Постанова

від 03.09.2012 по справі 2а-10450/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2012 року № 2а-10450/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., за участю представників сторін: представника позивача Сарабаха О.В., Данькевич В.В., представника відповідача Оксентюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська маркетингова група»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000052304.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська маркетингова група» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000052304.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українська маркетингова група»(код ЄДРПОУ 30303540) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ з ТОВ «Пластум»(код ЄДРПОУ 36076522) за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, за результатами якої складено Акт від 23.12.2011 №589/1-23-40-30303540 (далі -акт перевірки).

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000052304, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість -165 001,00 грн., з яких -165 000,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряє мий період всього у розмірі 165 000,00 грн., утому числі за квітень 2011року в сумі 165 00,00 грн. .

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «Українська маркетингова група»(Замовник) в особі директора Герасимова А.В. та ТОВ «Пластум»(Виконавець) в особі директора Трошина В.Й. було укладено договір від 04.08.2010р. про проведення маркетингових досліджень. За умовами даного договору Виконавець за завданням Замовника зобов'язується проводити маркетингові дослідження за напрямками і на умовах, визначених даним договором, а Замовник зобов'язується оплачувати ці послуги.

На виконання даного договору позивачу було виписано податкові накладні які зазначені в акті перевірки, а саме від 11.04.2011 №18, від 12.04.2011 №22, від 14.04.2011 №25, від 15.04.2011 №26, від 18.04.2011 №29, від 19.04.2011 №41, від 22.04.2011 №52, від 26.04.2011 №58, від 27.04.2011 №59 та акти здачі-приймання досліджень від 11.04.2011, від 12.04.2011, від 14.04.2011, від 15.04.2011, від 18.04.2011, від 19.04.2011, від 22.04.2011, від 26.04.2011, від 27.04.2011.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включено до складу податкового кредиту у квітні 2011р. в сумі 165000,00 грн. та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Також, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки ТОВ «Пластум»(акт перевірки від 21.06.2011р. №410/23-2/360766522 ДПІ у Вишгородському районі Київської області) встановлено, що у ТОВ «Пластум», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч. 1, 5 ст. 203 п. 1,2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, угоди укладені ТОВ «Пластум»у квітні 2011 року з контрагентами покупцями та постачальниками мають ознаки нікчемності оскільки усі операції не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що договори між ТОВ «Українська маркетингова група» та ТОВ «Пластум»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкову накладну, виписану позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату її виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачу даним контрагентом було надано маркетингові послуги. Дана послуги, отримана позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отримані внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, а саме -наявність договорів про надання послуг з замовниками таких послуг -власниками торгових марок.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 23.12.2011 № 589/1-23-40-30303540 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Пластум»з висновку акта перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська маркетингова група»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.01.2012р. №0000052304..

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян