Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-10450/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10450/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська маркетингова група»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська маркетингова група»(далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби (далі -Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000052304 від 12.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ «Пластум»(код ЄДРПОУ 36076522) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої 23.12.2011 року складено акт №589/1-23-40-30303540.

В ході проведення перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 165 000,00грн., в тому числі: квітень 2011 року в сумі 165 000,00 грн.

12.01.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052304, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем - 165 000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Як встановлено в ході перевірки, 04.08.2010 року між Позивачем (Замовник) в особі директора Герасимова А.В. та ТОВ «Пластум»(Виконавець) в особі директора Трошина В.Й. укладено договір про проведення маркетингових досліджень, за умовами якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується проводити маркетингові дослідження за напрямками і на умовах, визначених даним договором, а Замовник зобов'язується оплачувати ці послуги.

На виконання умов договору Позивачу виписано податкові накладні: від 11.04.2011року №18, від 12.04.2011 року №22, від 14.04.2011 року №25, від 15.04.2011 року №26, від 18.04.2011 року №29, від 19.04.2011 року №41, від 22.04.2011 року №52, від 26.04.2011 року №58, від 27.04.2011 року №59; та акти здачі-приймання досліджень: від 11.04.2011 року, від 12.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 15.04.2011 року, від 18.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 22.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 27.04.2011 року.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними Позивачем включено до складу податкового кредиту у квітні 2011 року в сумі 165 000,00 грн. та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Крім того, як зазначається в акті, в ході перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області ТОВ «Пластум»згідно акту перевірки від 21.06.2011 року №410/23-2/360766522 встановлено, що у ТОВ «Пластум», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Угоди, укладені ТОВ «Пластум»в квітні 2011 року з контрагентами покупцями та постачальниками, мають ознаки нікчемності, оскільки усі операції не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Зазначене стало підставою для висновку Відповідача про нікчемність укладених між Позивачем та ТОВ «Пластум»договорів.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно п.198.1ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Кодексу).

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Кодексу).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виписана Позивачу його контрагентом податкова накладна складена відповідно до вимог закону. Крім того, матеріали справи не містять інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента Позивача на момент складання податкової накладної.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

За правилами ч.2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки не містить жодних посилань на факти, які б свідчили про нікченість укладеного Позивачем правочину та порушення ним публічного порядку.

Фактичне отримання Позивачем маркетингових послуг використання їх ним у власній господарській діяльності підтверджується договорами про надання послуг із замовниками таких послуг - власниками торгових марок.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність формування Позивачем податкового кредиту.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 71 КАС України, не доведено правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення №0000052304 від 12.01.2012 року.

Позивачем, в свою чергу, обгрунтовано заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.