Ухвала

від 12.09.2012 по справі 2а-523/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року м. Київ К-17842/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -Мелітопольська ОДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 2а-523/09/0870 (2а-523/09/0870)

за позовом приватного підприємства "Магістр" (далі - Підприємство)

до Мелітопольської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.07.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2006 № 0000922302/0 з посиланням на правомірність формування позивачем даних податкового обліку у перевіреному періоді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Мелітопольська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, операції з поставки позивачеві спірного товару (рукавів високого тиску) по ланцюгу мали фіктивний характер та були спрямовані виключно на незаконне отримання податкової вигоди.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Мелітопольської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Мелітопольською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2005, оформлену актом від 07.04.2006 № 285/23/25485464. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було визначено позивачеві суму завищення бюджетного відшкодування за грудень 2004 року в розмірі 24176,59 грн. та нараховано 6814,30 грн. штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2006 № 0000922302/0 на підставі висновку про неправомірне віднесення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Техноекпорт»(далі -ТОВ «Техноекспорт») з приводу придбання товару -рукава високого тиску загальною вартістю 145 059,55 грн. (у тому числі 24176,59 грн. ПДВ). Свою позицію податковий орган мотивує відсутністю доказів реального виконання операцій з придбання ТОВ «Техноекспорт»цього товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Валенсія», наявністю у останнього ознак фіктивності, а також відсутністю факту надмірного надходження сум ПДВ до бюджету внаслідок цих ланцюгових поставок.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (у тій самій редакції) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Як вбачається з установленим судами фактичних даних зі спору та підтверджується наявними у справі доказами, факт придбання позивачем спірного товару підтверджується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг), накладною, податковою накладною.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини ТОВ «Техноекспорт»з його постачальниками (зокрема, з товариством з обмеженою відповідальністю «Валенсія») не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «Техноекспорт»).

Крім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а тому несплата ними податкових зобов'язань до бюджету не є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди покупця.

З урахуванням викладеного з огляду на відповідність наданої судами правової оцінки обставин справи нормам матеріального права та установленим фактичним даним зі спору підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 2а-523/09/0870 (2а-523/09/0870) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько я