Постанова

від 31.10.2012 по справі 5006/22/67/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2012р. справа № 5006/22/67/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівПринцевської Н.М , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:Сливченко Г.В. за довір. № 04-20 від 16.03.2012р. від відповідача:Тиріна М.П. за довір. № 01-10/652 від 23.12.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. по справі№ 5006/22/67/2012 (Архипенко О.М.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Морський бізнес та юридичні послуги" м. Маріуполь Донецької облаті додержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" м. Маріуполь Донецької області простягнення 5840,72грн В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області (суддя Архипенко О.М.) рішенням від 26.07.2012р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги»м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги») та стягнув з державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м. Маріуполь Донецької області (далі -ДП «Маріупольський морський торговельний порт») борг за надані юридичні послуги в сумі 3000,00грн., інфляційні витрати в сумі 1098,00грн., три процента річних в сумі 341,26грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1232,73грн. В іншій частині позовних вимог в сумі 1351,10грн. судом відмовлено, з посиланням на недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. по справі № 5006/22/67/2012 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що акт звірки розрахунків станом на 01.11.2010р. не містить інформації щодо підстав виникнення заборгованості саме з договору № 8/3-3 від 27.03.2008р. про надання юридичних послуг; позивач не підтвердив наявність дебіторської заборгованості перед відповідачем, а лише зазначив про наявність кредиторської заборгованості у сумі 4000,00грн.

Крім того, заявник вказує на безпідставне відхилення судом першої інстанції його заяви про застосування строку позовної давності, оскільки позивач не довів того, що відповідач визнав заборгованість за договором № 8/3-3 від 27.03.2008р., що свідчить про відсутність факту переривання перебігу строку позовної давності.

Заявник вважає, що при нарахуванні інфляційних та трьох процентів річних суд першої інстанції виходив з дати підписання акту виконаних робіт, що не відповідає п. 4.2. договору № 8/3-3 від 27.03.2008р., яким передбачено, що оплата за надані юридичні послуги проводиться згідно з виставленим рахунком.

Позивач рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. по справі № 5006/22/67/2012 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До апеляційної скарги додано додаткові документи, але оскільки відповідачем не дотримано вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та не заявлено відповідного клопотання, апеляційний суд повертає додатки до апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про стягнення 5840,72грн., з яких: борг за надані юридичні послуги в сумі 4000,00грн., інфляційні витрати в сумі 1388,00грн. та три процента річних в сумі 452,72грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 8/3-3 від 27.03.2008р. щодо здійснення своєчасної та повної оплати за надані юридичні послуги.

13.06.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 5796,07грн., з яких: борг за надані юридичні послуги в сумі 4000,00грн., інфляційні витрати в сумі 1355,00грн. та три процента річних в сумі 441,07грн. Судом заяву розглянуто та прийнято по суті (а.с. 114-117 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2008р. між ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги»(Юридична компанія) та державним підприємством «Азовське морське агентство «Інфлот» (правонаступником якого є ДП «Маріупольський морський торговельний порт») (Підприємство) було укладено договір № 8/3-3 про надання юридичних послуг (далі - Договір), за умовами якого Юридична компанія, на умовах, передбачених цим Договором, приймає на себе зобов'язання по наданню Підприємству юридичних послуг при вирішенні питань у сфері морського бізнесу та інших питань, що виникають у нього при здійсненні статутної діяльності.

Перелік зобов'язань, покладених на Юридичну компанію за договором, встановлений розділом 2 договору.

Відповідно до п. 2.3 договору після закінчення кожного кварталу Юридична компанія складає Акт виконаних робіт і надає його керівнику Підприємства для розгляду.

Згідно з п. 4.1 договору ціна юридичних послуг визначається, виходячи з щомісячної фіксованої ставки у розмірі 2500,00 грн.

Оплата винагороди за надання юридичних послуг здійснюється Підприємством авансом за кожні 3 місяця шляхом перерахування визначеної пунктом 4.1 договору суми з нарахуванням ПДВ на поточний рахунок Юридичної компанії, згідно виставленого рахунку (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договір укладений на строк до 01.01.2009р.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору 14.05.2008р. позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату авансом юридичних послуг за ІІ квартал 2008р. на суму 9000,00грн. (арк. с. 65).

Згідно з виписки № 27 Банку 20.06.2008р. відповідач частково сплатив вказаний рахунок в сумі 3000,00грн. (арк. с. 66).

Актом виконаних робіт від 03.07.2008р. сторони договору погодили перелік наданих позивачем протягом ІІ кварталу 2008р. юридичних послуг, та встановили суму заборгованості, яка підлягає оплаті відповідачем - 6000,00грн. (арк. с. 67).

Відповідач частково сплатив за отримані протягом ІІ кварталу 2008р. юридичні послуги 3000,00 грн. (арк. с. 68).

Таким чином, заборгованість по оплаті юридичних послуг, наданих позивачем відповідачу протягом ІІ кварталу 2008р. склала 3000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив заборгованість на вищезазначену суму про, що було зазначено у відзиві на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач просив суд першої інстанції застосувати строк позовної давності до вимоги щодо заборгованості (а.с. 53-54 т. 1).

Господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані юридичні послуги в сумі 3000,00грн., інфляційних та трьох процентів річних, оскільки відповідач листом від 16.12.2010р. з доданням акту звірки розрахунків визнав борг, що відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перериває перебіг позовної давності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з врахуванням наступного.

Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.

Лист відповідача № 21-480 від 16.12.2010р. як і акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010р. підписаний головним бухгалтером ДП "Маріупольський морський торговельний порт". Доказів, що головний бухгалтер може представляти відповідача без довіреності, або доказів надання головному бухгалтеру відповідних повноважень на представництво суду не надано (а.с. 86-88 т. 1).

За загальним правилом акт звірки взаємних розрахунків є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік господарських операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами.

Зазначений акт не містить посилань на будь-які первинні документи, навіть на спірний договір, а супровідний лист від 16.12.2010р. не містить визнання будь-якого боргу із зазначенням суми боргу та відповідного договору.

За таких обставин, висновок суду, що відповідачем визнано борг за договором № 8/3-3 від 27.03.2008р. є помилковим.

Згідно п. 4.2. договору оплата винагороди за надання юридичних послуг здійснюється Підприємством за кожні 3 місяці згідно виставленого рахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що зобов'язання відповідача з оплати послуг за II квартал 2008р. за договором від 27.03.2008р. настало з 10.07.2008р. з врахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем згідно п. 4.2. договору виставлено рахунок № 11 від 14.05.2008р. на 9000,00грн., який відповідачем отримано, про що свідчить посилання останнього на рахунок № 11 при частковій його оплаті (а.с. 68 т. 1), але доказів коли саме рахунок було направлено відповідачу позивачем суду не надано.

Таким чином, на час звернення ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги»з позовом до суду (11.05.2012р. - згідно поштового штампу на конверті - а.с. 49 т. 1) строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України сплив.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням викладеного, підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3000,00грн., інфляційних витрат в сумі 1098,00грн. та трьох процентів річних в сумі 341,26грн. слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. по справі № 5006/22/67/2012 частково скасовує, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. по справі № 5006/22/67/2012 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. по справі № 5006/22/67/2012 викласти у наступній редакції:

"У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги» м. Маріуполь Донецької області до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» м. Маріуполь Донецької області про стягнення 5796,07грн. відмовити, у зв'язку зі спливом строку позовної давності".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Морський бізнес та юридичні послуги»(пр. Нахімова, 7, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, ідентифікаційний код 24311176) на користь державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»(вул. Адмірала Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 01125755) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,75грн.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. г/с Дон. обл.