Ухвала

від 13.09.2012 по справі 2а-47665/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року м. Київ К-34625/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" (далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-47665/09/1670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі -ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2009 № 0001582301/0, від 28.08.2009 № 0001582301/1, від 16.06.2009 № 0001592301/0 та від 28.08.2009 № 0001592301/2.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 позов задоволено повністю з тих мотивів, що господарські операції з поставки позивачеві агентських та маркетингових послуг мали реальний характер та були спрямовані на одержання економічного ефекту.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з відсутності зв'язку результатів виконання спірних послуг з господарською діяльністю платника.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, оформлену актом від 03.06.2009 № 1173/23-1/32689997. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 168 596,80 грн. (у тому числі 115966 грн. за основним платежем та 52630,80 грн. за штрафними санкціями), а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 139159,50 грн. (у тому числі 92773 грн. за основним платежем та 46386,50 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Підставою для вказаних донарахувань став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді до витрат, які підлягають врахуванню під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, позивач незаконно відніс 329330 грн. та 134537 грн. у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудмаш-2»та з товариством з обмеженою відповідальністю «МТГ-Гротеск»за агентськими договорами, а також включив до податкового кредиту пред'явлену йому цими контрагентами суму ПДВ в загальному розмірі 92773 грн. У висновку про безпідставність формування даних податкового обліку за цими операціями податковий орган виходив з того, що реальність виконання послуг з маркетингового дослідження ринку паливно-мастильних матеріалів та з пошуку потенційних клієнтів (які були предметом названих договорів) не підтверджується, позаяк результатом цих послуг стало укладення позивачем договорів купівлі-продажу з покупцями, з якими Товариство вже перебувало у договірних правовідносинах. Крім того, ДПІ послалася на наявність у штаті Товариства працівника, який виконує аналогічні функції.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що право на податкову вигоду виникає у платника за умови реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуги) з ціллю отримання економічного ефекту.

І хоча податкове законодавство не містить положень, що дозволяють податковому органу оцінювати понесені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності, втім зв'язок витрат з господарської діяльністю платника (як критерій для їх відображення у податковому обліку платника) передбачає економічну обґрунтованість таких витрат.

У розглядуваному випадку апеляційний суд за результатами дослідження наявних у справі доказів встановив, що наслідком придбання позивачем спірних послуг стало укладення Товариством договорів з вже існуючим колом покупців, що, по-перше, свідчить про невідповідність витрат на оплату цих послуг критерію економічної обґрунтованості, а по-друге, спростовує факт поставки цих послуг взагалі. А відтак апеляційний суд цілком обґрунтовано погодився з висновком ДПІ про незаконність врахування позивачем витрат на оплату цих послуг (у тому числі і на сплату ПДВ у складі їх вартості) під час визначення бази та об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судом апеляційної інстанції, а його висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік Груп" відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі № 2а-47665/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна