Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-14990/10/4/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14990/10/4/0170

04.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник заявника апеляційної скарги, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Євтодієва Галина Василівна, довіреність № 1/9/10-0 від 07.03.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 05.07.12 у справі № 2а-14990/10/4/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" (пров. Персиковий, 2, селище Скворцове, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97544)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

заявник апеляційної скарги: Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово»задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 №0000502301/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" (ідентифікаційний код юридичної особи 34582572) суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 38848,50 грн. за основним платежем та 9772,20 грн. за штрафними санкціями, всього на суму 48620,70 грн., в задоволенні решти частини позову відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 08.06.2010 Державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502301/0 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК Скворцово»(далі-позивачу) податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 48620,70 грн., у тому числі 38848,50 грн. основного зобов'язання та 9772,20 грн. штрафних санкцій.

Передумовою донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 48620,70 грн. став акт від 27.05.2010 №947/23-02/34582572 планової виїзної перевірки з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено, що позивач при здійсненні господарської діяльності за перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Олімп Інвест 92»(код ЄДРПОУ 35941361), вчинив правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є нікчемним, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. ТОВ «Олімп Інвест 92»не знаходиться за адресою місцезнаходження, двічі було перереєстровано, 14.04.2010 анульовано свідоцтво ТОВ «Олімп Інвест 92»як платника податку на додану вартість, у серпні 2008 року ТОВ «Олімп Інвест 92»незаконно сформовано податковий кредит рахунок операцій із ТОВ «Роспалс-Інвест», що не звітувало до податкових органів та не знаходиться за юридичною адресою. Позивач здійснював діяльність, спрямовану на використання фінансово-грошових потоків контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Встановлено відсутність поставок товарів, отримано товарно-матеріальні цінності без проведення сплати по розрахунковому рахунку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем за період з 3-4 квартали завищено суму амортизаційних відрахувань на 155394,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 38 848,50 грн. (155 394,00х25%) за період 3-4 квартали 2009 р.-2009 рік, завищення амортизаційних відрахувань пов'язане з тим, що ТОВ «МПК Скворцово»необґрунтовано нарахувало амортизацію на балансову вартість обладнання, придбаного у ТОВ «Олімп Інвест 92».

Відповідач дійшов висновку, що укладені правочини між позивачем і ТОВ «Олімп Інвест 92»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, ними обумовлених. Також актом встановлено, що по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «ТД «Система»не надані документи на перевезення основних засобів.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо заниження ТОВ «МПК Скворцово»податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2009 рік на загальну суму 38 849,00 грн.через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 10.08.2008 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Олімп Інвест 92»(Продавець) було укладено договір поставки №10-08/08 на поставку обладнання промислового для копчення і сушіння сирих ковбас вартістю 1602000,00 грн., у тому числі: 267000,00 грн.- податок на додану вартість, яке має бути доставлене на склад ТОВ «МПК Скворцово»у с. Скворцово до 25 серпня 2008 року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 20.08.2008 ТОВ «Олімп Інвест 92»поставило на користь позивача обладнання промислове для копчення і сушіння сирих ковбас вартістю 1 602 000,00 грн., у тому числі 267000,00 грн.- податок на додану вартість,що підтверджується прибутковою накладною №838.Господарська операція з придбання промислового обладнання в повному обсязі в сумі 1602000,00 грн. відображена у бухгалтерському обліку позивача за серпень 2008року.

Слід зазначити, що 12.01.2009 ТОВ «Олімп Інвест 92»перерахувало позивачеві кошти за отримане обладнання у сумі 125000,00 грн., у тому числі 20833,33 грн.- податок на додану вартість, що підтверджується випискою банку, висновком №121/10 судово-економічної експертизи від 05.05.2012, який приймається судом як належний та допустимий доказ у справі. Заборгованість ТОВ «МПК Скворцово»за обладнання, отримане від ТОВ «Олімп Інвест 92», станом на 31.12.2009 становить 1477000,00 грн. з податком на додану вартість, позивач не здійснював витрати на транспортування вказаного обладнання, відповідно до пункту 4.1 Договору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що вказане обладнання вартістю 1602000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 267000,00 грн., було фактично використане у господарській діяльності ТОВ «МПК Скворцово», що підтверджується висновками судово-економічної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи у травні 2009 року позивачем було введено в експлуатацію обладнання промислове вартістю 1335000,00 грн. для копчення і сушіння сирих ковбас на підставі Акту введення в експлуатацію основних засобів №ВЕ-48 від 01.05.2009, на підставі якого складено інвентарну картку основних засобів №48 від 01.05.2009,таЮ, відповідно, присвоєно інвентарний номер з метою забезпечення спостереження за використанням обладнання у місці експлуатації.

Як встановлено висновками судово-економічної експертизи 31.05.2009 між ТОВ «МПК Скворцово»(Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди №31-05/09 на передачу у строкове платне користування обладнання на умовах оперативної оренди (пункт 1 Договору), передача позивачем обладнання ФОП ОСОБА_3 у тимчасове користування підтверджується даними акту прийому-передачі №1.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене обладнання відповідає поняттю основного фонду, що викладено у підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону №334, а саме: має первісну вартість більше 1000,00 грн.; використовується в господарській діяльності з метою отримання доходів від здавання в оренду; має строк корисного використання більше 365 днів (очікуваний строк експлуатації основного засобу згідно з абз.8 пункту4 Положення №92).

Позивачем віднесено зазначене промислове обладнання до 3 групи основних фондів згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №334, що підтверджується даними інвентарної картки (встановлена норма амортизації 6%).

Відповідно у 3 кварталі 2009 року позивачем збільшено балансову вартість 3 групи основних фондів на вартість придбання обладнання промислового для копчення і сушіння сирих ковбас на 1335000,00 грн. у відповідності з підпунктом 8.4.1 пунктом 8.4 статті 8 Закону №334, що підтверджується даними податкової декларації.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач за 3-4 квартали 2009 року обґрунтовано та вірно нарахував амортизаційні відрахування в сумі 155394,00 грн. на балансову вартість основного фонду третьої групи - промислового обладнання для копчення і сушіння сирих ковбас, що підтверджується висновками судово-економічної експертизи.

Таким чином,висновки відповідача стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2009 рік на загальну суму 38849,00грн. спростовуються матеріалами справи та висновками судово-економічної експертизи у повному обсязі.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про нікчемність правочину, з посиланням на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались таким правочином, контрагент позивача не знаходиться за своїм місцезнаходженням, неодноразово перереєстровувався та його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано через наступне.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України. Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, а суд не встановив. Тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Проте, саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні права на податковий кредит.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більш того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж судом встановлено, що господарські операції з поставки-придбання промислового обладнання були здійснені між ТОВ «Олімп Інвест 92»(постачальник) та позивачем (покупець) в серпні 2008 року (прибуткова накладна №838 складена 20.08.2008).Стан платника «9»- «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»був присвоєний ТОВ «Олімп Інвест 92»(перейменовано в ТОВ «ТД «ІРІДА СТИЛЬ») лише 25.08.2009, тобто через рік після того, як була здійснена вказана господарська операція.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент здійснення правочину з придбання промислового обладнання (20.08.2008) місце знаходження постачальника (ТОВ «Олімп Інвест 92») не ставилося державною податковою інспекцією під сумнів, а відтак подальша зміна стану «добросовісності»платника в базах державних податкових інспекцій не може впливати на оцінку.

Тому у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000502301/0 від 08.06.2010.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502301/0 від 08.06.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 48620,70 грн., у тому числі: 38848,50 грн. основного зобов'язання та 9772,20 грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 308140,00 грн., внаслідок чого зменшено 26 рядок Декларації «Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, які включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на суму 308140 грн. через наступне.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану варість».

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи 10.08.2008 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Олімп Інвест 92»(Продавець) було укладено договір поставки №10-08/08 на поставку обладнання промислового для копчення і сушіння сирих ковбас. Належним чином оформленою прибутковою накладною №838 підтверджується отримання позивачем зазначеного обладнання 20.08.2008, операції з придбання основних засобів на суму 1602000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість- 267000,00 грн., відображені у бухгалтерському обліку позивача; перерахування позивачем ТОВ «Олімп Інвест 92» 12 січня 2009 року 125000,00 грн., у тому числі- 20833,33 грн. податок на додану вартість, підтверджується випискою банку; заборгованість позивача станом на 31.12.2009 становить 1 477000,00 грн. з податком на додану вартість та обліковується у бухгалтерському обліку позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що за датою відвантаження обладнання (20.08.2008) вартістю 1602000,00 грн., у тому числі 267 000,00 грн.- податок на додану вартість, у продавця ТОВ «Олімп Інвест 92»відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 267000,00 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану варість у розмірі 267000,00 грн. продавець (ТОВ «Олімп Інвест 92») відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» виписав податкову накладну №782 на суму податку на додану вартість -267000,00 грн. по операціях поставки обладнання промислового вартістю 1602000,00 грн. з податком на додану вартість, яка 01.09.2008 відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надана позивачеві, отримана ним та відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про полаток на додану вартість» відображена у реєстрі податкових накладних, що підтверджується висновками судово-економічної експертизи. Зазначена податкова накладна №782 на суму податку на додану вартість- 267000,00 грн. відповідає вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія зазначає, що згідно підпункту 7.5.1. пунтку 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вересні 2008 року у позивача за датою отримання від ТОВ «Олімп Інвест 92» податкової накладної, що засвідчує факт отримання обладнання, виникло право на податковий кредит у сумі 267000,00 грн. На підставі зазначеної податкової накладної відповідно підпунктів 7.2.6., 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем нараховано податковий кредит у сумі 267000,00 грн. та відображено його у податковій декларації за вересень 2008 року.

Витрати з придбання основних фондів, у складі яких був сплачений (нарахований) податок на додану вартість у сумі 267000,00 грн., пов'язані з господарською діяльністю позивача, і тому відповідають вимогам підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту, оскільки відсутність самої товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача. Товарно-транспортна накладна не є єдиною підставою віднесення зазначених витрат до валових, рівно як і віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. До того ж за умовами договору поставки, за яким здійснювалися спірні операції, перевезення товару здійснює контрагент позивача, а тому усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цього контрагента, а не щодо покупця товару (позивача у справі). Отже, відсутність у позивача згаданих накладних не може бути доказом фіктивності спірних господарських операцій.

Така позиція суду підтверджується практикою розгляду аналогічних справ Вищим адміністративним судом України, а саме ухвалами від 18.04.2012 у справі №К/9991/74763/11, від 29.03.2012 № К-41056/10, від 02.02.2012 № К-20170/09.

Не заслуговують на увагу твердження заявника апеляційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Олімп Інвест 92»з підстав нікчемності правочину в силу статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки вони спростовані судом, визнані передчасними, такими що зроблені за довільного тлумачення положень закону, без дотримання вимог національного законодавства, за межами своєї компетенції та з перебільшенням наданих законом повноважень.

Слід зазначити, що господарські операції з поставки-придбання промислового обладнання були здійснені між ТОВ «Олімп Інвест 92»та позивачем в серпні 2008 року: податкова накладна №782 та прибуткова накладна №838 складені 20.08.2008.

Стан платника «9»- «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»був присвоєний ТОВ «Олімп Інвест 92»(перейменовано в ТОВ «ТД «ІРІДА СТИЛЬ») лише 25.08.2009, через рік після того, як була здійснена вказана господарська операція.

Тобто, на момент здійснення правочину місце знаходження ТОВ «Олімп Інвест 92»не ставилося державною податковою інспекцією під сумнів, а відтак подальша зміна стану «добросовісності»платника в базах державної податкової інспекції не може впливати на оцінку правочину, що здійснений раніше.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковий кредит у сумі 267000,00 грн., що нарахований у складі витрат на придбання основних фондів, у повному обсязі відповідає вимогам норм Закону України «Про податок на додану вартість» та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку, а висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту позивачем за вересень 2008 року на 267000,00 грн., внаслідок чого зменшено 26 рядок Декларації «Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, які включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на цю суму спростовуються матеріалами справи та висновками судово-економічної експертизи у повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "МПК Скворцово" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 38848,50 грн. за основним платежем та 9772,20 грн. за штрафними санкціями, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного рішення в цій частині, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 у справі № 2а-14990/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко