Постанова

від 23.08.2012 по справі 2а-3600/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2012 року № 2а-3600/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛ" доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012р. №0000342305, №0000332305. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛ»(надалі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012р. №0000342305, №0000332305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-3600/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 12 квітня 2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 12.04.2012 суд протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням.

Представники сторін проти заміни неналежного відповідача не заперечували.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) (надалі -Кодекс), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього на суму 119 922грн. Позивач також не погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення ТОВ «ПАЛ»п. 139.1.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 119091грн., оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки, щодо порушень позивачем вищевказаних положень Кодексу при формуванні податкового кредиту та валових витрат, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних . За наведених обставин, представник позивача просив суд скасувати спірні податкові повідомлення -рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Маркон Груп Ко»та ТОВ «Компанія «Вайліс», які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у ТОВ «ПАЛ»відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правочинами до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому проваджені в порядку ч. 4 ст.122 КАС України з огляду на подане сторонами письмове клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 20.01.2012р. №37/23-5-19038175 виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва згідно ст. 77 та у відповідності до п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Деснянському р-ні. м. Києва проведена документальна перевірка з питань дотримання вимог ТОВ «Пал»податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.3011р та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011р.

За наслідками проведеної перевірки суб'єктом владних повноважень складено Акт перевірки №730/23-5-19038175 від 23.02.2012 та винесено наступні спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 07.03.2012 №0000332305, яким ТОВ «ПАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»на загальну суму 119 092грн., в тому числі за основним платежем 119091грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1грн.

- від 07.03.2012 №0000342305, яким ТОВ «ПАЛ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 281010грн., в тому числі за основним платежем 276853грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4157грн.

Як вбачається з Акту перевірки, та письмових заперечень відповідача, правова позиція Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС полягає в наступному.

Так, в ході перевірки ТОВ «Пал»встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Маркон Груп Ко»(код за ЄДРПОУ 37135774) та ТОВ «Компанія «Вайліс», (код за ЄДРПОУ 36445186).

ТОВ «Маркон Груп Ко», зарестроване в Яготинській МДПІ та має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідно до розрахунку сум комунального податку за III квартал 2010 року на підприємстві ТОВ «Маркон Груп Ко»за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 працювало 0 осіб. Розрахунок сум комунального податку за 4 квартал 2010 року до податкової інспекції не надавався.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал та II - ІII квартали 2011 року на ТОВ «Маркон Груп Ко»не обліковувалось жодних основних фондів.

До складу валових витрат ТОВ «Пал»віднесено витрати по придбанню товару для саун, отриманих в І кварталі 2011 року від ТОВ «Компанія «Вайліс», (код за ЄДРПОУ 36445186) в сумі 85389 грн. та в II кварталі 2011 року від ТОВ «Маркон Груп Ко»в сумі 424 975 грн.

Відповідач зазначає, що до перевірки ТОВ «ПАЛ»було надано наступні первинні документи: угоди, рахунки-фактури, прибуткові накладні, податкові накладні на вищезазначені суми із вартості отриманого товару для саун, придбаного у ТОВ «Компанія «Вайліс»(код за ЄДРПОУ 36445186) в сумі 85389 грн. та придбаного від ТОВ «Маркон Груп Ко»в сумі 424 975 грн., про що зазначено в реєстрі прибуткових накладних, який підтверджує віднесення підприємством вищезазначеної суми до складу валових витрат в І - ІІ кварталах 2011року .

Однак, контролюючим органом не взято до уваги вказаних первинних документів, як належних доказів на підтвердження фактичності взаємовідносин позивача з контрагентами, оскільки до ДПІ у Деснянському районі м. Києва від ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов лист від 25.01.2012 року за №421/7/26-10/3 (вх. №685/7 від 26.01.2012), додатком до якого була постанова про порушення кримінальної справи від 19.01.2012.

Відповідно до зазначеної постанови, Старший слідчий СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковник податкової міліції Братко Т.О., розглянувши матеріали кримінальної справи №80-0263 встановив, що в ході проведених обшуків та оглядів виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Клієнт - банк», первинну фінансово - господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Маркон Груп Ко»(код за ЄДРПОУ 37135774) та ТОВ «Компанія «Вайліс», (код за ЄДРПОУ 36445186) які упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Крім того, допитана як свідок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначила, що їй відомі вище перелічені підприємства та вказала, що вказані підприємства були створені та використовувались протягом 2009 - 2011 без мети ведення фінансово - господарської діяльності, з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різними СПД; поставка товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

ОСОБА_4 підтвердила, що в комп'ютерному ноутбуці, виявленому та вилученому в неї під час проведення обшуку за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_2 встановлено «1С бухгалтерія» фіктивних підприємств ТОВ «Маркон Груп Ко»(код за ЄДРПОУ 37135774) та ТОВ «Компанія «Вайліс», (код за ЄДРПОУ 36445186).

Також, до ДПІ у Деснянському районі м. Києва від Яготинської МДПІ надійшов Акт від 08.12.2011 №1318/2300/37135774 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко», код ЄДРПОУ 37135774, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011року, в якому зазначено, що згідно баз даних АІС РПП: керівник ТОВ «Маркон Груп Ко» - ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (громадянка Російської Федерації, є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві).

Згідно даних наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 перетинала державний кордон України 2 рази протягом 2010 року (термін перебування 2 дні) та 1 раз протягом 2011 року (термін перебування на території України 1 день).

Відповідно до Довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 28.07.2011р. №3140, місцезнаходження платника податків не встановлено.

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №168 від 28.09.11 Лавріненко Л.М., при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконаний на договорі №127 від 09 листопада 2010 року про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.

Таким чином, контролюючий орган прийшов до висновку, що діяльність даного підприємства була направлена на ухилення від сплати податків, «відмивання»та легалізацію коштів.

Відповідач зазначає, що в ході проведеного аналізу з використанням Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ланцюга постачання до ТОВ «Маркон Груп Ко»було встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, неможливість фактичного здійснення ТОВ «Маркон Груп Ко» господарських операцій через відсутність у суб'єкта господарювання основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт/послуг), у підприємства відсутні бухгалтерські та податкові документи (договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки тощо).

Відтак, на думку Відповідача, у діях посадових осіб ТОВ «Маркон Груп Ко»вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків.

Враховуючи Акт перевірки Яготинської МДПІ від 08.12.11 № 1318/2300/37135774 та постанову про порушення кримінальної справи від 19.01.2012, відповідач підсумовує, що видаткові та податкові накладні, отримані ТОВ «Пал»від ТОВ «Маркон Груп Ко»(код за ЄДРПОУ 37135774) та ТОВ «Компанія «Вайліс»(код за ЄДРПОУ 36445186), а також укладені між ними договори були підписані невідомими особами.

Зазначені видаткові накладні та податкові накладні не можуть бути достатньою підставою для формування ТОВ "ПАЛ" валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Маркон Груп Ко»та ТОВ «Компанія «Вайліс».

На думку посадових осіб контролюючого органу, вказані обставини є достатніми для визнання господарсько -правових взаємовідносин позивача з контрагентами фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Узагальнюючи власну правову позицію, викладену в Акті перевірки, посадові особи податкової зазначають, що договори позивача, укладені з ТОВ "Маркон Груп Ко»та ТОВ «Компанія «Вайліс» є нікчемними, що не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а позивач позбавлений законного права на податковий кредит.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва є такими, що підлягають скасуванню , з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту мали вплив наступні обставини.

01 січня 2011 між ТОВ «Компанія «Вайліс»(Продавець) з однієї сторони та ТОВ «ПАЛ»(Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №01/01 , за яким Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, передбачених п. 4.1 Договору в кількості та в асортименті згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна сума даного Договору складає 102467,40 грн., в т.ч. ПДВ -17 077грн.

Пунктом 3 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється Покупцем.

Відповідно до п. 4 Договору, Покупець зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з моменту поставки Товару або іншим чином, що не заборонений законодавством України. Днем оплати Товару вважається день надходження грошових коштів продавцю.

04 січня 2011 Постачальником ТОВ «Компанія «Вайліс»на Покупця ТОВ «ПАЛ»виставлено рахунок-фактуру №1 на загальну суму 102467,40грн., в т.ч. ПДВ -17 077грн.

Товар (обладнання для саун та аксесуари) на загальну суму 102467,40грн. було відпущено за видатковою накладною №040108 від 04.01.2011, а на підтвердження факту переміщення товару позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію Товарно-транспортної накладної №047901 від 04.01.2011.

Слід зазначити, що за вказаною ТТН №047901 від 04.01.2011 обладнання та аксесуари в загальній кількості 1749шт., відповідно до накладної №040108 було перевезено автомобілем НОМЕР_2 від ТОВ «Компанія «Вайліс»на вантажоодержувача, в даному випадку -ТОВ «ПАЛ». Пункт навантаження - м. Вишгород, пункт розвантаження - м. Боярка ,вулиця Декабристів, б.15.

На виконання п.4 Договору в частині оплати Товару, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію платіжного доручення №1183 від 25.03.2011 з відміткою про отримання банком, з якої вбачається, що ТОВ «ПАЛ»сплачено за Договором №01/01 від 01.01.2011 суму коштів за товар в розмірі 102467,40грн., в т.ч. ПДВ -17 077,90 грн.

За наслідками виконання зобов'язань по Договору, зі сторони контрагента позивача ТОВ «Компанія «Вайліс»на ТОВ «ПАЛ»виписано податкову накладну від 04.01.2011 № 010108 на загальну суму 102467,40грн., в т.ч. ПДВ -17 077,90грн.

Зазначена сума ПДВ і була включена позивачем до податкового кредиту за січень 2011, що відповідає даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ПАЛ»за січень 2011.

Як вбачається з рядку 44 додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2011, ТОВ «Компанія «Вайліс» в повній мірі було відображено власні податкові зобов'язання з ПДВ за аналогічний період по взаємовідносинам з позивачем в сумі ПДВ 17 077,90грн.

На думку Окружного адміністративного суду м. Києва, вказані обставини в сукупності є достатніми доказами для спростування тверджень Відповідача щодо «безтоварності»спірної господарської операції, а належне декларування податкових зобов'язань ТОВ «Компанія «Вайліс»в сумі, що дорівнює сумі податкового кредиту ТОВ «ПАЛ»не кореспондується з твердженнями Відповідача щодо наміру контрагента на ухилення від сплати податків, в тому числі по спірній операції.

Крім того, 28 лютого 2012 між ТОВ «Маркон груп Ко»(Продавець) з однієї сторони та ТОВ «ПАЛ»(Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №2802 , за яким Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, передбачених п. 4.1 Договору в кількості та в асортименті згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціни на товар встановлюються у відповідності до прас-листів та зазначаються у відповідних накладних.

Пунктом 3 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється Покупцем.

Відповідно до п. 4 Договору, Покупець зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з моменту поставки Товару або іншим чином, що не заборонений законодавством України. Днем оплати Товару вважається день надходження грошових коштів продавцю.

В період з 01.03.2011 по 04.05.2011 Постачальником ТОВ «Маркон груп Ко»на Покупця ТОВ «ПАЛ»виставлено ряд рахунків-фактур, а саме: №010304 від 01.03.2011, №100304 від 10.03.2011, №010410 від 01.04.2011, №29 від 04.04.2011, №040508 від 04.05.2011.

Товар був поставлений Покупцю на підставі наступних видаткових накладних, а саме:

За березень 2011:

- ВН 010304 від 01.03.2011 на поставку обладнання для саун та аксесуарів в кількості 2213шт. на загальну суму 322976,40грн., в т.ч. ПДВ -53829,40грн.

- ВН 100304 від 10.03.2011 на поставку барбекю, облицовки, термокаміну в кількості 31шт. на загальну суму 396555грн., в т.ч. ПДВ -66092,50грн.

За квітень 2011:

- ВН 10 від 01.04.2011 на поставку обладнання для саун та аксесуарів в кількості 2292,8шт. на загальну суму 368994,8грн., в т.ч. ПДВ -61499,13грн.

- ВН 29 від 04.04.2011 на поставку камінів та комплектуючих для камінів в кількості 216шт. на загальну суму 370421,34грн., в т.ч. ПДВ -61736,89грн.

За травень 2011:

- ВН 040508 від 04.05.2011 на поставку обладнання для саун та аксесуарів в кількості 1131,35шт. на загальну суму 99703,8грн., в т.ч. ПДВ -11617,30грн.

В підтвердження факту переміщення товару по Договору №2802 від 28.02.2012, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії Товарно-наступних транспортних накладних: ТТН №047905 від 01.03.2011 (перевезення за ВН №010304), ТТН №047909 від 10.03.2011 (перевезення за ВН №100304), ТТН №047914 від 01.04.2011 (перевезення за ВН №10), ТТН №047917 від 04.04.2011 (перевезення за ВН №29), ТТН №047919 від 04.05.2011 (перевезення за ВН №040508).

На виконання п.4 Договору в частині оплати Товару, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії платіжних доручень з відмітками банку про проведення платежу, а саме:

- №1734 від 11.11.2011, з якої вбачається, що ТОВ «ПАЛ»сплачено за Договором №2802 від 28.02.2011 суму коштів за товар в розмірі 462645,94грн., в т.ч. ПДВ -77107,66 грн.

- №1693 від 26.10.2011, з якої вбачається, що ТОВ «ПАЛ»сплачено за Договором №2802 від 28.02.2011 суму коштів за товар в розмірі 400000,00грн., в т.ч. ПДВ -66666,67 грн.

- №1234 від 08.04.2011, з якої вбачається, що ТОВ «ПАЛ»сплачено за Договором №2802 від 28.02.2011 суму коштів за товар в розмірі 326005,40грн., в т.ч. ПДВ -54334,23 грн.

- №1228 від 06.04.2011, з якої вбачається, що ТОВ «ПАЛ»сплачено за Договором №2802 від 28.02.2011 суму коштів за товар в розмірі 370000,00грн., в т.ч. ПДВ -61666,67 грн.

За наслідками виконання зобов'язань по Договору №2802 від 28.02.2011, зі сторони контрагента позивача ТОВ «Маркон груп Ко»на ТОВ «ПАЛ»виписано наступні податкові накладні:

- від 01.03.2011 № 4 на загальну суму 322976,40грн., в т.ч. ПДВ -53829,40грн.

- від 10.03.2011 № 16 на загальну суму 396555грн., в т.ч. ПДВ -66092,50грн.

- від 01.04.2011 № 10 на загальну суму 368994,8грн., в т.ч. ПДВ -61499,13грн.

- від 04.04.2011 №29 на загальну суму 370421,34грн., в т.ч. ПДВ -61736,89грн.

- від 04.05.2011 № 8 на загальну суму 99703,8грн., в т.ч. ПДВ -16617,30грн.

Сума ПДВ в розмірі 259775,22 і була включена позивачем до податкового кредиту за відповідні податкові періоди, що відповідає даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ПАЛ»за березень, квітень, липень 2011.

Як вбачається з додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень 2011, ТОВ «Маркон груп Ко» в повній мірі було відображено власні податкові зобов'язання з ПДВ за аналогічний період по взаємовідносинам з позивачем. На думку Окружного адміністративного суду м. Києва, вказані обставини в сукупності є достатніми доказами для спростування тверджень відповідача щодо «безтоварності»спірної господарської операції, а належне декларування податкових зобов'язань ТОВ «Маркон груп Ко»в сумі, що дорівнює сумі податкового кредиту ТОВ «ПАЛ» не кореспондується з твердженнями відповідача щодо наміру контрагента на ухилення від сплати податків, в тому числі по спірній операції.

На пропозицію суду щодо надання додаткових доказів по справі в частині підтвердження використання Товару, придбаного у ТОВ «Маркон груп Ко»та ТОВ «Компанія Вайліс»в рамках власної господарської діяльності, позивачем до матеріалі справи надано, в тому числі:

- видаткову накладну №П-00001136 від 20.10.2011, податкову накладну від 19.10.2011 №80, Довіреність №145 від 20.10.2011, з яких вбачається, що датчик вологості, що був придбаний Позивачем у ТОВ «Маркон груп Ко»за ВН №10 від 01.04.2011 (рядок №65) за 653грн., був реалізований Позивачем на ПП «Мікропровід»за 1144,44грн.;

- за видатковою накладною №П-00000162 від 17.02.2011 Термометр 220-Т, віник (евкаліпт), сидіння з інструкцією, що були придбані Позивачем у ТОВ «Компанія Вайліс»за ВН №040108 від 04.01.2011, реалізовані ТОВ «ПАЛ»на ТОВ «Епіцентр-К»

- за видатковою накладною №П-00000135 від 09.02.2011, довіреністю №38 від 07.02.2011, податковою накладною від 10.03.2011 №44 Нагрівач SAV NV12, що був придбаний Позивачем у ТОВ «Маркон груп Ко»за ВН №10 від 01.04.2011 був реалізований ТОВ «ПАЛ» на ТОВ «Фіткор».

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вказані докази зазначає, що вони не можуть бути та не є єдиною та достатньою умовою підтвердження «товарності»спірної операції, однак, з огляду на те, що відповідачем, в рамках положень ст. 71 КАС України, дана обставина як така, що не є дійсною, доведена не була, суд може погодитись з наявністю причино -наслідкового зв'язку між придбанням Товару у ТОВ «Маркон груп Ко»та ТОВ «Компанія Вайліс», та використанням даного Товару позивачем у власній господарській діяльності для отримання прибутку.

Підсумовуючи зазначене , суд зазначає, що в даному випадку не є можливим погодитись з доводами відповідача, викладеними в Акті перевірки щодо неправомірності віднесення позивачем суми 276853грн. до податкового кредиту, враховуючи також те, що п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З огляду на те п.198.2. Кодексу, яким визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною , а матеріалами справи підтверджується формування позивачем податкового кредити по першій події (отримання товару), враховуючи також той факт, що відповідно до п. 198.3 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також в незалежності від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, беручи до уваги, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин, що передбачені п.198.6 Кодексу, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва позивач законно скористався правом на віднесення спірної суми в розмірі 276 853 грн. до податкового кредиту.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає таке.

Як вже зазначалось, Актом перевірки ТОВ «ПАЛ» встановлено заниження останнім податку на прибуток за період, що перевірявся всього в сумі 119 091грн., в тому числі за 1 квартал 2011 у розмірі 21 347грн. , за 2 квартал 2011 у розмірі 97 744грн.

В даному випадку суд зауважує, що до вступу в дію Розділу ІІІ Податкового кодексу України (до 01.04.2011) валові витрати визначались за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, при встановленні правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за 1 квартал 2011 в сумі 21 347грн., суд вважає за правильне застосувати норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В свою чергу, відповідачем встановлено порушення Позивачем 139.1., за яким не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

На думку суду, відповідачем не взято до уваги положень пп. 139.1.9 Податкового кодексу України, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як вже було зазначено вище, на підтвердження правомірності віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані відповідні первинні документи по взаємовідносинах із контрагентами, що досліджені судом та на підставі яких суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Так, представником Позивача, з посиланням на вищевказані норми, надано суду докази розрахунку з контрагентами в безготівковій формі, а тому у відповідності до викладеного вище, Позивач отримав право на збільшення валових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд також не приймає доводів відповідача щодо визнання нікчемними правочинів Позивача з ТОВ «Маркон груп Ко»та ТОВ «Компанія Вайліс» з посиланням на наявність постанови про порушення кримінальної справи від 19.01.2012, враховуючи наступне.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю.

Окружний адміністративний суд м. Києва, в даному випадку, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб ТОВ «Маркон груп Ко»та ТОВ «Компанія Вайліс» на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Крім того, з огляду на Акт перевірки позивача вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом не було надано належної правової оцінки та не здійснено аналізу первинних бухгалтерських документів позивача по спірним господарським взаємовідносинам, які могли б підтвердити або спростувати факт надання послуг.

При проведенні перевірки ТОВ «Маркон груп Ко», висновки якої викладені на стор. 12 Акту перевірки позивача, була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме АІС РПП Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Однак, інформація бази даних «АІС»не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже, на думку суду, не може бути належним та єдиним доказом порушення позивачем визначеної законодавцем процедури формування своїх податкових зобов'язань або податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності з таким контрагентом.

Узагальнюючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б у сукупності підтверджували позицію Відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірні податкові повідомлення рішення від 07.03.2012р. №0000342305, №0000332305 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні товарів та робіт, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

До того ж, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідач, як вже зазначалось вище, не надав до матеріалів справи вироків суду по посадовим особам контрагентів позивача, не надав доказів визначення контрагентам позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем, що у сукупності давали б підстави суду погодитись з доводами Акту перевірки Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Позивач в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛ", в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛ" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 07.03.2012р. №0000342305, №0000332305.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛ" (код ЄДРПОУ 19038175, адреса: м. Київ, вулиця Маршала Жукова, будинок 51, квартира 86) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02217, м. Київ, вулиця Закревського, 41).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.