Постанова

від 12.09.2012 по справі 2а/0470/7174/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7174/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Майко В.М.,

представників відповідача Волошина А.А., Ольховика Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЛДІ ПЛЮС" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СОЛДІ ПЛЮС" (далі - ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, яку в судовому засіданні замінено належним відповідачем - Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ, відповідач). В позовній заяві, з урахуванням зміненого адміністративного позову, поданого до суду 13.07.2012 р. (а.с.67-71 т.1), позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ від 15.06.2012 р. № 0000220220 та №0000210220.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: під час перевірки позивача було встановлено, що у березні - квітні 2011 р. ТОВ «Доміно 2010» та ТОВ ВКФ «Плутон Трейд» надавали послуги із зберігання, сортування, пакування товарно-матеріальних цінностей ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС". Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт. Суми податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту. Це підтверджується даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. На підставі інформації щодо нікчемності правочинів, та акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011 р. № 2322/1800/37458027 ТОВ «Плутон Трейд» по взаємовідносинам з ТОВ «Радар», відповідач зробив висновок, що ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" безпідставно включило до податкового кредиту 1308377,00 грн. Відповідач не врахував всіх обставин справи. ТОВ «Плутон Трейд» надало ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" послуги по зберіганню належних позивачу товарно-матеріальних цінностей, а саме: побутових електроінструментів, феросплавів, а також їх сортуванню, та перепакуванню інструментів. Сортування феросплавів проводиться з метою їх розкладу по фракційному складу. Необхідність перепакування виникла в зв'язку з тим, що в результаті негоди під час транспортування контейнерів з електричними побутовими інструментами зіпсувалась їх упаковка та вони втратили товарний вигляд. З метою відновлення товарного вигляду позивачем було залучено ТОВ «Плутон Трейд» для перепакування. Перепакування та сортування відбувалось на місті зберігання товару. Що стосується акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011 р. № 2322/1800/37458027, то він був оскаржений ТОВ «Плутон Трейд» до Харківського окружного адміністративного суду, який своєю постановою від 26.08.2011 р. у справі № 2-а-7501/11/2070 позов ТОВ «Плутон Трейд» про визнання дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова протиправними - задовольнив, скасував наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1211 від 02.06.2011 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Плутон Трейд» і визнав неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Плутон Трейд» за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р., на підставі якої було складено акт перевірки від 06.06.2011 р. № 2322/1800/37458027. Також, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 p., відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. В березні 2011р. ТОВ «Доміно 2010» надало позивачу послуги по зберіганню та сортуванню феросплавів на загальну суму 1791849,83 грн., в тому числі ПДВ 358369,97 грн. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представники відповідача надали письмові заперечення, в яких зазначили, що за наслідком перевірки позивача встановлено завищення задекларованих ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" показників у рядку 10.1 декларацій „придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) на митній території України товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" на загальну суму ПДВ 2818007 грн., в тому числі: лютий 2011р. - 83333,33 грн.; березень 2011р. - 2098976,67 грн.; квітень 2011р. - 635696,0 грн., у тому числі., в результаті порушень по наступним підприємствам:

1) ТОВ «Доміно 2010» - 1294666,67 грн., у т.ч.: березень 2011р. - 935166,67грн., квітень 2011р. - 635 696,0 грн. Листом №10978/7/23-506 від 15.11.2011р. ДПІ у Київському районі м. Харкова надіслано акт від 15.11.2011р. №823/23-506/37367946 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОМІНО-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий - квітень 2011р.». Перевіркою ТОВ «ДОМІНО-2010» встановлено порушення: «..У ТОВ «Доміно 2010», відсутній факт реального вчинення господарських операцій за лютий - квітень 2011р...».

2) ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» - 950006,67 грн., у т.ч.: березень 2011р. - 673810,0 грн.; квітень 2011р. - 276196,67 грн. Листом від 07.06.2011 р. № 6800/7/18-016 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надіслано акт від 06.06.2011 № 2322/1800/37458027 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ „Плутон трейд", з питань взаємовідносин з ТОВ „Радар" за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року». Перевіркою ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд» встановлено порушення: ч. 1,5 ст. 203, п 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р. та їх подальшою реалізацією покупцям; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168).

3) ТОВ «Імпульс плюс 2010» - 490000,0грн., у т.ч.: березень 2011р. - 490000,0 грн. Листом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011р. № 2323/1800/373631 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Імпульс плюс 2010" з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р.». Перевіркою ТОВ «Імпульс плюс 2010» встановлено порушення: ч. 1,5 ст. 203, п 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від постачальників за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та їх подальшою реалізацією покупця; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону № 168, ст.185 - ст.203 розділу 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

4) ТОВ «Ньою стар» - 83333,33грн., у т.ч.: лютий 2011р. - 83333,33 грн. Листом від 13.07.2011 р. №20000/7/232 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському м. Дніпропетровська надіслано акт від 30.06.2011 р. №1374/23-2/37211870 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Нью Стар" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2011 року». Перевіркою ТОВ „Нью Стар" встановлено: ТОВ „Нью Стар" є „податковою ямою" в силу приписів ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України (зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними); правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий, березень, квітень 2011 року, які підпадають під визначення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст. 22, 185 ПК України

Таким чином, ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" враховуючи порушення наведені в отриманих актах нікчемності від інших ДПС та в порушення п.44.1, п.44.3, п.44,5 п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) при обсягах придбання та продажу, які є недійсними завищено податковий кредит з ПДВ на 2818007 грн.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" зареєстровано державним реєстратором виконкому Дніпродзержинської міської ради 05.02.2010 р., перебуває на обліку платників податків в Дніпродзержинській ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Дніпродзержинською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р. За наслідком перевірки відповідачем 15.06.2012 р. складено акт №1681/93/22-507/3698-789 (а.с.11-45 т.1), в якому, крім інших порушень, встановлено порушення:

1) пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/97-ВР (далі - Закон №334); пп.14.1.191, п. 14.1 ст.191, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138 та п.138.4 ст.138, п.7. п.р.4 р. ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50087 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року - 16780грн.; II квартал 2011 року - 3 611 грн.;

2) п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 розд.5 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1308377 грн., у тому числі.: березень 2011р. - 1032180 грн.; квітень 2011 р. - 276196,67 грн.;

3) визнано „нікчемними" правочини за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р. по встановлених порушеннях: ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СОЛДІ ПЛЮС» при придбанні товарів: - ПДВ - 1509630 грн., в тому числі: лютий 2011 р. - 83333,33 грн. (ТОВ «Ньою стар» - 83333,33 грн.); березень 2011 р. - 1066796,7 грн. (ТОВ «Імпульс плюс 2010» - 490000 грн., ТОВ «Доміно 2010» - 576796,7 грн.); квітень 2011р. - 359500 грн. (ТОВ «Доміно 2010» -359500 грн.); - валових витрат та витрат, що враховують при визначені об'єкта оподаткування - 548150 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року - 5750650 грн. (ТОВ «Доміно 2010» - 2883983,35 грн., ТОВ «Ньою стар» - 416666,65 грн., ТОВ «Імпульс плюс 2010» - 2450000 грн.), II квартал 2011 року - 1797500 грн. (ТОВ «Доміно 2010» - 1797500 грн.) та наступному продажу товарів. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України - правочин визнано „нікчемними" по ланцюгу реалізації. Враховуючи порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України, підлягають рівнозначному зменшенню суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1509630 грн., в тому числі: лютий 2011р. - 83333,33 грн.; березень 2011р. - 1066796,7 грн.; квітень 2011р. - 359500 грн. та валових доходів, доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та валових витрат та витрат, що враховують при визначені об'єкта оподаткування у сумі 7548150 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року у сумі - 5750650 грн.; II квартал 2011 року - 1797500 грн.

15.06.2012 р. Дніпродзержинською ОДПІ на підставі акту від 15.06.2012 р. №1681/93/22-507/3698-789 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000210220 (а.с.8 т.1), яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334; пп.14.1.191, п. 14.1 ст.191, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.4 ст.138, п.7. п.р.4 р. ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем на 20391 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0000220220 (а.с.9 т.1), яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 розд.5 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 1308377 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Судом досліджено надані представником позивача та долучені до матеріалів справи копії первинних документів (договорів поставки з додатками, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, податкових накладних та банківських виписок про проведення розрахунків) по взаємовідносинам між ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" та його контрагентами: ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Нью стар» (а.с.56-59, 93-97, 181-200, 205-206 т.1, а.с.9-42, 164-179 т.2). Відповідно до досліджених документів позивач отримував від контрагентів товари, послуги по зберіганню, сортуванню, упаковці в контейнери, навантаження на транспортні засоби, доставки та експедирування.

В судовому засіданні встановлено, що послуги по зберіганню, сортуванню, упаковці в контейнери надавались конрагентами позивача не лише щодо товару, які вони безпосередньо поставляли позивачу а також щодо інших товарів, отриманих ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" у межах зовнішньоекономічної діяльності. Так, позивач здійснював придбання від іноземного контрагента недорогоцінних металів (марганець пресований), феросплавів (феросілікомарганець, ферохром, ферохром високовугільцевий, феромарганець), лужноземельні метали (кальцій металевий) у значних обсягах, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії вантажних митних декларацій (а.с.152-180, 207-213 т.1, а.с.1-8, 43-61 т.2).

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Суд критично оцінює посилання представників відповідача на протокол допиту в кримінальній справі, постанову про порушення кримінальної справи (а.с.69-94 т.2) акти перевірок контрагентів позивача (а.с.95-159 т.2):

- ДПІ у Київському районі м. Харкова від 15.11.2011р. №823/23-506/37367946 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОМІНО-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий - квітень 2011р.»;

- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011 р. № 2322/1800/37458027 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ „Плутон трейд", з питань взаємовідносин з ТОВ „Радар" за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року»;

- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011р. № 2323/1800/373631 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Імпульс плюс 2010" з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р.»;

- ДПІ у Амур-Нижньодніпровському м. Дніпропетровська від 30.06.2011 р. №1374/23-2/37211870 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Нью Стар" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2011 року»;

З приводу вказаних доказів суд зазначає, що вони не є беззаперечними доказами нікчемності вчинених правочинів.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, спірні правочини, укладені між ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" та його контрагентами: ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Нью стар», не визнано судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Зобов'язання за правочинами ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Нью стар» виконано, факт поставки товару та надання послуг підтвержується складеними первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками відповідача в судовому засіданні не доведено факт неотримання позивачем товарів та послуг від ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Нью стар»; не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 р. по справі №2а-7888/11/2070 (а.с.201 т.1), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. (а.с.202-204 т.2), визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Імпульс Плюс 2010», за результатами якої складено акт №2323/1800/37363648 від 06.06.2011 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В розумінні п.1.32 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Досліджені в судовому засіданні копії первинних документів, в тому числі видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) мають обов'язкові реквізити, які дозволяють ідентифікувати хто надавав спірні послуги та в чому вони полягають і їх обсяг.

В судовому засіданні не було спростовано факту, що на час виписки податкових накладних, всі контрагенти позивача за спірними операціями були зареєстровані платниками ПДВ. Відповідачем не заперечується той факт, що отримані позивачем податкові накладні заповнені належним чином.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначено в п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар; дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

На підставі п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно норм ст.186 ПК України:

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, ПК України (з 01.01.2011 р.), як і Закон №168 (до 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення ТОВ „СОЛДІ ПЛЮС" валових витрат і витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Нью стар», та, відповідно, заниження ПДВ і податку на прибуток в спірних періодах.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та нерозсудливо.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до п.п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнає протиправними (а не нечинними) і скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №1393 від 22.06.2012 р. в сумі 2188,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.06.2012 р. № 0000210220 та № 0000220220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЛДІ ПЛЮС" судовий збір у розмірі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 серпня 2012 року.

Суддя М.В. Бондар