Ухвала

від 01.07.2014 по справі 2а/0470/7174/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Київ К/800/58334/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі№ 2а/0470/7174/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Солді плюс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року у справі № 2а/0470/7174/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.06.2012 року № 0000210220 та № 0000220220.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. п. 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.1, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. р. 4 р. ХХ Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Солді плюс» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року складено акт № 1681/93/22-507/3698-789 від 15.06.2012 року, яким зафіксовано порушено: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 191, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, 138.4 ст. 138, п. 7. п.р.4 р. ХХ Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 50 087,00 грн.; п. п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198 розд. 5 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 308 377,00 грн.; визнано «нікчемними» правочини за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року по встановлених порушеннях: ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Солді плюс» при придбанні товарів:

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0000210220, яким згідно збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем на 20 391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; № 0000220220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем ПДВ: за основним платежем на 1 308 377,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується право позивача на податковий кредит та формування валових витрат за наслідками реального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів .враховуючи наступне.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій ТОВ «Солді плюс» з контрагентами ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Нью стар» підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами поставки з додатками, видатковими накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними та банківськими виписками про проведення розрахунків.

Судами також встановлено, що послуги по зберіганню, сортуванню, упаковці в контейнери надавались контрагентами позивача не лише щодо товару, які вони безпосередньо поставляли позивачу, а також щодо інших товарів, отриманих ТОВ «Солді плюс» у межах зовнішньоекономічної діяльності. Так, позивач здійснював придбання від іноземного контрагента недорогоцінних металів (марганець пресований), феросплавів (феросілікомарганець, ферохром, ферохром високовугільцевий, феромарганець), лужноземельні метали (кальцій металевий) у значних обсягах, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії вантажних митних декларацій.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/0470/7174/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак