Постанова

від 13.07.2012 по справі 2а-5050/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2012 року 13:22 № 2а-5050/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пастушенко С.С.,

за участю сторін:

представники позивача - Смирніцкого Ю.В., Кабаєва О.В,

представник відповідача - Старощук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 21.10.2011р. № 0002752360 Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою від повільністю «СКС»(далі -ТОВ «СКС», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002752360 від 21.10.2011, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 212 685,0 (двісті дванадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «СКС»та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, оформлені належним чином та мають усі необхідні реквізити, визнані як обов'язкові для первинних документів бухгалтерського обліку.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю та зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

На підставі направлень № 2788/23-60п, № 2787/23-60п, № 2786/23-60п, №2785/23-60п від 11.08.2011 податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СКС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, про що складено акт № 291/23-60/32210427 від 30.09.2011, яким встановлено, зокрема, порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 170 148,0 (сто сімдесят тисяч сто сорок вісім) грн..

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем до складу валових витрат віднесено послуги по зберіганню, використання яких в господарській діяльності не доведено, а акти виконаних робіт не містять інформації про місце складання, посилання на обсяг товарів, які перебували на відповідальному зберіганні, термін їх зберігання, місце зберігання товару, обсяг заходів, спрямованих на їх зберігання ні в розрізі асортиментного ряду, ні загалом по кількості товарів, які перебували на відповідальному зберіганні, обсяг заходів спрямованих на ведення обліку наявних на зберіганні товарів тощо, а тому зазначені витрати неправомірно включено до складу валових.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002752360 від 21.10.2011, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 212 685,0 (двісті дванадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн., з яких 170 148,0 (сто сімдесят тисяч сто сорок вісім) грн. -основний платіж, 42 537,0 (сорок дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. -штрафні санкції.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (поклажодавець) та ФОП ОСОБА_4 (зберігач), ОСОБА_5 (зберігач) укладено господарсько-правові договори про надання послуг, відповідно до яких позивачем передано зберігачам на відповідальне зберігання товари, визначені зазначеними договорами; додатковими угодами визначено місце зберігання товарів, а саме складське приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачається, що нежиле приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 належить зберігачам на праві оренди, що посвідчується відповідними договорами.

Судом також встановлено, що відповідно до договорів зберігання, укладених між позивачем та ФОП, прийняття товару на зберігання здійснювалося поштучно та оформлювалося видатковою накладною поклажодавця, яка підписувалася посадовою особою зберігача, що приймала товар із зазначенням її посади, прізвища та скріплювалася печаткою зберігача (п. 2.2.1 договорів). Повернення товару поклажодавцю здійснювалося поштучно, згідно прибуткових накладних поклажодавця представнику покалажодавця, завірених мастичною печаткою (без довіреності одержувача). Прийняття товару представником поклажодавця оформлювалося підписанням останнім екземпляра накладної зберігача. Також зазначеними договорами передбачено, що ТОВ «СКС»зобов'язаний виконувати вантажні операції власними силами.

Товари, які отримувалися позивачем та зберігалися в приміщеннях за адресою АДРЕСА_1, на зберігання у інші складські приміщення не передавались, а видавалися та відвантажувалися при продажу покупцям також з цього складу, що підтверджується товарно-транспортними накладними, накладними на зберігання товару та зі зберігання товару.

Облік товару, що передавався на склад і зі складу, а також товару, що перебував на складах, здійснювався в електронному виді -на машинних носіях, в порядку ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон України №996-ХІV).

Таким чином, інвентаризація товару на складах проводилася раз на тиждень, про що складались накладні на паперових носіях, які підписувалися сторонами, у яких зазначено найменування та реквізити осіб, які їх підписали (від зберігача та поклажодавця), назва документа, номер і дата складання накладної підстава складання -договір, порядковий номер товару, що передавався, артикул, назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна без ПДВ та загальна сума вартості товарів одного артикулу без ПДВ, загальна кількість найменувань товарів та загальну суму їх вартості.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що до перевірки було надано накладні на передачу та повернення товару з датою тиждень (передача на початку поточного тижня, а повернення -в кінці). До перевірки не надано документів, які свідчили б про наявність товарів на відповідальному зберіганні станом на певну дату, засвідчували б стан та комплектність товарів на зберіганні. В ході перевірки не встановлено фактів звернення ТОВ «СКС»до ФОП з метою надання доступу до переданих на зберігання товарів та перерахування їх повністю або частково по моделям та артикулам.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, що під час перевірки представники податкового органу ознайомилися з електронними обліком операцій по зберіганню товарів на складах ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 та щотижневими накладними. Бухгалтером товариства роздруковано на паперовому носії декілька накладних на зберігання та зі зберігання товару, а також було запропоновано інспектору ДПІ П'ятаку В.В. взяти їх на опрацювання, а у разі необхідності роздрукувати накладні на будь-яку дату зберігання товарів, на що інспектор відповів відмовою.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутні підписи директора ТОВ «СКС»та головного бухгалтера позивача, а також відсутня відмітка податкового органу, яка б засвідчувала факт відмови вказаних осіб від підписання акту перевірки.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 , відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії документів первинної фінансової звітності та встановлено, що в них наявні усі необхідні реквізити, визначені положеннями ст. 9 Закону України №996-ХІV, таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки обставини неналежного оформлення та відсутності зазначених документів не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно п.п. 5.1.та 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що укладені договори між ТОВ «СКС»та ФОП спрямовані на реалізацію господарської мети діяльності позивача, а тому у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що воно підлягають скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011р. № 0002752360 про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 170 148,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 42 537,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 126,85 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»(код ЄДРПОУ 32210427) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2012р.

Суддя В.П. Шулежко