Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а-2107/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року 2а-2107/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

представника позивача -Борисенка А.М.,

представника відповідача -Воловенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо-торгівельної фірми «ЛЕО» доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО»звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000042340/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання договору купівлі-продажу між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уот - Трейд" (далі -ТОВ «Уот - Трейд») мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, іншими документами первинного бухгалтерського обліку тощо.

Крім цього, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Уот - Трейд»був зареєстрований як юридична особа та платником податку на додану вартість, його державну реєстрацію не було скасовано, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження вчинення посадовими особами ТОВ «Уот - Трейд»порушення законодавства під час укладення і виконання правочинів з позивачем; відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру визначеного податкового кредиту.

А відтак, позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ВТФ «Лео»з ТОВ «Уот - Трейд»,ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про завищення податкового кредиту є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на основі наведених тверджень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Разом з цим, жодних письмових заперечень на позов не надав, вимоги ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення до судового розгляду не виконав. Двічі поспіль у судові засідання не з'являвся. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, яка призначена на 11.09.2012.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами і доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Виробничо-торгівельна фірма «ЛЕО», ідентифікаційний код 23236142, зареєстрована Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 17.07.1995. Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку з 20.07.1995 за № 14-82. Позивач є платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 100151219 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого 23.11.2008 Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Виробничо-торгівельної фірмі «ЛЕО»є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт.

У період з 15.12.2011 по 21.12.2011 на підставі наказу від 14.12.2011 № 2108-П, виданого Васильківською ОДПІ, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Леоновою Ю.О. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Виробничо-торгівельної фірми «ЛЕО»(код ЄДРПОУ 23236142) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ «Уот-Трейд»(код ЄДРПОУ 36820859)за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2011 № 5014/23-112/23236142 (надалі -Акт перевірки), який містить висновки про те, що угода № 06/01 від 05.01.2011 купівлі - продажу нафтопродуктів, укладена між позивачем та ТОВ «Уот-Трейд», має ознаки нікчемності відповідно до частин 1 та 5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України; встановлено порушення позивачем вимог підпункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; підпункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV; пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 195639,00 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що оскільки позивачем до перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Уот-Трейд»не надано документів, передбачених пунктом 5.4 «Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом»Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 та Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000№ 644, а саме доказів перевірки наявності та цілісності пломб, технічного стану автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів за формою № 1-ТТН, відповідність найменування, марки, виду нафтопродукту, зазначених у ТТН та паспорті якості на відвантажений товар, накладних разом з дорожньою відомістю та інший комплект перевізних документів, перевіряючі дійшли висновку, що договір постачання нафтопродуктів від 05.01.2011 за № 06/01, укладений між ВТФ «Лео»та ТОВ «Уот - Трейд»є нікчемними. Оскільки позивач та ТОВ «Уот-Трейд»здійснювали діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ними відповідач вважає фіктивними, а правочин таким, що суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.

На підставі Акта перевірки Васильківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000042340/0, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195640,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 195639,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у Київській області (скарга вих. № 13 від 27.01.2012) та у подальшому до Державної податкової служби України (скарга вих. № 30 від 04.04.2012).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 12.01.2012 №0000042340/0 без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару.

Під час судового розгляду встановлено, що між Виробничо-торгівельною фірмою «ЛЕО»(покупець), в особі директора Псарьова В.В. та ТОВ «Уот-Трейд»(продавець) в особі ОСОБА_5 була укладена угода № 06/01 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2011. Згідно з умовами вказаної угоди продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю товар - нафтопродукти, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цієї угоди (пункт 1.1). Продаж окремих партій товару здійснюється на підставі цієї угоди та рахунків-фактур, що регулюють продаж окремих партій товару, які укладаються в межах цієї угоди іє її невід'ємними частинами (пункт 1.2). Відвантаження та передача товару продавцем покупцеві здійснюється при наданні покупцем або його довіреною особою, яка уповноважена на одержання товару, довіреності. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною (пункт 3.2). Датою передачі товару є дата, указана в видатковій накладній(пункт 3.3). Приймання-передача по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України,Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (пункт 3.4).

Тобто твердження відповідача про те, що умови договору не містять порядку приймання -передачі нафтопродуктів, у зв'язку з чим підлягають застосуванню положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, яка затверджена постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки приймання-передача по кількості та якості придбаних позивачем у ТОВ «Уот-Трейд»нафтопродуктів здійснювалась відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України,Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політикивід 20.05.2008 № 281/171/578/155, суд дійшов висновку, що вимога відповідача про необхідність надання позивачем до перевірки документів оформлених відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, яка затверджена постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965, є безпідставною та необґрунтованою.

Крім цього, у ході проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ «Уот-Трейд»відповідачем вимагались документи, оформлення і наявність яких передбачено Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, які регулюють порядок оформлення перевізних документів при транспортуванні товару залізничним транспортом.

З огляду на ту обставину, що поставка нафтопродуктів здійснювалась автомобільним транспортом, вимога відповідача про надання документів щодо підтвердження транспортування та інших супроводжуючих документів відповідно до правил,затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, є такою, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про нарахування податкових зобов'язань позивачеві ґрунтується на хибному висновку про нікчемність правочину, як безтоварного, оскільки підставою для такого висновку стало ненадання позивачем до перевірки документів, ведення яких, на дату виникнення спірних правовідносин, не було передбачено приписами чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та щодо товарності господарської операції, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочину, позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Уот-Трейд»недійсним.

Разом з цим, факт поставки позивачеві товару від ТОВ «Уот-Трейд», оплати його вартості та зберігання підтверджується документально, а саме:

- видатковими накладними ТОВ «Уот-Трейд»від 06.04.2011 № 2/06/04 на суму 305617,50 грн., в тому числі ПДВ 50936,25 грн.; від 08.04.2011 № 1/09/04 на суму 288866,40 грн., в тому числі ПДВ 48144,40 грн.; від 12.04.2011 № 3/12/04 на суму 73700,58 грн., в тому числі ПДВ 12283,43 грн.; від 19.04.2011 № 5/19/04 на суму 309495,14 грн., в тому числі ПДВ 51582,52 грн.; від 21.04.2011 № 4/21/04 на суму 196156,80 грн., в тому числі ПДВ 32692,80 грн. ;

- рахунками-фактурами: від 06.04.2011 № 04014 на суму 305617,50 грн., в тому числі ПДВ 50936,25 грн.; від 08.04.2011 № 04023 на суму 288866,40 грн., в тому числі ПДВ 48144,40 грн.; від 12.04.2011 № 04028 на суму 73700,58 грн., в тому числі ПДВ 12283,43 грн.; від 19.04.2011 № 04049 на суму 309495,14 грн., в тому числі ПДВ 51582,52 грн.; від 21.04.2011 № 04054 на суму 196156,80 грн., в тому числі ПДВ 32692,80 грн. ;

- товарно-транспортними накладними від 06.04.2011 № 020604 ; від 09.04.2011 № 010904; від 12.04.2011 № 031204; від 19.04.2011 № 051904; від 21.04.2011 № 042104;

- наявністю транспортних засобів, державні реєстраційні номери яких співпадають із відомостями, які зазначені у товарно-транспортних накладних;

- виписками АТ «Райффайзен Банк Аваль»по рахунку № 26005118304 за період з 01.03.2011 по 29.04.2011;

- договором № 4 від 29.12.2010 оренди обладнання (нафтосховища), предметом якого є оренда обладнання (нафтосховища) з прилеглими комунікаціями для промислового використання, яке розташоване за адресою: Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 10;

- актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 06.04.2011 № 4, від 09.04.2011 № 6, від 12.04.2011 № 11, від 19.04.2011 № 14, від 21.04.2011 № 16;

- свідоцтвами про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 22.08.2012 № 3934 та № 3936, від 13.10.2012 № 3959, як того вимагають положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України,Міністерства економіки України,Міністерства транспорту та зв'язку України,Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155;

- градуіровочними таблицями для горизонтальних резервуарів (а.с. 148-152).

Тобто, господарські операції за спірним правочином належним чином підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості продукції, придбаної у ТОВ «Уот-Трейд», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними від 06.04.2011 порядковий номер 11, від 09.04.2011 порядковий номер 21, від 12.04.2011 порядковий номер 25, від 19.04.2011 порядковий номер 42, від 21.04.2011 порядковий номер 46.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений позивачем з ТОВ «Уот-Трейд»правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки правочину нікчемним, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди нікчемною і настання відповідних юридичних наслідків.

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів. Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Уот-Трейд»нафтопродуктів з урахуванням його виду економічної діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «»Уот-Трейд», мали реальний характер (товар був отриманий і оплачений), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що у період з 15.08.2011 по 17.08.2011 відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірки позивача з питань правильності обчислення податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено довідку від 17.08.2011 № 3137/23-1/23236142. Як вбачається із змісту даної довідки, у ході проведення саме виїзної перевірки, посадовими особами відповідача перевірялись усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Уот-трейд»саме за квітень 2011 року та ними не було встановлено жодних порушень податкового чи іншого законодавства.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження операцій між позивачем та ТОВ «Уот-Трейд», оскільки матеріали справи містять доказ передачі таких документів - лист ВКФ «ЛЕО»із зазначенням переліку документів що до нього додаються, який отриманий відповідачем (а.с.11).

Як вже зазначалось судом, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

У 2011 році порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Уот-трейд»документально підтверджується.

Твердження податкового органу про відсутність факту транспортування товару у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України,що призвело до заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був зроблений виключно у в'язку з ненаданням до перевірки документів, ведення та зберігання яких непередбачено приписами чинного законодавства; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.01.2012 № 0000042340/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 14.09.2012