрмілов

          Суддя                                                                                В.В. Лашин