Рішення

від 26.07.2012 по справі 5006/22/67/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.12 р. Справа № 5006/22/67/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги»

(вул. Енгельса, 26/2, офіс 26, м. Маріуполь, Донецька область, 87515)

до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

(вул. Адмірала Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область, 87510)

про стягнення 5840,72 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Сливченко Г.В., довіреність від 16.03.2012 №04-20;

від відповідача - Пефті О.К., довіреність від 18.04.2012 №01-10/205.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (Відповідач) про стягнення 5840,72 грн, з яких: сума боргу за надані юридичні послуги у розмірі 4000,00 грн, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно в сумах 1388,00 грн та 452,72 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов розділу 4 договору від 27.03.2008 №8/3-3 щодо здійснення своєчасної та повної оплати за надані юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2012 позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/22/67/2012.

13.06.2012 Позивач звернувся до господарського суду із заявою від 08.06.2012 №02-52 про уточнення позовних вимог, якою фактично зменшив розмір позовних вимог, та просить стягнути з Відповідача на його користь 5796,07 грн, з яких: сума основного боргу за надані юридичні послуги - 4000,00 грн, 3% річних - 441,07 грн та інфляційні втрати - 1355,00 грн.

У судових засіданнях, які відбулись 07.06.2012, 13.06.2012, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 13.06.2012 та до 04.07.2012.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 02.07.2012 справу №5006/22/67/2012 передано судді Мальцеву М.Ю.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2012 розгляд справи відкладено на 26.07.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2012, на виконання розпорядження голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012 справа №5006/22/67/2012 прийнята до провадження суддею Архипенко О.М.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов з урахуванням наданих уточнень до нього задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.06.2012 №18/219 проти позову заперечує та, із посиланням на статтю 203 Господарського кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та умови договору від 27.03.2008 №8/3-3, зокрема, зазначає:

- рахунок від 20.01.2009 №1 на суму 1000,00 грн був виставлений після закінчення строку дії договору від 27.03.2008 №8/3-3, що ставить під сумнів виставлення його в межах виконання саме цього договору;

- акт виконаних робіт від 20.01.2009 з боку Відповідача не підписаний, що свідчить про не прийняття останнім наданих Позивачем послуг на суму 1000,00 грн;

- додаткова угода, на підставі якої Позивач здійснював представництво Відповідача у Донецькому апеляційному господарському суді сторонами не укладалась, і, як наслідок, виставлення Позивачем рахунку від 20.01.2009 №1 на суму 1000,00 грн є безпідставним.

Крім того, з посиланням на статтю 257 Цивільного кодексу України, Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та повністю відмовити у задоволенні вимог Позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

27.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» (Юридична компанія) та державним підприємством «Азовське морське агентство «Інфлот» (Підприємство) було укладено договір №8/3-3 про надання юридичних послуг (далі - Договір) (арк. с. 63-64).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Юридична компанія, на умовах, передбачених цим Договором, приймає на себе зобов'язання по наданню Підприємству юридичних послуг при вирішенні питань у сфері морського бізнесу та інших питань, що виникають у нього при здійсненні статутної діяльності.

Перелік зобов'язань, покладених на Юридичну компанію за Договором, встановлений розділом 2 Договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору за закінченням кожного кварталу Юридична компанія складає Акт виконаних робіт і надає його керівнику Підприємства для розгляду.

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна юридичних послуг визначається, виходячи з щомісячної фіксованої ставки у розмірі 2500,00 грн.

Оплата винагороди за надання юридичних послуг здійснюється Підприємством авансом за кожні 3 місяця шляхом перерахування визначеної пунктом 4.1 Договору суми з нарахуванням ПДВ на поточний рахунок Юридичної компанії, згідно виставленого рахунку (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору договір укладений на строк до 01 січня 2009 року та вступає в силу з моменту його підписання. Договір може бути розірваний будь-якою із сторін достроково з попередженням про це іншої сторони за один місяць.

На виконання умов Договору 14.05.2012 Позивачем був виставлений Підприємству рахунок на оплату авансом юридичних послуг за ІІ квартал 2008 року (арк.с. 65).

Згідно з випискою №27 Першого Українського Міжнародного Банку 20.06.2008 Підприємство частково сплатило вказаний рахунок в сумі 3000,00 грн (арк.с. 66).

Актом виконаних робіт від 03.07.2008 сторони Договору погодили перелік наданих Позивачем протягом ІІ кварталу 2008 року юридичних послуг, та встановили суму заборгованості, яка підлягає оплаті Підприємством - 6000,00 грн (арк.с. 67).

Згідно з випискою №31 Першого Українського Міжнародного Банку 18.07.2012 Підприємство частково погасило наявну суму заборгованості за отримані протягом ІІ кварталу 2008 року юридичні послуги у розмірі 3000,00 грн (арк.с. 68).

Таким чином, залишок заборгованості по оплаті юридичних послуг, наданих Позивачем Підприємству протягом ІІ кварталу 2008 року станом на 18.07.2008 склав 3000,00 грн.

Як стверджує Позивач, 18.08.2008 ним був направлений Підприємству рахунок від 18.07.2008 №14 для оплати авансом юридичних послуг за ІІІ квартал 2008 року в сумі 9000,00 грн, але Підприємством вказаний рахунок сплачений не був.

За таких обставин, за твердженням Позивача, 21.01.2009 за вих. №03-3 ним був надісланий Підприємству лист з пропозицією здійснити остаточний розрахунок за фактично надані послуги по веденню судових справ в інтересах Підприємства у ІІІ кварталі 2008 року, а саме за участь 09.09.2008 у судових засіданнях Донецького апеляційного господарського суду у справах №№16/61, 16/62 про стягнення заборгованості з ТОВ «Гор-Авто». В якості додатків до цього листа Позивач надав для підписання Акт виконаних робіт та рахунок для оплати наданих юридичних послуг по веденню справ в суді на суму 1000,00 грн.

У зв'язку з відсутністю відповіді на вказане звернення та не оплатою залишку заборгованості за надані протягом ІІ кварталу 2008 року юридичні послуги на суму 3000,00 грн , 13.02.2009 Позивач здав нарочним до канцелярії Підприємства претензію від 12.02.2009 №03-6 про сплату основної суми заборгованості у розмірі 4000,00 грн та нарахованих сум інфляційних втрат і 3% річних. Факт отримання Підприємством вказаної претензії підтверджується відповідним реєстраційним штампом вхідної кореспонденції Підприємства (арк.с. 83).

Як зазначає Позивач, відповіді на вказану претензію на його адресу також не надійшло.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №1386-р та наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 18.11.2008 №1383 державне підприємство «Азовське морське агентство «Інфлот» реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» з утворенням на базі реорганізованого підприємства відокремленого підрозділу. Правонаступником усіх прав і обов'язків Підприємства визнано Відповідача - державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт». Відповідний запис про припинення юридичної особи Підприємства внесено до єдиного державного реєстру. Вказані обставини підтверджені відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та усними поясненнями представника Відповідача, наданими у судовому засіданні.

Таким чином, державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» є правонаступником всіх прав та обов'язків державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот», що виникли з договору від 27.03.2008 №8/3-3 про надання юридичних послуг.

За таких обставин, у грудні 2010 року Відповідач звернувся до Позивача з листом від 16.12.2010 №21-480, в якому повідомив, що він є правонаступником державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот», та запропонував підписати акт звірки розрахунків, яким визнав наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 3000,00 грн (арк.с. 86).

Відповідно до усних пояснень, наданих представником Відповідача у судовому засіданні 26.07.2012, вказана заборгованість виникла саме з правовідносин, які існували між Позивачем та державним підприємством «Азовське морське агентство «Інфлот» на підставі договору від 27.03.2008 №8/3-3 про надання юридичних послуг, та підтверджена актом виконаних робіт від 03.07.2008.

За таких обставин, з урахуванням відсутності доказів існування будь-яких інших правовідносин між Позивачем та Підприємством до моменту припинення останнього, суд дійшов до висновку про визнання Відповідачем в акті звірки заборгованості перед Позивачем у розмірі 3000,00 грн саме за договором від 27.03.2008 №8/3-3 про надання юридичних послуг.

Вказаний акт звірки взаємних розрахунків був підписаний Позивачем, але з визнанням вже за собою заборгованості перед Відповідачем у розмірі 4000,00 грн (арк.с.88).

Відповідно до пояснень, отриманих від представника Позивача у судовому засіданні, при підписанні вищезгаданого акту звірки його посадові особи переплутали поняття «дебет» та «кредит», і, як наслідок, помилково відобразили заборгованість Відповідача як свою.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листування між сторонами, Відповідач, у свою чергу, наявність іншої заборгованості, ніж та, яка зазначена ним в акті звірки, не визнав, та відмовився від сплати заборгованості у розмірі 1000,00 грн, заявленої Позивачем на підставі акту виконаних робіт від 20.01.2009 та рахунку від 20.01.2009 №1 (арк.с. 89, 91).

Невизнання Відповідачем заборгованості у розмірі 1000,00 грн, що виникла, на думку Позивача, на підставі акту виконаних робіт від 20.01.2009 та рахунку від 20.01.2009 №1, та не сплата заборгованості за надані протягом ІІ кварталу 2008 року юридичні послуги в сумі 3000,00 грн, і стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» з даним позовом до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного договору про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Як раніш встановлено судом, в Договорі сторони погодили авансову форму оплати юридичних послуг. При цьому порядок остаточних розрахунків за надані Позивачем юридичні послуги протягом звітного кварталу, у разі не внесення Підприємством встановленого авансу або внесення його в меншій сумі, Договором не встановлений.

Таким чином, визначити відповідно до умов Договору момент виникнення зобов'язання Підприємства по здійсненню остаточного розрахунку за вже фактично надані Позивачем протягом звітного кварталу юридичні послуги, не вбачається за можливе.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, на думку суду, саме при підписанні Акту виконаних робіт за ІІ квартал 2008 року Позивач фактично пред'явив вимогу, а Підприємство, правонаступником якого є Відповідач, визнало себе зобов'язаним сплатити заявлену до стягнення в цій справі суму заборгованості за надані юридичні послуги у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України, остаточним днем розрахунку Підприємства за надані на підставі договору від 27.03.2008 №8/3-3 протягом ІІ кварталу 2008 року юридичні послуги, є 10 липня 2008 року.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у розмірі 3000,00 грн за Актом виконаних робіт від 03.07.2008, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача за Актом виконаних робіт від 03.07.2008 складає 3000,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 3000,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою наданих у ІІ кварталі 2008 року юридичних послуг Позивач також просить стягнути з Відповідача (згідно наданого уточнення до позову від 08.06.2012 №02-52) 3% річних в сумі 343,97 грн та інфляційні втрати в сумі 1101,00 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки інфляційного відшкодування та 3% річних, суд дійшов до висновку про їх невірність. Відповідно до розрахунків суду, здійсненими за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, за період прострочення оплати заборгованості у розмірі 3000,00 грн (11.07.2008-24.04.2012) розмір інфляційних втрат та 3%річних становить відповідно 1098,00 грн та 341,26 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості за Актом виконаних робіт від 03.07.2008 у розмірі 3000,00 грн, підлягають задоволенню частково, відповідно в сумах 1098,00 грн та 341,26 грн.

Суд не застосовує наслідки спливу позовної давності до суми основної заборгованості у розмірі 3000,00 грн, яка підтверджена Актом виконаних робіт від 03.07.2008, та нарахованих на неї сум інфляційних втрат та 3% річних, з наступних підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, оскільки, як раніш встановлено судом, 16 грудня 2010 року Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією підписати акт звірки розрахунків, яким визнав наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 3000,00 грн, строк позовної давності вимог про стягнення згаданої суми боргу був перерваний та почався заново.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Актом виконаних робіт від 20.01.2009 у розмірі 1000,00 грн, та нарахованих на неї сум інфляційних втрат і 3%річних суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 2.1.4 Договору Юридична компанія представляє в установленому порядку, на підставі довіреності, виданої керівником Підприємства, його інтереси в суді, господарському суді, третейському суді, в інших державних, громадських органах по захисту законних прав і інтересів Підприємства на підставі додаткових угод.

При виконанні Юридичною компанією доручень Підприємства щодо ведення його справ в судах, господарських судах, третейських судах, а також щодо представлення інтересів Підприємства за межами м. Маріуполя, Підприємство взяло на себе зобов'язання сплачувати, на підставі виставленого Юридичною компанією додаткового рахунку, всі транспортні витрати та затрати на проживання, пов'язані з відрядженням, по факту та за умовою надання підтверджуючих документів, а харчування - у межах норм добових витрат. На вказані витрати нараховується ПДВ 20% (підпункт 3.1.3 Договору).

Оплата витрат Юридичної компанії щодо ведення справ Підприємства відповідно до п. 3.1.3 Договору за межами м. Маріуполя сплачується Підприємством згідно додатково виставленого Юридичною компанією рахунку протягом 5 днів з моменту його виставлення (пункт 4.3 Договору).

На виконання вказаних умов Договору, як раніше встановлено судом, Позивач виставив Підприємству рахунок від 20.01.2009 №1 за участь першого 09.09.2008 у судових засіданнях Донецького апеляційного господарського суду у справах №№16/61, 16/62 про стягнення заборгованості з ТОВ «Гор-Авто».

Але, як встановлено судом, будь-яких додаткових угод, як того вимагає підпункт 2.1.4 Договору, між Позивачем та Підприємством не укладалось. Документи, які підтверджують фактичні витрати Позивача (підпункт 3.1.3 Договору) на відрядження своїх працівників для участі в судових засіданнях Донецького апеляційного господарського суду у справах №№16/61, 16/62, в матеріалах справи відсутні та Позивачем не надані. Акт виконаних робіт від 20.01.2009 з боку Підприємства не підписаний.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 33, 34 ГПК України, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 1000,00 грн (за Актом виконаних робіт від 20.01.2009 та рахунком від 20.01.2009 №1), відповідних сум інфляційних втрат у розмірі 254,00 грн та 3% річних у розмірі 97,10 грн такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Суд залишає заяву Відповідача про застосування до цієї частини позовних вимог наслідків спливу позовної давності без розгляду у зв'язку з відмовою в цій частині позову з інших підстав.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 4439,26 грн, у тому числі сума боргу за надані юридичні послуги у ІІ кварталі 2008 року у розмірі 3000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1098,00 грн та 3% річних в сумі 341,26 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (вул. Адмірала Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 01125755) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» (пр. Нахімова, 7, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, ідентифікаційний код 24311176) суму боргу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.), інфляційні втрати в сумі 1098,00 грн (одна тисяча дев'яносто вісім грн 00 коп.), 3% річних в сумі 341,26 грн (триста сорок одна грн 26 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1232,73 грн (одна тисяча двісті тридцять дві грн 73 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя Архипенко О.М.