Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а/2370/72/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року Справа № 2а/2370/72/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Бєлової Н.М. -за довіреністю,

представника відповідача: Савенко Ю.Н. -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комплекс»до державної податкової інспекції в місті Черкаси Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комплекс»звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в місті Черкаси №00002972301/0 від 01.09.2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торговий дім «Комплекс»по податку на додану вартість на загальну суму 77975 грн., в тому числі 51983 грн. основного платежу та 25992 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримала у повному обсязі, в обґрунтування вимог зазначила, що податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків законодавства про оподаткування, виходячи з обставин, які є припущеннями, і не відповідають дійсності відносно нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. В ході проведення перевірки ревізорам-інспекторам у повному обсязі надані первинні документи, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та іншими нормативно-правовими актами, що стало підставою, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», декларування податкового кредиту з ПДВ. Відтак, висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів є необґрунтованими, а оскаржуване податкове рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просила відмовити в його задоволенні повністю, оскільки порушення дійсно мали місце і договірні взаємовідносини позивача та його контрагента ПП «Інтерагро-Форум»спрямовані на ухилення від сплати податку до бюджету, що суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок і, як наслідок, тягне за собою нікчемність таких правочинів згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України і ст. 228 Цивільного кодексу України. В ході проведеної перевірки контрагента ТОВ «Торговий дім «Комплекс»виявлено, що ПП «Інтерагро-Форум»відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися. За таких умов наявність у позивача податкових накладних не дає останньому право на бюджетне відшкодування ПДВ в межах заявлених сум. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно на підставі виявлених перевіркою порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комплекс»як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 33018088, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.08.2004 року, перебуває на обліку у державній податковій інспекції в місті Черкаси Черкаської області, зокрема як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва № 32150866, виданого 29.11.2004 року.

Державною податковою інспекцією в місті Черкаси Черкаської області згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Торговий дім «Комплекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами правовідносин з ПП «Інтерагро-Форум»за період з 01.02.2009 по 31.03.2010 роки, по факту перевірки складено акт від 20.08.2010 року №1865/23-2/33456859.

За висновками вище вказаного акту ТОВ «Торговий дім «Комплекс»допустило порушення пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 51983 грн., в т.ч.: на суму 267 грн. за квітень 2009 року, на суму 23770 грн. за травень 2009 року, на суму 7083 грн. за червень 2009 року, на суму 6200 грн. за серпень 2009 року, на суму 2067 грн. за вересень 2009 року, на суму 3013 грн. за жовтень 2009 року, на суму 9133 грн. за грудень 2009 року та на суму 450 грн. за березень 2010 року.

01 вересня 2010 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №00002972301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Торговий дім «Комплекс»по податку на додану вартість на загальну суму 77975 грн., в тому числі 51 983 грн. основного платежу та 25 992 грн. штрафних санкцій.

По факту ведення позивачем господарської діяльності судом встановлено, що між ним та ПП «Інтерагро-Форум» укладений договір щодо поставки обладнання, робіт і матеріалів від 21.01.2009 року № П-2101/09.

Згідно актів здачі -прийняття робіт (надання послуг) постачальник виконав для замовника вказані вище роботи, а той, у свою чергу, оплатив їхню вартість, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, на підтвердження виконання укладеного договору позивачем надані податкові та видаткові накладні.

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичної сили, що випливає з аналізу положення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, згідно договору ПП «Інтерагро-Форум»як постачальник зобов'язалося поставити і передати у власність замовнику обладнання та матеріали, виконати монтажні роботи згідно наведеного в додатках переліку, а ТОВ «ТД «Комплекс»як замовник зобов'язалося прийняти обладнання та роботу і здійснити оплату на умовах цього договору.

Відповідно до ч. 4 вказаного договору ПП «Інтерагро-Форум»зобов'язаний здійснити поставку та виконання робіт з монтажу обладнання у визначені строки.

Суд наголошує на важливості відображення у документах, таких як, довіреності на отримання товарів, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори на перевезення матеріалу, договори оренди транспортного засобу та ін. фактичне пересування товарів (матеріалів) до їх замовника -ТОВ «ТД «Комплекс»-для можливості відслідкувати послідовність вчинюваних суб'єктами господарювання дій під час виконання договірних зобов'язань для підтвердження реальності здійснення заявленої операції.

Однак позивачем не надано будь-якого документального підтвердження того, що ПП «Інтерагро-Форум»дійсно доставило чи передало ТОВ «Торговий дім «Комплекс»придбані на виконання укладеного договору товарно-матеріальні цінності, так само як і не задокументовано транспортування витратних матеріалів для монтажу поставленого обладнання.

З наданих позивачем первинних документів вбачається надання послуг та переміщення товарно-матеріальних цінностей від позивача, до замовників послуг -третім особам, тобто надані документи засвідчують переміщення матеріальних цінносте, які вже знаходились у володінні та вільному розпорядженні позивача, однак ніяким чином не вказують на те, як такі товарно-матеріальні цінності потрапили до позивача від ПП «Інтерагро-Форум». В матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження того, що ПП «Інтерагро-Форум»передало позивачу придбане за договором від 21.01.2009 року № П-2101/09 обладнання, як передбачено укладеним договором.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивачем не надані документи на підтвердження своїх доводів, у послідовному ланцюгу передачі товарно-матеріальних цінностей наявні прогалини, що унеможливлює підтвердження факту їх передачі за належністю та ставить під сумнів вчинення господарської операції в цілому, що вказує на укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

У свою чергу, 30.06.2010 року ДПІ у м. Черкаси проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Інтерагро-Форум»з питань повноти і правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року. Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1477/23-2/35579534 від 30.06.2010 року, де зазначено про неможливість вказаного підприємства фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) між ПП «Інтерагро-Форум»та контрагентами-покупцями, серед яких і ТОВ «ТД «Комплекс».

Отже, з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів отримання позивачем визначених договором та додатками до нього товарно-матеріальних цінностей саме у ПП «Інтерагро-Форум», оскільки доставка обладнання від вказаного контрагента не зафіксована жодними належними документами, як і їх подальше отримання самим позивачем, тому суд вважає фактичне вчинення господарської операції по доставці обладнання та виконанню послуг сумнівним і нічим не підтвердженим.

У разі відсутності належно підтвердженого факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду у вигляді незаконного формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Такий висновок підтверджується також тою обставиною, що Соснівським районним судом м. Черкаси винесено вирок стосовно керівника та головного бухгалтера ПП «Інтерагро-Форум»ОСОБА_3, в якому встановлено, що вказана особа заподіяла великої матеріальної шкоди державі шляхом використання підприємства для покриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання.

Так, ОСОБА_3 укладалися нікчемні цивільно-правові відносини щодо безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, а також готувалась первинна фінансово-господарська та бухгалтерська документація щодо проведення безтоварних операцій, реєстраційна документація щодо новостворених та придбаних фіктивних підприємств, а також податкова звітність з унесенням до всіх вищеперерахованих документів завідомо неправдивих відомостей щодо господарської діяльності юридичних осіб і підписів від імені номінальних директорів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, при цьому в силу ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладених обставин справи суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум»правочин не направлений на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

У пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції -договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленого позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 вересня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко