Постанова

від 17.03.2009 по справі 2а-523/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул.

Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov .ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.03.2009р.                                                                      Справа   № 2а-523/09/0870

За позовом:  приватного підприємства «Магістр», АДРЕСА_1

до: Мелітопольської

  об'єднаної державної податкової інспекції

Запорізької області , 72300,   Запорізька область,   м.

Мелітополь, вул. Кірова, 31

пр о скасування податкового

повідомлення - рішення від 18.04.2006 року №0000922302/0

              У складі головуючого судді

Нечипуренко О.М.

         при секретарі судового засідання

Младенові О.П.

за участі представників сторін:

від позивача  - 

Смирнов О.В.(довіреність №02/09-юр від 24.02.2009 року)

від відповідача  - 

Кашуба В.І. (довіреність №6689 від 06.03.2008 року)

 Приватне підприємство «Магістр» просить

задовольнити його вимоги у повному обсязі та скасувати податкове

повідомлення-рішення від 18.04.2006 року №000922302/0, яким Мелітопольською

ОДПІ Запорізької області зменшено позивачу суму 

бюджетного відшкодування на 24176,59 грн. за грудень 2004 року  та визначено позивачу податкове зобов'язання

з податку на додану вартість у розмірі 13628,32 грн. та застосовано штрафні

(фінансові) санкції в розмірі 6814,30грн.

24.01.2009

року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-523/09/0870 та   призначено до судового розгляду на

25.02.2009 року

Відповідно

до ст. 150 КАС України у розгляді справи судом оголошувалась перерва для

отримання додаткових доказів до 17.03.2009р.

У судовому

засіданні 17.03.2009р., судом, відповідно до ст. 160 КАС України,  сторонам проголошено вступну та резолютивну

частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно

до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні

здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів,

а саме: комплексу «Камертон».

Представник

позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі.

Зокрема, вказує необґрунтованість висновків акту перевірки, а, відтак, і

винесення на його підставі податкового повідомлення-рішення, незаконним.

Вказує, що дії позивача по включенню спірних сум ПДВ до складу податкового

кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають

механізму, визначеному Законом України ?ро податок на додану вартість", а

твердження акту перевірки про порушення підприємством п.1.8 ст.1, пп.7.4.1.

п.7.4 та 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану

вартість" не відповідають дійсності. Просить позов задовольнити та

скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач

проти позову заперечив у повному обсязі, про що надав письмові заперечення та

доповнення до заперечень. Зокрема зазначив, що за результатами перевірки

встановлено порушення ПП "Магістр" п.1.8 ст.1, пп.7.4.1. п.7.4 та

7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на

підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000922302/0 від

18.04.2006р. про зменшення податкового кредиту. На час прийняття рішення

документально не підтверджено чи мав місце факт надмірної сплати податку, тобто

чи була сплачена сума податку на додану вартість постачальниками позивача по

ланцюгу придбання до виробника. З огляду на положення норми п.1.8 ст.1 Закону

України "Про податок на додану вартість" право платника на отримання

відшкодування обмежується у зв'язку з недоведеністю зарахування до бюджету

податку, сплаченого його контрагентами.

ПП

"Магістр" в порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.7.1 Закону

України «Про податок на додану вартість» неправомірно віднесено до податкового

кредиту суми податку на додану вартість, які не сплачувались до бюджету

постачальниками продукції, а операції по поставці товарів не підтверджені

належним чином оформленими документами та джерелами походження даних  товарів.

В  порушення 

п.п. 1.8 ст. 1,  п.п. 7.2.3 п.7.2,

п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7  Закону  України 

«Про  податок  на 

додану  вартість»  ПП "Магістр" в грудні 2004

року  завищено  суму 

податкового  кредиту  на 24176,59 

грн.

Виходячи з

вищенаведеного, Мелітопольською ОДПІ правомірно винесено податкове

повідомлення-рішення №000922302/0, яким позивачу зменшено суму  бюджетного відшкодування на 24176,59 грн. за

грудень 2004 року  та визначено податкове

зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13628,32 грн. та

застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6814,30грн.”

Просить у

позові відмовити.

Розглянувши

та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне

підприємство «Магістр» є юридичною особою, суб'єктом підприємницької

діяльності, платником податку на додану вартість.

07.04.2006 року, на підставі направлення від 06.03.2006 року №358,

фахівцями Мелітопольської ОДПІ Запорізької області проведено планову виїзну

перевірку приватного підприємства «Магістр» з питань дотримання вимог

податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по

31.12.2005 року. За результатами перевірки складено акт від 07.04.2006р. №

285/23/25485464 "Про результати планової виїзної перевірки з питань

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного

підприємства "Магістр" код за ЄДРПОУ 25485464 за період з

01.10.2004р. по 31.12.2005р."

Актом

перевірки встановлено:

В ході

перевірки ПП «Магістр» код 25485464 було встановлено взаємовідносини з ТОВ

«Техноекспорт» і.п.н. 307080908118 (Мелітопольський р-н., с. Мирне, вул. О.

Олексенка, 8), згідно податкової накладної № 540 від 01.12.2004р. придбано

рукава високого тиску у асортименті на загальну суму 145059,55грн., у т.ч. ПДВ

24176,59грн. Згідно наданих на адресу Мелітопольської ОДШ копій первинних

документів підтверджуючих взаємовідносини встановлено, що ТОВ «Техноекспорт» не

є виробником відвантаженої продукції. Відвантажені рукава високого тиску

придбано від ТОВ «Валенсія», і.п.н. 329492620335, код 32949263 (м. Харків вул.

Сериковська,1 кв. 81) згідно податкової накладної № 1/12 від 01.12.2004року. За

даними податкової декларації з ПДВ за грудень 2004р. по ТОВ

"Техноекспорт" (вх. № 81394 від 20.01.2005року) податкові

зобов'язання склали 133428 грн., податковий кредит - 132984грн., до сплати

+444грн. Надмірної сплати (сплата до бюджету податку) по операціях з придбання

рукава та подальшої його реалізації не встановлено.

З метою

дослідження податкового кредиту по ланцюгу до виробника до ДПІ у Ленінському

районі м. Харкова було направлено запит на проведення зустрічної перевірки з

питань підтвердження податкових зобов'язань у постачальника ТОВ    «Валенсія»  

(вих. № 8294/7/23-515 від 12.04.05р.).

Згідно з

відповіддю ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (вх.№1910/7 від 16.09.2005р.)

документи ТОВ «Валенсія» вилучені прокуратурою Ленінського району. Отримано

відповідь від прокуратури Ленінського району № 3470 від 12.08.2005року (вх. №

12182/10 від 22.08.2005року), що кримінальна справа № 24050025 порушена

відносно посадових осіб ТОВ «Валенсія» за ознаками злочину, передбаченого ст..

367 ч. 2 КК України направлена для розгляду по суті в місцевий суд Ленінського

району м. Харкова. Згідно додаткової відповіді ДПІ у Ленінському районі м.

Харкова № 5160/7/23-709 від 05.12.2005року повідомлено, що згідно постанови

Господарського суду Харківської області по справі № Б-24/90-05 ТОВ «Валенсія»

визнана банкрутом із застосуванням процедури ліквідації передбаченої ст. 52

Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом» Щодо відображення у податковому обліку податкової накладної № 1/12

від 01.12.2004року повідомлено, що згідно реєстру податкових накладних вказана

податкова накладна відсутня. Згідно інформації наданої Мелітопольським ВПМ УПМ

ДПА у Запорізької області (службовий лист № 345/26-50 від 05.04.2006року)

підприємство ТОВ «Валенсія» має наявні ознаки фіктивності, печатка вказаного

підприємство використовується при здійсненні безтоварних операцій з метою

формування безпідставного податкового кредиту.

Дослідженням

первинних документів фактів транспортування, зберігання ТМЦ, виконання умов

угод, правочинів, передачі прав власності на товар за плату або компенсацію по

вищенаведених операціях з придбання ТМЦ у ТОВ «Валенсія» та ТОВ «Техноекспорт»

не встановлено. Перевіркою не виявлено джерела походження рукавів високого

тиску у подальшому використаних ПП «Магістр» у перевіряємому періоді.

Перевіркою не підтверджено виконання сторонами по придбанню рукавів істотних

умов договорів.

З'ясовано,

що ТОВ «Валенсія» не звітує, відсутні посадові особи, які уповноважені на

надання бухгалтерських, податкових документів для підтвердження податкових

зобов'язань за грудень 2004р. та надмірної сплати до бюджету сум податку на

додану вартість постачальником товарів.

В акті

перевірки вчинено запис, що в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1

п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП

"Магістр" завищено податковий кредит за грудень 2004р. у сумі

24176,59 грн.

На підставі

акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №

0000922302/0 від 18.04.2006р. про зменшення ПП "Магістр" суми

бюджетного відшкодування на 24176,59 грн. за грудень 2004р. та визначення ПП

"Магістр" податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13628,32 грн., а

також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6814,30 грн.

Доказів

оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в апеляційному порядку

сторони не надали.

Не

погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив

його у судовому порядку.

Проаналізувавши

наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані

докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає,

позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з

наступного:

Пунктом 1.8

Закону України "Про податок на додану вартість"від 3 квітня 1997 року

N 168/97-ВР дано визначення поняття "бюджетне відшкодування". Це

сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною

сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як випливає

з матеріалів справи, спірним у цій справі є питання про право позивача на

податковий кредит та формування податкової звітності.

Відповідно

до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану

вартість"від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній по

31.03.2005р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,

сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з

придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових

витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що

підлягають амортизації.

Згідно з пп.

7.5.1 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий

кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата

списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата

отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку

товарів (робіт, послуг).

Слід

зазначити, що певною вимогою для включення сум до податкового кредиту є

пропорційність використання товарів в оподатковуваних операціях звітного

періоду.

Законом

(168/97-ВР) передбачено перерахування податку відповідно до змін бази

оподаткування, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється

будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт,  послуг), включаючи перерахунок у випадках

повернення проданих  товарів чи права

власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця

безнадійним у порядку, визначеному законодавством України.

У

відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до

податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -

актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує

перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної

податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового

кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами,

платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,

установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не

підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

І не

пов'язано право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум

сплаченого ПДВ виключно з датою фактичного зарахування коштів до державного

бюджету.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на

додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, право на нарахування податку та

складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як

платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість»,

платник податку на додану вартість проходить реєстрацію у органах податкової

служби і сплачує зазначений податок за умови отримання свідоцтва платника

податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 згаданого Закону, свідоцтво про реєстрацію

особи як платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Доказів визнання недійсними або анулювання свідоцтв прямих контрагентів

позивача, суду не надано.

Так, ТОВ

"Техноекспорт", постачальник ПП «Магістр", зареєстрований як

платник податку. Здійснення ним діяльності поза межами правової

відповідальності фахівцями держподаткінспекції не доведено.

Невідповідність

податкових накладних, складених ТОВ "Техноекспорт»"у момент

виникнення податкових зобов'язань продавця, вимогам Закону, в Акті перевірки не

досліджувалась.

Пунктом 5

Порядку заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України від

30.05.1997р. № 165 встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у

разі заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку, а саме:

"Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в

податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника

податку на додану вартість".

Разом з тим,

в силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має

індивідуальний характер.

З огляду на

це, не можуть документально підтверджувати здійснення господарських операцій

податкові накладні, видані підприємством ТОВ «Валенсія", з яким позивач не

мав господарських правовідносин.

В іншому

випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по

ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

Слід

зазначити, що за змістом пп. 7.7.2 Закону N 169/98-ВР, в редакції Закону N

2505-ІУ від 25.03.2005р., бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг).

Суд вважає,

що  позивачем не порушено пп. 7.7.2 ст. 7

Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки ним податок на додану

вартість сплачений постачальнику в ціні придбання товару.

Законом

України “Про податок на додану вартість” та іншими законодавчими актами з

питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум

податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум

податків до бюджету контрагентами  його

основних та безпосередніх постачальників, податковий орган при проведенні

перевірки не встановив порушень з боку позивача бухгалтерського обліку, не

встановлено порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні

господарських операцій з прямими постачальниками позивача.

Посилання  відповідача на п. 1.8  ст. 1 Закону “Про податок  на 

додану  вартість” не  можуть бути 

прийняті  до уваги,  оскільки 

зазначений  пункт безпосередньо

не  встановлює порядок визначення суми

бюджетного відшкодування і повинен застосовуватись виходячи із  системного 

аналізу норм Закону  “Про

податок  на додану вартість”.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться

спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до

бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною

сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою

товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту

звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж

Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає

сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином,

сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми

податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Відповідачем

не надано суду належних доказів того, що ним на момент закінчення перевірки та

на дату винесення спірного податкового повідомлення - рішення встановлено факт

здійснення "безтоварних" операцій, не надано доказів визнання

недійсними в установленому порядку статутних документів ТОВ «Валенсія" чи

вироку суду у відношенні посадових осіб даного підприємства.

Посилання

відповідача на Постанову Господарського суду Харківської області від

10.10.2005р. про визнання ТОВ "Валенсія" банкрутом та наявність

порушеної  кримінальної справи відносно

посадових  осіб ТОВ "Валенсія",

суд не приймає до уваги, оскільки зазначені документи не встановлюють

фіктивності ТОВ "Валенсії".

Так,

постановою господарського суду Харківської області від 10.10.2005р.визнано ТОВ

«Валенсія» банкрутом. З дня прийняття постанови підприємницька діяльність

банкрута припинена, керівника банкрута звільнено з роботи у зв'язку із

банкрутством підприємства, про що зроблено запис у трудовій книжці та припинено

повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна.  Але , як свідчать матеріали та обставини

справи, придбання рукавів високого тиску здійснено позивачем у грудні 2004

року,  тобто, у період, коли ТОВ «Валенсія»

здійснювало господарську діяльність, 

адже факт останнього звітування перед податковою службою встановлений

господарським судом харківської 

області  лише  03.08.2005 року. Отже, господарські операції

між позивачем та ТОВ «Валенсія» здійснювались задовго до визнання останнього

банкрутом.

Також,

постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.08.2005р. Пащенко Г.В.

- директор "ТОВ "Валенсія" звільнено від кримінальної

відповідальності по звинуваченню за статтею 367 частиною 2 Кримінально кодексу

України.

 Відповідно до статті 367 Кримінальною кодексу

України, службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання

службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них,

що заподіяло істотну шкоду охороню вашім законом правам, свободам та інтересам

окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих

юридичних осіб. Провадження у кримінальній справі пригашено.

Отже, суд не

вбачає причинного зв'язку між фактом прийняття господарським судом Харківської

області постанови про визнання "ТОВ "Валенсія" банкрутом від

10.10.2005 р. і порушенням відносно посадових осіб ТОВ "Валенсія"

кримінальної справи (постанова Ленінського районного суду м. Харкова) та правом

ПП "Магістр" на податковий кредит.

Тобто, той

факт, що постачальник позивача є посередником жодним чином не впливає на

виникнення у самого ПП "Магістр" права на податковий кредит, оскільки

Закон не містить заборони платникам податку-покупцям товарів відносити до

податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні придбання товарів посереднику.

Зазначена в

акті перевірки угода в установленому законом порядку недійсною не визнавалася,

доказів вчинення злочинів посадовими особами ПП "Магістр" на день

вирішення спору відповідачем не надано.

Як свідчать

матеріали справи, порушень щодо визначення суми податкового  кредиту позивач  не допускав. Відповідно до діючого

законодавства внесення  до бюджету ПДВ,

сплаченого покупцем, здійснює продавець у порядку, встановленому Законом.

Матеріали справи свідчать, що продавець ПП «Магістр” порушень  щодо внесення ПДВ до бюджету не допускав.

Доказів щодо здійснення таких правопорушень іншими контрагентами  позивачем 

не надано.

За таких

обставин слід визнати, що з боку позивача сума бюджетного  відшкодування 

визначена  відповідно  до норм п. 1.8  ст. 1 Закону 

“Про податок  на  додану 

вартість”.

У справах

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно

до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність

прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого суд

вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності

до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,

яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею

документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова чи службова особа).

З

урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до

стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись

ст. ст. 94, 158, 160-163, 167, розділу VII «Перехідні положення» КАС України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.     Позов задовольнити.

2.  Визнати протиправним та скасувати податкове

повідомлення-рішення від 18.04.2006 року №000922302/0, яким Мелітопольською

ОДПІ Запорізької області зменшено позивачу суму 

бюджетного відшкодування на 24176,59 грн. за грудень 2004року та

визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі

13628,32грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6814,30грн.

3.   Стягнути з Державного бюджету України на

користь Приватного підприємства "Магістр" (72355, Запорізька область,

Мелітопольський район, с. Семенівка,                           вул. Північний

переїзд, 6.6, ЄДРПОУ 25485464, р/р № 26007301280615 в філії "Відділення

Промінвестбанку в м. Мелітополь Запорізької області", МФО 313043) 3 (три)

грн. 40 коп. судового збору. Видати виконавчий лист.

        Постанова суду першої

інстанції,  якщо інше не встановлено КАС

України, набирає законної сили після 

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає

законної сили після закінчення цього строку.

У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк

апеляційного  оскарження  буде поновлено, то вважається, що постанова чи

ухвала суду не набрала законної сили.

Про

апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції

викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду

апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване

судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,

яка  її подає, до суду апеляційної

інстанції.

 Заява про апеляційне оскарження постанови суду

першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з

дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

 Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про

апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків,

встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної

інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення

строку, про що постановляється ухвала.     

Постанова в повному обсязі у

відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 18.03.2009р.

  Суддя                                                                            О.М. Нечипуренко

30.03.2009 року

постанова  набрала законної  сили.

           Суддя                             О.М. Нечипуренко