Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а-6308/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2012 року 14:50 № 2а-6308/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пастушенко С.С.,

за участю сторін:

представника позивача -Кукуєту Л.І.,

представника відповідача - Коновал Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом асоціації «Об'єднана юридична група»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) в судовому засіданні 11 червня 2012 року о 14 год. 51 хв . проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась асоціація «Об'єднана юридична група» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652280 від 12.04.2012 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 492 551, 00 грн. (з них основне зобов'язання - 407 706, 00 грн., штрафні санкції - 84 845,00 грн.) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642280 від 12.04.2012 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 339 375, 00 грн. (з них основне зобов'язання - 271 500, 00 грн., штрафні санкції - 67 875, 00 грн.).

Свої позовні вимоги асоціація «Об'єднана юридична група»обґрунтовує тим, що у акті перевірки, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення вказано, що ТОВ «Лоу Консалт»створило видимість фінансово-господарських відносин із асоціацією «Об'єднана юридична група», вказано про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що призвело до безпідставного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Асоціація «Об'єднана юридична група»не погоджується з твердженнями податкового органу про нереальний характер операцій та з його висновками про завищення валових витрат та порушення вимог законодавства при декларуванні ПДВ, що призвело до заниження податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, викладеними у акті перевірки, вважає такі висновки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ в Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку асоціаціі «Об'єднана юридична група»(код за ЄДРПОУ 34190104) щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) за період з 01.06.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено Акт перевірки від 23.03.2012р. №364/23-12/34190104 (далі -Акт перевірки).

В ході перевірки працівниками податкового органу встановлено, що наступне.

Фінансово-господарські взаємовідносини між асоціацією «Об'єднана юридична група», та ТОВ «Лоу Консалт»здійснювались на підставі договорів про надання юридичних послуг.

В проваджені слідчого відділення податкової міліції Бориспільської ОДПІ в Київській області перебуває кримінальна справа №05-8685 порушена за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, тобто створення ТОВ «Росаріо»(код ЄДРПОУ 37323055) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

В ході дослідчої перевірки встановлено, що 12.11.2010 року в м. Бориспіль Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_3, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам статей 1,3,6,8 Закону України від 07.02.1991 року №698-ХП «Про підприємництво в Україні», з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ «Росаріо», яким здійснювалась діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту іншим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Відповідно до отриманих СВ ПМ Бориспільської ОДШ узагальнених матеріалів №0182/2011/ДСК Державної служби фінансового моніторингу України ТОВ «Росаріо»та ТОВ «Євросонік»(код ЄДРПОУ 37240875) здійснюється перерахування отриманих коштів від групи компаній в адресу гр. ОСОБА_4, який в свою чергу є громадянином Російської Федерації, не є засновником, директором, бухгалтером інших підприємств, не є суб'єктом підприємницької діяльності, інформація про отримані доходи відсутня. Зазначені операції пов'язані із «конвертацією»безготівкових коштів у готівку.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає, що ряд «вигодотранспортуючих»підприємств зареєстрованих на території м. Києва та Київської області створили видимість проведення фінансово-господарських взаємовідносин з рядом «фіктивних»та підконтрольних підприємств, зокрема з ТОВ «Євросонік», задіяних у схемі штучного формування податкового кредиту по ланцюгу постачання від ТОВ «Євросонік»до реально діючих підприємств, з метою мінімізації сплати останніми податків в бюджет.

Також встановлено, що ТОВ «Євросонік», яке задіяне у схемі штучного формування податкового кредиту, створило видимість проведення фінансово-господарських взаємовідносин з одним із «вигодотранспортуючих»підприємств ТОВ «Лоу Консалт».

Бориспільською ОДПІ складено Акт від 20.05.2011р. №413/7/23-1/36429084 з питань дотримання вимог податкового законодавства, за висновками яких правочини здійснені від імені ТОВ «Лоу Консалт» мають ознаки нікчемності. Зазначене товариство не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси.

Засновником та директором ТОВ «Лоу Консалт»є громадянка Російської Федерації Іванова Наталія Олександрівна.

Також встановлено, що ТОВ «Лоу Консалт»в свою чергу створило видимість фінансово-господарських відносин із асоціацією «Об'єднана юридична група»(код за ЄДРПОУ 34190104), що призвело до незаконного збільшення у останнього валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Лоу Консалт»з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідач на підставі даних матеріалів перевірки дійшов висновку, про відсутність у ТОВ «Лоу Консалт»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Лоу Консалт»(код за ЄДРПОУ 36429084) створення правових наслідків.

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом встановлено порушення асоціацією «Об'єднана юридична група»по взаємовідносинах з ТОВ «Лоу Консалт»: 1) пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 271 500, 00 грн. за період липень-грудень 2010 p.; 2) п.п. 5.3.9, п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 407 706, 00 грн. за період з III кварталу 2010 р. по І квартал 2011 р.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення № 0000652280 від 12.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 492 551, 00 грн. (з них основне зобов'язання - 407 706, 00 грн., штрафні санкції - 84 845, 00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000642280 від 12.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 339 375, 00 грн. (з них основне зобов'язання - 271 500, 00 грн., штрафні санкції - 67 875, 00 грн.).

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Між асоціацією «Об'єднана юридична група»(«Замовник») та ТОВ «Лоу Консалт»(«Виконавець») укладено договір про надання юридичних послуг № 05/01-10 від 05.01.2010 p., (далі - Договір), у відповідності до п.1.1 якого «Виконавець»зобов'язується в інтересах «Замовника»надавати юридичні послуги, в порядку та на умовах визначених цим Договором.

У відповідності до п.3.1 Договору, за послуги надані «Виконавцем», «Замовник»сплачує вартість даних послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «Виконавця»на підставі акту виконаних робіт.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що після виконання робіт, «Виконавець»направляє «Замовникові»акт виконаних робіт.

Таким чином, сторони у встановленому законодавством порядку шляхом підписання Договору дійшли згоди про надання юридичних послуг, зазначили види послуг та порядок передачі і приймання виконаних робіт (послуг). При цьому, слід звернути особливу увагу на той факт, що Договором чітко зафіксовано, що передача і приймання виконаних робіт (послуг) підтверджується єдиним документом - актом виконаних робіт. Сторонами не передбачено складення будь-яких інших документів на підтвердження надання послуг (виконання робіт).

На виконання умов вказаного договору сторонами у встановленому законодавством та Договором порядку було складено відповідні акти, що підтверджують надання послуг та той факт, що операції були реальними, а саме: акт № 1 від 28.07.2010 p.; акт № 020801 від 02.08.2010 p.; акт № 3 від 31.08.2010 р. з додатками до акту № 1, № 2, № 3; акт № 2 від 07.03.2011 р. з додатками до акту № 1, № 2, № 3; акт №4 від 04.10.2011р.; акт №5 від 15.10.2010 р.; акт №6 від 25.10.2010 p.; акт № 7 від 29.10.2010 р. з додатками до акту № 1, № 2, № 3; акт № 8 від 04.11.2010 p.; акт № 9 від 22.12.2010 р. з додатками до акту № 1, № 2, № 3, № 4; акт № 010302 від 01.03.2011 р. з додатками № 1, № 2, № 3; акт № 250302 від 25.03.2011 р. з додатками до акту № 1, № 2, № 3.

Вказані акти складені у точній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, а тому вищезазначені документи є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, у кожному з актів міститься детальна інформація про вид, обсяг, вартість виконаних робіт та наданих послуг. В залежності від специфіки тої чи іншої юридичної послуги, в актах відображено відомості про фактичні затрати робочого часу на надання послуги. Також надано додатки до актів у вигляді письмових юридичних консультацій, які частково використовувались у власній господарській діяльності, а частково використано для надання послуг своїм контрагентам, що додатково підтверджує реальність здійснення операцій.

Слід зазначити, що відомості в наведених актах відповідають дійсності, при цьому податковим органам не надано жодного доказу, що підтверджував би протилежне.

Згідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, питання щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, асоціацією «Об'єднана юридична група»в повному обсязі оплачено надані послуги, що податковим органом не заперечується, про що свідчать засвідчені банком копії платіжних доручень, а саме: платіжне доручення № 454 від 28.07.2010 p.; платіжне доручення № 455 від 30.07.2010 p.; платіжне доручення № 464 від 17.08.2010 p.;платіжне доручення № 463 від 17.08.2010 p.; платіжне доручення № 468 від 01.09.2010 p.; платіжне доручення № 484 від 13.10.2010 p.; платіжне доручення № 486 від 25.10.2010 p.; платіжне доручення № 487 від 01.11.2010 p.; платіжне доручення № 495 від 02.11.2010 p.; платіжне доручення № 496 від 02.11.2010 p.; платіжне доручення № 497 від 05.11.2010 p.; платіжне доручення № 498 від 05.11.2010 p.; платіжне доручення № 517 від 24.12.2010 p.; платіжне доручення № 518 від 24.12.2010 p.; платіжне доручення № 519 від 27.12.2010 p.; платіжне доручення № 546 від 28.03.2011р.; платіжне доручення № 547 від 28.03.2011 p.; платіжне доручення № 566 від 17.05.2011р.; платіжне доручення № 548 від 28.03.2011 p.

В процесі здійснення господарської діяльності на виконання вимог договору про надання юридичних послуг № 05/01-10 від 05.01.2010 p. ТОВ «Лоу Консалт»з дотриманням всіх вимог законодавства було виписано податкові накладні, що також не заперечується податковим органом, а саме: податкова накладна № 280702 від 28.07.2010 р.; податкова накладна № 020801 від 02.08.2010 р.; податкова накладна № 310804 від 31.08.2010 р.; податкова накладна № 041001 від 04.10.2010 р.; податкова накладна № 151001 від 15.10.2010 р.; податкова накладна № 251001 від 25.10.2010 р.; податкова накладна № 291038 від 29.10.2010 р.; податкова накладна № 041101 від 04.11.2010 р.; податкова накладна № 221201 від 22.12.2010 p.

Суд звертає увагу на ту обставину, що вказані податкові накладні оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством та не мають жодних порушень порядку їх заповнення.

При цьому, на момент видання податкових накладних ТОВ «Лоу Консалт»було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Слід звернути особливу увагу на той факт, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування та/або порушення кримінальних справ не є підставами для визнання юридично значимих дій недійсними, не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких юридичних осіб до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У відповідності до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється».

Асоціацією «Об'єднана юридична група»здійснюється ведення господарської діяльності, в тому числі надання юридичних послуг, що не заперечується податковим органом в акті. Тому, отримані від ТОВ «Лоу Консалт»юридичні послуги Асоціацією «Об'єднана юридична група»частково використано при здійсненні власної господарській діяльності, частково використано для надання послуг своїм контрагентом.

Таким чином, юридичні послуги, надані ТОВ «Лоу Консалт»асоціації «Об'єднана юридична група», стосуються ведення господарської діяльності та відносяться до складу валових витрат (витрат) того періоду, у якому здійснено надання послуг відповідно до договору про надання юридичних послуг № 05/01-10 від 05.01.2010 р.

З огляду на викладене, асоціацією «Об'єднана юридична група»не порушено вимог законодавства при декларуванні податку на прибуток, а висновки податкового органу про те, що операції не носять реальний характер є безпідставними. Твердження податкового органу про те, що акти виконаних робіт (послуг) не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Що стосується висновків податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ, викладених у акті перевірки, то такі висновки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

В акті перевірки, на підставі якого винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення вказано на нікчемність угоди, на підставі якої асоціацією «Об'єднана юридична група»сформовано валові витрати, задекларовано податок на прибуток за спірний період та сформовано податковий кредит з ПДВ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та статтей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання умов договору про надання юридичних послуг № 05/01-10 від 05.01.2010 p. позивачем з ТОВ «Лоу Консалт»вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований у передбаченому законодавством порядку юридичними особами і платниками податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Також судом встановлено, що в акті перевірки, на підставі якого було винесено оспорюванні податкові повідомлення-рішення вказано, що СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Лоу Консалт».

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не тягне за собою ніяких правових наслідків для асоціації «Об'єднана юридична група» і ця обставина не береться до уваги судом як доказ неналежності формування податкового кредиту позивачем.

Крім того, в акті перевірки, на підставі якого було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, наявні посилання на порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто створення ТОВ «Росаріо». Наявні також посилання на ТОВ «Євросонік», яке на думку податкового органу задіяне у схемі штучного формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, асоціація «Об'єднана юридична група»не здійснювала жодних операцій з ТОВ «Росаріо»та ТОВ «Євросонік», а тому порушення кримінальної справи та інші обставини, що стосуються ТОВ «Росаріо»та ТОВ «Євросонік»жодним чином не впливають на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що законодавством України на

однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, плачених позивачем відповідно до договору про надання юридичних послуг № 05/01-10 від 05.01.2010 p., укладеного між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не довів суду правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000652280 від 12.04.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0000642280 від 12.04.2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги асоціації «Об'єднана юридична група»є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги асоціації «Об'єднана юридична група» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000652280 від 12.04.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 492 551, 00 грн. (з них основне зобов'язання - 407 706, 00 грн., штрафні санкції - 84 845,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000642280 від 12.04.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 339 375, 00 грн. (з них основне зобов'язання - 271 500, 00 грн., штрафні санкції - 67 875, 00 грн.).

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь асоціації «Об'єднана юридична група» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текс постанови складений та підписаний 15.06.2012р.

Суддя В.П. Шулежко