Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а-8182/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 липня 2012 року 15 год. 45 хв. № 2а-8182/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДКТ ЛТД" про стягнення з відповідача коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 червня 2012 року надійшов позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (також далі за текстом - позивач) до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДКТ ЛТД" (також далі за текстом - відповідач, СП ТОВ "ДКТ ЛТД") про стягнення з відповідача адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2011 рік, та пені у загальному розмірі 17629,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (також далі за текстом - Закон) , а саме у 2011 році не працевлаштував жодного інваліда, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських (штрафних) санкцій у розмірі 17448,28 грн. та пені у розмірі 181,48 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч.ч. 2, 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) , скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ :

СП ТОВ "ДКТ ЛТД" 27 лютого 2012 року подало позивачу Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік по формі 10-ПІ, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 (також далі за текстом - звіт) , із якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача у 2011 році складала 29 осіб. При цьому зазначено, що у 2011 році у відповідача відсутні штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених згідно з вимогами ст. 19 Закону, - 1 особа.

Із даних звіту позивач прийшов до висновку, що у 2011 році відповідач не працевлаштував жодного інваліда, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону.

Так, відповідно до ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч. 1 цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що у 2011 році відповідач повинен був влаштувати до себе на роботу 1 інваліда, однак цього не зробив, у зв'язку з чим позивачем до нього застосовано адміністративно-господарські (штрафні) санкції у розмірі 17448,28 грн. (розрахунок заборгованості додано до позову). Оскільки застосовані санкції відповідачем у встановлений законом строк не сплачено, позивачем на повний розмір заборгованості (недоїмку) за весь її строк нараховано пеню у розмірі 181,48 грн.

Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що у 2011 році відповідач не подавав до відповідного районного центру зайнятості за місцем своєї юридичної реєстрації звітів за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Так, згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року (також далі за текстом - Порядок) , визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Відповідно до п. 2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, підприємство повинно створити робочі місця та повідомити службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі місця. Служба зайнятості, у свою чергу, направляє на створені підприємством робочі місця зареєстрованих у службі інвалідів з урахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК і професійних навичок.

Таким чином, враховуючи, що у 2011 році відповідачем не виконано нормативу працевлаштування інвалідів, суд вважає правомірним застосування до нього позивачем адміністративно-господарських (штрафних) санкцій у розмірі 17448,28 грн. та нарахування пені у розмірі 181,48 грн.

На момент пред'явлення позову до суду застосування адміністративно-господарських (штрафних) санкцій та нарахування пені відповідачем не оскаржено та не сплачено.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Відповідач будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є, до суду не надав.

На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДКТ ЛТД" про стягнення з відповідача коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, та відсутністю судових витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДКТ ЛТД" про стягнення з відповідача коштів.

2. Стягнути із спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ДКТ ЛТД" (ідентифікаційний код 24933096; місцезнаходження: проспект Оболонський, 18-В, офіс 31, місто Київ, 04205) на корить держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31219230700001 в ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019, код 37993783) адміністративно-господарські (штрафні) санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2011 рік, у розмірі 17448,28 грн. (Сімнадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень двадцять вісім копійок) та пеню у розмірі 181,48 грн. (Сто вісімдесят одна гривня сорок вісім копійок).

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

4. Копії постанови направити сторонам.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин